Рішення

від 04.11.2014 по справі 310/5993/13--ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3963/14 Головуючий у 1-й інстанції Ліхтанська Н.П.

Суддя-доповідач Панкеєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Мануйлова Ю.С., Панкеєва О.В.,

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 серпня 2014 року в справі за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Бердянської міської ради Запорізької області, Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_2, 3-ї особи Реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави. В обґрунтування позову зазначив, що прокурорською перевіркою встановлено, що п. 5, 5.39 рішення сімдесят восьмої сесії Бердянської міської ради V скликання № 38 від 28.01.2010 року «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельних ділянок та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0604 га, з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва. На підставі зазначеного рішення 07.04.2010 року за ОСОБА_3 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500322 державного акту на право власності серії ЯК № 822074 на зазначену земельну ділянку( кадастровий номер 2310400000 : 08 : 008 : 0212).

Відповідно до договору дарування № 644 від 18.05.2010 року ОСОБА_3 подарувала відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0604 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на яку відповідач ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 932834.

Пункт 5.39 рішення Бердянської міської ради № 38 від 28.01.2010 року підлягає скасуванню, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний незаконним запис про земельну ділянку підлягає скасуванню, земельна ділянка поверненню з наступних підстав. В ході прокурорської перевірки було встановлено, що згідно Генерального плану м. Бердянська, затвердженого рішенням Бердянської міської ради № 8 від 25.06.2009 року. Зазначені у рішенні території запроектовані для розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку, зелених насаджень загального користування, громадських центрів. Відповідно до п.3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» - будівництво нових дачних районів в межах міських населених пунктів не допускається. Перевіркою також встановлено, що станом на час прийняття Бердянською міською радою рішення № 38 від 28.01.2010 року «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» посадовими особами виконкому міськради не розроблена та відповідно Бердянською міською радою не затверджена передбачена Законом України «Про планування і забудову територій» містобудівна документація м. Бердянська, а саме відсутні детальні плани територій окремих районів міста, зокрема території Бердянської коси. Таким чином, за відсутності містобудівної документації м. Бердянська прийняття рішень щодо планування, забудови, проектування та будівництва об'єктів житлово-цивільного та виробничого призначення, впорядкування та благоустрою території Бердянської коси, неможливо.

Також, під час винесення спірного рішення суттєво порушено порядок надання земельних ділянок у власність. Так, відповідно до положень ст.ст. 13,14 Конституції України - право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Як зазначено вище, Бердянською міською радою рішенням № 38 від 28.01.2010 року затверджено проекти відведення та передано у власність земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва з порушенням вимог ст..ст..51,118,123 ЗУ України, ст.ст.88, 90 Водного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» без проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, чим грубо порушено вимоги законодавства та не дотримано порядок набуття права власності на землю.

За таких обставин прокурор дійшов до висновку, що Бердянська міська рада під час прийняття рішення № 38 від 28.01.2010 року грубо порушила положення чинного законодавства в частині підстав та порядку надання земельних ділянок у власність, визначених Конституцією та Земельним кодексом України, і не мала права надавати у власність громадянам земельну ділянку по АДРЕСА_1. Відповідно, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійсним, запис у Поземельній книзі про спірну земельну ділянку підлягає скасуванню, а земельна ділянка поверненню територіальній громаді м. Бердянська.

У зв'язку з цим прокурор просить визнати незаконним та скасувати п.5,5.39 рішення сімдесят восьмої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання № 38 від 28.01.2010 року «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким передана у приватну власність ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0604га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1, визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯК № 932834 на земельну ділянку площею 0,0604га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1 вартістю 51472,88грн., виданий Бердянською міською радою на ім'я ОСОБА_2 та зареєстрований в «Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі» за реєстраційним номером 231040001000150 від 19.07.2011 року та зобов'язати Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області скасувати запис у Поземельній книзі на спірну земельну ділянку. А також у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 спірну земельну ділянку подарувала ОСОБА_2 згідно договору дарування від 18.05.2010 року, витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0604 га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та повернути за належністю територіальній громаді м. Бердянська.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 серпня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним п.5,5.39 рішення сімдесят восьмої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання № 38 від 28.01.2010 року «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким передана у приватну власність ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0604га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право власності серії ЯК № 932834 на земельну ділянку площею 0,0604 га для ведення індивідуального дачного будівництва , що розташована за адресою АДРЕСА_1, вартістю 51472,88 грн., виданого 25.08.2010 року Бердянською міською радою на ім'я ОСОБА_2 ( кадастровий номер 2310400000 :08 : 008: 0212).

Зобов'язано Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області скасувати запис у Поземельній книзі на земельну ділянку площею 0,0604 га по АДРЕСА_1 ( кадастровий номер 2310400000 : 08 : 008 : 0212).

