Рішення

від 18.04.2013 по справі 1320/570/2012

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1320/570/2012

№ провадження 2/453/92/13

РІШЕННЯ

іменем України

18.04.2013 року м. Сколе

Сколівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Брони А.Л.,

при секретарі Павкевич Н.Я.,

з участю представника позивача Грунського В.О.,

представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ТзОВ «Захар Беркут» до ОСОБА_4 про встановлення постійного безоплатного користування земельними ділянками,

встановив:

ТзОВ «Захар Беркут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення постійного безоплатного користування земельними ділянками - земельного сервітуту. У обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що туристичний комплекс «Захар Беркут» є гірськолижним курортом, на якому прокладено понад 9000 м гірськолижних трас різного рівня складності. Лижні траси, які використовуються для катання у зимовий період проходять через земельні ділянки, що належать на праві власності відповідачці, котра їх пропозицію щодо укладення договору про встановлення сервітуту не приймає. Зазначило, що вказані земельні ділянки відносяться до зони гірськолижних курортів, а тому з метою улаштування системи штучного засніження, трамбування, розпушування та вирівнювання снігового покрову гірськолижної траси, для обслуговування буксирно-канатного витягу для лижників необхідно встановити через земельні ділянки відповідачки постійний земельний сервітут з 15 жовтня по 15 квітня щорічно. За відсутності домовленості з відповідачкою щодо постійного безоплатного користування належними їй земельними ділянками, просить суд ухвалити рішення про встановлення земельного сервітуту.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачки подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що земельні ділянки, щодо користування яких виник спір, належать відповідачці на праві власності, що посвідчується державними актами на право власності на земельні ділянки, в яких цільовим призначенням земель є ведення особистого селянського господарства, що, на його думку спростовує твердження позивача про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель рекреаційного призначення. Вказав, що земельний сервітут, відповідно до вимог чинного земельного законодавства встановлюється за домовленістю сторін способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки. Вважає, що позивачем не доведено, що встановлення сервітуту є єдиним можливим способом задоволення його потреб, пов`язаних з використанням даних земельних ділянок. За таких обставин просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник відповідачки проти позову заперечив з вищенаведених підстав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ТзОВ «Захар Беркут» є рекреаційним комплексом, що забезпечує гірськолижний відпочинок, і фактично розташований на земельній ділянці площею 2,7868 га у с. Волосянка Сколівського району Львівської області, яка перебуває у строковому платному володінні та користуванні позивача на підставі договору оренди, укладеного 31.07.2009 року між Тзов «Октант» та ТзОВ «Захар Беркут», що підтверджується копією даного договору та копіями додаткових угод до нього.

З копії генерального плану забудови с. Волосянка Сколівського району Львівської області, розробленого Державним підприємством «Державний інститут проектування міст «Містопроект» з метою розвитку курортно-рекреаційного підрайону в межах Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області та затвердженого рішенням сесії Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області № 1535 від 25.03.2010 року та копії викопіювання з нього вбачається, що гірськолижна зона розташована на схилах г. Зворець та прилеглих до комплексу «Захар Беркут» територіях.

З інформації № 1266/12-1 від 03.12.2012 року, наданої на адвокатський запит Державним підприємством «Державний інститут проектування міст «Містопроект» видно, що робота по розробці генерального плану забудови с. Волосянка Сколівського району Львівської області в частині планувального вирішення гірськолижної зони проводилась за погодженням з громадськістю с. Волосянка Сколівського району Львівської області. При цьому зауважень і заперечень щодо використання незаліснених земель (в т.ч. ділянок особистого селянського господарства) у лижний сезон під гірськолижні поля на схилах г. Зворець від громади села не поступало.

Судом також встановлено, що лижні траси, які використовуються відпочиваючими туристичного комплексу «Захар Беркут» у зимовий період проходять через земельні ділянки загальною площею 0,9365, які знаходять в урочищі «Стинища» на території Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області за межами населеного пункту с. Волосянка Сколівського району Львівської області та належать відповідачці на праві власності, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки, а тому прохід та проїзд працівників і відпочиваючих туристичного комплексу «Захар Беркут», обслуговування буксирно-канатного витягу для лижників, улаштування системи штучного засніження, трамбування, розпушування та вирівнювання снігового покрову гірськолижної траси, що проходить через вказані земельні ділянки є неможливим без відповідного дозволу відповідачки на використання належних їй земельних ділянок. У добровільному порядку відповідачка відмовляється вирішувати даний спір, а позивач наполягає на вирішенні такого у судовому порядку. З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що єдиним правильним вирішенням спору є встановлення сервітуту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, що не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно-визначеній особі.

Оскільки сторони не досягли домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, тому позивач ТзОВ «Захар Беркут», як конкретно-визначена особа, що вимагає встановлення сервітуту, скористався своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 402 ЦК України і звернувся до суду з позовом про встановлення сервітуту.

Відповідно до ст. 98 ЗК України правом земельного сервітуту є право особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Відповідно до п. «з» ст. 99 вказаного Кодексу землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення інших земельних сервітутів.

Враховуючи роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 року № 7 (із змінами та доповненнями), види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України, цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку, суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб особи для ефективного використання земельної ділянки, а умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Суд приходить до висновку, що встановлення ТзОВ «Захар Беркут» сервітуту не призведе до позбавлення власника - ОСОБА_4 земельних ділянок, щодо яких встановлено сервітут, права користування, володіння та розпорядження. Такий сервітут є найменш обтяжливим для відповідачки, як власника земельних ділянок.

Окрім цього, використання позивачем земельних ділянок для проходу та проїзду працівників і відпочиваючих туристичного комплексу «Захар Беркут», а також для обслуговування буксирно-канатного витягу для лижників, улаштування системи штучного засніження, трамбування, розпушування та вирівнювання снігового покрову гірськолижної траси є неможливим без обтяження сервітутом. Наявності альтернативних варіантів використання землі без встановлення сервітуту судом не було встановлено, як і не встановлено можливості завдання будь-якої шкоди за використання земельної ділянки.

Суду також не було представлено будь-яких пропозицій щодо розміру плати за земельний сервітут, тому суд встановлює безоплатний сервітут.

Ураховуючи наведене суд вважає, що з метою задоволення потреб позивача необхідно встановити через належні відповідачці земельні ділянки загальною площею 0,9365 га, які знаходять в урочищі «Стинища» на території Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області за межами населеного пункту с. Волосянка Сколівського району Львівської області, постійний безоплатний земельний сервітут з 15 жовтня по 15 квітня щорічно, оскільки задовольнити потреби позивача в інший спосіб не представляється можливим.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 401-404 ЦК України, ст.ст. 98-100 ЗК України, суд

вирішив:

Позов ТзОВ «Захар Беркут» задовольнити.

Встановити через належні ОСОБА_4 земельні ділянки загальною площею 0,9365 га, кадастровий № 4624580800:04:000:0251 та № 4624580800:04:000:0250, які знаходять в урочищі «Стинища» на території Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області за межами населеного пункту с. Волосянка Сколівського району Львівської області, постійний безоплатний земельний сервітут з 15 жовтня по 15 квітня щорічно для проходу та проїзду працівників і відпочиваючих туристичного комплексу «Захар Беркут», а також для обслуговування буксирно-канатного витягу для лижників, улаштування системи штучного засніження, трамбування, розпушування та вирівнювання снігового покрову гірськолижної траси, що проходить через вказані земельні ділянки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя