Рішення

від 06.11.2014 по справі 906/930/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" листопада 2014 р. Справа № 906/930/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі: Поливко М.С.

За участю представників сторін:

- від позивача: ОСОБА_1 - представник за довір. б/н від 04.09.2014 р.;

- від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с. Радовель, Олевський район, Житомирська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравілон Інженіринг" (с. Радовель, Олевський район, Житомирська область)

про стягнення 24995,69 грн.

На підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", справу розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач подав до господарського суду Житомирської області позов про стягнення з відповідача 123570,41 грн. боргу за Договором оренди транспортного засобу №6/10-3 від 03.10.2011 р.

Ухвалою від 10.07.2014 р. господарський суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі та призначив засідання суду.

Ухвалами господарського суду від 30.07.2014 р., 26.08.2014 р., 04.09.2014 р. розгляд справи відкладався.

Ухвалою від 19.09.2014 р. господарський суд продовжив строк розгляду спору до 23.10.2014 р., прийняв заяву позивача від 04.09.2014 р. про зменшення позовних вимог до 24995,69 грн. до розгляду, розгляд справи відклав..

Згідно з ухвалою суду від 22.10.2014 р. було продовжено строк вирішення спору по 23.11.2014 р. та зобов'язано сторони виконати вимоги резолютивної частини ухвали.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2014 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.09.2014 р.), надав для долучення до матеріалів справи довідку №107 від 20.10.2014 р., видану Радовельською сільською радою Олевського району, адресовану господарському суду про те, що у Радовельській сільській раді відомості про видачу довіреностей гр. ОСОБА_2, проживаючої в АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3 на право управління транспортним засобом марки ГАЗ - 2705, колір зелений, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, та записи в журналі реєстрації нотаріальних дій відсутні, доручення гр. ОСОБА_2 в Радовельській сільській раді не реєструвалося та не видавалося (а. с. 69).

Представник відповідача в засідання суду не з'явився; в судовому засіданні 22.10.2014 р. проти позову заперечив, з викладених у відзиві на позовну заяву мотивів (а. с. 28 - 31); вважає доводи позивача надуманими, стверджує, що відповідач не орендував у позивача транспортний засіб марки ГАЗ-2705, 2002 р.в, НОМЕР_3, оскільки фактичного приймання - передачі автомобіля не відбулося, а примірник підписаного Договору оренди №6/10-3 від 03.10.2011 р. та Акту приймання - передачі транспортного засобу були знищені одразу після їх підписання у присутності позивача. Окрім того, відповідач вважає, що Договір оренди не відповідає вимогам закону з огляду на те, що є нотаріально не посвідченим та не містить такої істотної умови договору оренди як порядок використання амортизаційних відрахувань. Оскільки, на думку відповідача, Договір оренди транспортного засобу №6/10-3 від 03.10.2011 р. є неукладеним, провадження у справі за позовом позивача має бути припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Водночас, по суті заявлених вимог представник відповідача в засіданні суду 22.10.2014 р. повідомив, що на наступний день після розірвання Договору оренди транспортного засобу №6/10-3 від 03.10.2011 р., укладеного з позивачем, між ОСОБА_4 та ТОВ "Гравілон Інженіринг" підписано новий Договір найму (оренди) транспортного засобу №7 від 04.10.2011 р. за яким передано в експлуатацію товариству спірний автомобіль марки ГАЗ-2705, 2002 р.в, НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5 на підставі тимчасового Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, виданий 08.04.2003 р. Житомирським ОРЕВ УМВС України в Житомирській області, термін дії до 08.04.2023 р. Того ж дня між сторонами договору було підписано Акт №1 приймання - передачі від 04.10.2011 р. в якому було зазначено, що транспортний засіб на момент передачі знаходиться у незадовільному стані. В подальшому з цією метою було проведено ремонт автомобіля та складено відповідні Акти на списання.

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з витягу, зробленого з веб-сайту органів ДАІ (а. с. 27), ОСОБА_2 є власником легкового вантажопасажирського автомобіля, марки ГАЗ-2705, рік випуску 2002, колір зелений, кузов НОМЕР_1, державний реєстраційний НОМЕР_3, що також підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 04.04.2003 р. (а. с. 42).

Частиною 2 ст. 319 ЦК України визначено право власника вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Зокрема, власник має право передати своє майно в найм за плату на певний строк, що узгоджується з приписами ст. 759 ЦК України.

За статтею 798 ЦК України, предметом договору найму можуть бути наземні самохідні транспортні засоби.

При цьому, як зазначено в ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2011 р. між ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем (орендодавець/позивач) та ТОВ "Гравілон Інженіринг" (орендар/відповідач) було укладено Договір оренди транспортного засобу №6/10-3 (далі - Договір, а. с. 8 - 9), п. 1.1 якого сторони погодили, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець передає належний йому на праві власності, а орендар приймає на умовах платного тимчасового користування автотранспортний засіб марки ГАЗ-2705, рік випуску 2002, колір зелений, кузов НОМЕР_1, державний реєстраційний НОМЕР_3.

Слід зазначити, що сторони спору в судовому засіданні не заперечили, що зазначений Договір був укладений між ними в звичайній письмові формі.

Оскільки стороною за вище вказаним оспорюваним договором є фізична особа -підприємець, відповідач вважає, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 799 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору, свідчить про відсутність договірних відносин сторін, оскільки Договір оренди в силу ч. 3 ст. 640 ЦК України є не укладеним.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, суд враховую таке.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Як зазначено в ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Законом встановлено вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи (ч. 2 ст. 799 ЦК України).

Однак, вирішуючи питання щодо обов'язковості застосування вказаних правил закону до спірної ситуації, слід враховувати пункт 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 р. №12, в якому зазначено, що договір найму транспортного засобу, укладений за участю громадянина, який набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, нотаріального посвідчення не потребує.

Крім того, слід зазначити, що умови Договору оренди №6/10-3 теж не містять вимоги щодо обов'язковості нотаріального посвідчення вказаного Договору, що дає підстави для спростування тверджень відповідача про недодержання форми правочину під час укладення спірного договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду автотранспортний засіб марки ГАЗ-2705, рік випуску 2002, колір зелений, кузов НОМЕР_1, державний реєстраційний НОМЕР_3, доказом чого є Акт приймання-передачі від 03.10.2011 р. (а. с. 10). Пунктом 2 вказаного акту сторони підтвердили, що зазначений вище транспортний засіб на момент передачі знаходиться у належному для експлуатації стані.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з п. п. 3.1, 3.2 Договору оренди №6/10-3, орендар зобов'язався сплачувати орендодавцеві орендну плату за користування об'єктом оренди з розрахунку 800,00 грн. без ПДВ за 1 місяць. Орендар сплачує орендну плату щоквартально готівкою в строк 10 банківських днів після закінчення поточного кварталу.

Відповідач, всупереч пп. 2.3.2 п. 2.3 Договору, свої обов'язки щодо сплати орендних платежів не виконав, у зв'язку з чим заборгував відповідачу 19200,00 грн. (24 місяці х 800,00 грн.).

При цьому, визначаючи період за який позивач має право на стягнення з відповідача суми основної заборгованості, суд приймає до уваги визначений сторонами в п. 7.1 Договору оренди строк його чинності, який становить 1 рік. Після закінчення терміну цього договору, він може бути продовжений на той самий термін, якщо жодна зі сторін не заявить про намір його розірвання.

Тобто, сторони погодили можливість поновлення дії Договору на строк, який був раніше встановлений, а не можливість його постійної пролонгації на невизначений термін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки після закінчення строку дії Договору оренди 02.10.2012 р. жодна із сторін не подала заяви про намір його розірвати, останній продовжив свою дію ще на 1 рік до 02.10.2013 р. включно.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги заяву - повідомлення позивача від 14.04.2014 р. про відмову від Договору оренди транспортного засобу №6/10-3 від 03.10.2011 р. та вимогу сплатити заборгованість, оскільки на момент її надіслання спірний Договір оренди вже припинив свою чинність.

За ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином згідно закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положення аналогічного змісту містяться в ст.ст. 525 і 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 19200,00 грн., несплачених відповідачем в рахунок оплати оренди згідно з умовами Договору оренди транспортного засобу №6/10-3 від 03.10.2011 р.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення з відповідача 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наявним в матеріалах справи уточненим розрахунком (а. с. 35), позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 13.11.2011 р. по 16.06.2014 р.

При перевірці вказаного розрахунку судом було встановлено, що позивачем невірно визначено суму боргу з якого має проводитися нарахування та початок період нарахування річних по кожному платежу окремо, яке проведено без урахування вихідних днів, пов'язаних з роботою банків на новорічні свята, та вимог п. 3.2 Договору.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, згідно з розрахунком суду, 3% річних із заборгованості за період з 14.01.2012 р. по 16.06.2014 р. становить 896,35 грн., зокрема:

- із суми боргу, яка виникла станом на 14.01.2012 р. та становить 2400,00 грн., обґрунтовано заявлений період складає з 14.01.2012 р. по 12.04.2012 р., сума річних становить 17,75 грн.;

- із суми боргу, яка виникла станом на 13.04.2012 р. та становить 4800,00 грн., обґрунтовано заявлений період складає з 13.04.2012 р. по 12.07.2012 р., сума річних становить 35,90 грн.;

- із суми боргу, яка виникла станом на 13.07.2012 р. та становить 7200,00 грн., обґрунтовано заявлений період складає з 13.07.2012 р. по 11.10.2012 р., сума річних становить 53,85 грн.;

- із суми боргу, яка виникла станом на 12.10.2012 р. та становить 9600,00 грн., обґрунтовано заявлений період складає з 12.10.2012 р. по 14.01.2012 р., сума річних становить 74,96 грн.;

- із суми боргу, яка виникла станом на 15.01.2013 р. та становить 12000,00 грн., обґрунтовано заявлений період складає з 15.01.2012 р. по 11.04.2012 р., сума річних становить 85,81 грн.;

- із суми боргу, яка виникла станом на 12.04.2013 р. та становить 14400,00 грн., обґрунтовано заявлений період складає з 12.04.2013 р. по 11.07.2013 р., сума річних становить 107,70 грн.;

- із суми боргу, яка виникла станом на 12.07.2013 р. та становить 16800,00 грн., обґрунтовано заявлений період складає з 12.07.2013 р. по 01.10.2013 р., сума річних становить 113,23 грн.;

- із суми боргу, яка виникла станом на 02.10.2013 р. та становить 19200,00 грн., обґрунтовано заявлений період з 02.10.2013р. по 16.06.2014 р., сума річних - 407,15 грн.

Враховуючи вище викладене, у стягненні 99,34 грн. 3% річних слід відмовити за безпідставністю нарахування.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наявні в матеріалах справи документи та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував заявлені вимоги, тоді як твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях, не знайшли свого підтвердження в суді та спростовуються таким.

1. Щодо того, що Договір оренди транспортного засобу №6/10-3 від 03.10.2011 р. є неукладеним:

- з причин невідповідності формі правочину - ч. 2 ст. 799 ЦК України та пунктом 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 р. №12;

- з причин відсутності у Договорі такої істотної умови оренди як "порядок використання амортизаційних відрахувань" - абзацом 5 пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 р. №12, з якого випливає, що незалежно від форми власності об'єкта оренди, визнання договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами, та абзацом 5 п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11, в якому зазначені положення аналогічного змісту та додатково вказано, що якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

2. Щодо того, що ТОВ "Гравілон Інженіринг" автомобіль ГАЗ-2705, д.н.НОМЕР_3 у ОСОБА_2 не орендувало:

- копіями накладних №14 від 26.10.2011 р., №16 від 26.10.2011 р., №31 від 24.11.2011 р., №48 від 27.12.2012 р. (а. с. 53 - 56) на купівлю товару для заміни запчастин автомобіля ГАЗ-2705, д.н.НОМЕР_3;

- копіями Актів № 2 на списання матеріалів автомобіля від 31.12.2011 р., від 31.05.2012 р. та від 31.01.2013 р. (а. с. 57 - 60).

3. Щодо чинності укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ "Гравілон Інженіринг" в особі директора ОСОБА_4 Договору №7 найму (оренди) транспортного засобу від 04.10.2011 р., на підставі якого, на думку відповідача, і здійснювалося користування автомобілем, доводи спростовуються ч. 2 ст. 799 ЦК України, в якій йдеться про обов'язковість нотаріальної форми для даного виду правочину та приписами абзацу 5 п. 2.6 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11, де зазначено, що за відсутності нотаріального посвідчення договір у будь-якому разі не вважається укладеним.

Водночас, суд зазначає, що укладення вище вказаного правочину суперечило б ч. 3 ст. 238 ЦК України, за якою представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

З огляду на викладене, суд вважає, позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.09.2014 р.) обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 20096,35 грн., з яких: 19200,00 грн. основного боргу та 896,35 грн. 3% річних. У стягненні 99,34 грн. 3% річних суд відмовляє.

Судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, враховуючи, що при зверненні позивача до суду останнім було сплачено 2471,43 грн. судового збору, зважаючи на зменшення позивачем позовних вимог та керуючись абз. 5 пункту 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", абз. 2 пункту 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу слід повернути з Державного бюджету України 644,43 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравілон Інженіринг" (вул. Леніна, 50-А, с .Радовель, Олевський район, Житомирська область, 11025, код ЄДРПОУ 37274050)

на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4):

- 19200,00 грн. - основного боргу;

- 896,35 грн. - 3% річних;

- 1827,00 грн. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) з Державного бюджету України 644,43 грн. зайво сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.11.14

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу - реком.

3 - відповідачу - реком.