Витребувано у ОСОБА_2, ІДН НОМЕР_2, та повернуто земельну ділянку площею 0,0604 га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ( кадастровий номер 2310400000 : 08 : 008 : 0212) за належністю територіальній громаді м. Бердянська.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Справи тричі призначалася до розгляду в апеляцій інстанції на 23.09, 07.10, 04.11.2014 року. ОСОБА_2, який подав апеляційну скаргу ігнорує отримання поштових повісток за вказаною ним адресою, внаслідок чого вони повертаються за закінченням терміну зберігання. Між тим його було повідомлено про час розгляду справи за його заявою про повідомлення про час розгляду справи через СМС- повідомлення за вказаним номером мобільного телефонна (а.с.205, т.1, 23,35, т.2) та телефонограмою (а.с.31). Про причини неявки апеляційну інстанцію ОСОБА_2, який подав апеляційну скаргу, не повідомляв, а тому відповідно до вимог ст. 305 ЦПК України, колегія судів ухвалила , розглядати справу без його участі, та участі інших учасників, які повідомлялися про час розгляду справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що п. 5, п.5.39 рішення Бердянської міської ради № 38 від 28.01.2010 року 78 сесії п'ятого скликання "Про передачу в оренду , продовження терміну розробки проекту відведення , та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельних ділянок та передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0604га, яка розташована по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації.

На підставі цього рішення відповідач ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 822074 площею 0,0604га для ведення індивідуального дачного будівництва в АДРЕСА_1 і за відповідачем 07.04.2010 року проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500322 державного акту на право власності серії ЯК № 822074 на земельну ділянку площею 0,0604га для ведення індивідуального дачного будівництва в АДРЕСА_1, ( кадастровий номер 2310400000 :08 : 008: 0212), що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку.

18.05.2010 року за договором дарування № 644 ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0604га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на яку відповідач ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 932834 ( кадастровий номер 2310400000 :08 : 008: 0212) , що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що передача у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0604га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва була здійснена з порушенням визначеного законодавством порядку, зокрема, ст.ст. 118, 123 ЗК України, ст. 9 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації ".

Висновок суду слід визнати правомірним, оскільки він погоджуються з фактичними обставинами справи та із зібраними по ній доказами.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції належним чином керувався приписами Конституції України, нормами матеріального права і виходив з того, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави Земля, її надра, атмосферне повітря, водні і інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) екологічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтями 2,19 Закону України „Про охорону земель" визначено, що об'єктом особливої охорони державни є всі землі в межах території України. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.ст. 116, 118, 125 ЗК України право власності громадянина на земельну ділянку виникає на підставі державного акту про право власності, який видається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, прийнятим за результатами розгляду відповідного клопотання (заяви) фізичної особи та землевпорядної документації щодо конкретної земельної ділянки, узгодженої контролюючими службами.

Всупереч наведеним вимогам земельного законодавства, обов'язкова державна експертиза землевпорядної документації проведена не була, чим грубо порушено вимоги чинного земельного законодавства та не дотримано порядок набуття права власності на землю.

Крім того, спірна земельна ділянка розташована в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, що підтверджується інформацією Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області № 0569/01-23 від 19.02.2014р., з якої вбачається, що відстань від урізу води Азовського моря до земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310400000 :08 : 008: 0212, складає 548метрів.

Позитивні висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 вищезазначеної земельної ділянки були відкликані управлінням Держкомзему у м. Бердянськ у зв'язку з виявленими Головним управлінням Держкомзему за участю управління Держземінспекції порушеннями вимог чинного законодавства, управлінням архітектури та містобудування Бердянської міської ради, Мелітопольським сектором регулювання природокористування Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області.

Згідно листа виконавчого комітету Бердянської міської ради № 05-2886/37 від 15.05.2013 року зазначено, що на підставі проведеного містобудівного аналізу, згідно з Генеральним планом міста Бердянська , який затверджено рішенням шістдесят восьмої сесії Бердянської міської ради У скликання від 25.06.2009р. №8 встановлено, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 , розміщується на території зелених насаджень загального користування.

Згідно листа виконавчого комітету Бердянської міської ради № 04-1567/37 від 20.03.2014 року зазначено, що проект землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг по місту Бердянську, як на момент прийняття рішення тридцять другої сесії Бердянської міської ради від 10.12.2004р. №11, так і на сьогоднішній день не розроблено і не затверджено. Також цим листом підтверджено, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1, розміщується на території зелених насаджень загального користування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2010р., яка набрала чинності 17.09.2010р., задоволено позов Бердянського міжрайонного прокурора до Бердянської міської ради про скасування рішення Бердянської міської ради від 10.12.2004р. № 11, яким доповнено п.1 рішення Бердянської міської ради від 26.04.2000р. № 44 « Про затвердження концепції приватизації земель м. Бердянська» і встановлена уздовж Азовського моря, Бердянської затоки, лиманів на вільних від громадської забудови землях в межах м. Бердянська сорокаметрова прибережна захисна смуга.

Статтями 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до положень ст. 58,60 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті в тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно зі ст. 88, 90 Водного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Згідно ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування можуть передавати земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови із земель водного, фонду лише на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Вищенаведені законодавчі норми встановлюють розміри прибережних захисних смуг в залежності від виду водойми та прямо забороняють надання у приватну власність земельних ділянок водного фонду, до яких відносяться прибережні захисні смуги.

Відповідач ОСОБА_3 спірну земельну ділянку подарувала відповідачу ОСОБА_2 згідно договору дарування № 644 від 18.05.2010р., на яку відповідач ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 932834 ( кадастровий номер 2310400000 :08 : 008: 0212) , що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300545742013 від 26.11.2013р. спірна земельна ділянка, по АДРЕСА_1 ( кадастровий номер 2310400000 :08 : 008: 0212), яка належить ОСОБА_3, розташована на землях рекреаційного призначення.

Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до вимог ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно отримане майно в натурі.

Спірна земельна ділянка розташована в адміністративних межах м. Бердянська

Запорізької області.

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з 1 січня 2013 року землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Таким чином, земельна ділянка повинна бути повернута територіальній громаді м. Бердянськ.

Посилання в апеляційній скарзі на незаконність судового рішення у зв'язку з порушення судом норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, не є переконливими.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Рішення суду відповідає ч.1 ст. 21 ЦК України, згідно якої суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови № 7 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень ст.ст.8,124 Конституції, ст.ст. 26,30,87-90,97,100,102,118,123,128, 143-146,149,151,153-158,161, 210,212 ЗК України, глав 27,33,34 ЦК України, ст. 15 ЦПК України, ст. 12 ГПК України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки, є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Виходячи з норм ст. 116 ЗК України, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Не є переконливими і доводи скарги щодо порушення ст. 45 ЦПК України та відсутності порушення інтересів держави у спірних правовідносинах у зв'язку з прийняттям рішення Бердянської міської ради про передачу земельної ділянки ОСОБА_6, оскільки вони не погоджуються зі змістом позову та з вимогами Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель".

В обґрунтування позову прокурор посилався на порушення вимог земельного законодавства з боку органу місцевого самоврядування - Бердянської міської ради під час прийняття п. 5.5,39 № 38 від 28.01.2010 року та на порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням і охороною землі як національного багатства, що свідчить про правомірність звернення прокурора для захисту інтересів держави до суду з даним позовом, у якому прокурор виступав у статусі позивача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що при вирішенні спору суд безпідставно не застосував правила ст. 140 ЗК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ст. 140 ЗК України визначено перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто в передбаченому законом порядку, а не коли особа набула право на земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке було прийняте з порушенням вимог закону.

У даному випадку предметом судового спору було саме питання законності передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, а не вилучення ділянки, набутої на законних підставах.

Прийняття ж рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки без висновку державної експертизи зазначеного проекту землеустрою суперечить законам України.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позовної давності, оскільки з вимогами про скасування п. 5.5,39 рішення Бердянської міської ради № 38 від 28.01.2010 року, на підставі якого ОСОБА_3 був виданий державний акт про право власності на земельну ділянку, який прокурор вимагав визнати недійсним, позивач звернувся лише у червні 2013 року, тобто після спливу позовної давності, про застосування якої заявляв відповідач, є неспроможними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України( в редакції закону станом на день прийняття Бердянською міською радою рішення № 32 від 24.12.2009 року) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року № 4176-УІ, який набрав чинності 15.01.2012 року, п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України був виключений.

Разом з тим, відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Отже з огляду на правила п.5 зазначених Прикінцевих та перехідних положень, доводи відповідача про сплив позовної давності у даному випадку не можуть бути прийняті до уваги.

Задовольняючи позов прокурора, суд правомірно виходив з того, що в силу приписів ч.2 ст. 19 Конституції України орган місцевого самоврядування зобов'язаний діяти лише на підставах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому зобов'язаний виконувати конституційний припис „право власності на землю набувається і реалізується виключно відповідно до закону" і додержуватися визначеного ЗК України порядку передачі земельної ділянки у приватну власність.

Разом з тим, зобов'язуючи Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію акту на право власності на спірну земельну ділянку, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Законом України „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та обтяжень " передбачена певна процедура реєстрації прав на нерухомість, до складу якої входять також земельні ділянки. За положеннями ст. 26 зазначеного закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Отже, зазначеним законом передбачено скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, однак таке рішення приймається відповідним органом державної влади на підставі рішення суду. Зважаючи на те, що рішення суду про визнання недійсним Державного акту про право власності на землю є достатньою підставою для відповідного органу для скасування державної реєстрації, підстав для покладання на нього обов'язку здійснити такі дії в судовому порядку не має.

За таких обставин, в зазначеній частині рішення суду першої інстанції на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у позовних вимогах про зобов'язання здійснити скасування державної реєстрації акту про право власності на землю.

В іншій частині рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 серпня 2014 року у цій справі в частині задоволення позову про зобов'язання Управління Дежземагенства у Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію акту про право власності на землю скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у позові.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді