Рішення

від 13.07.2009 по справі 6/264-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/264-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.09р.

Справа № 6/264-09

За позовом  Приватного підприємства "Ваговимірювальні системи", м. Дніпропетровськ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат", с. Новоандріївка , Васильківський район, Дніпропетровська область   

про стягнення 65 191, 82 грн.

Суддя  Коваленко О.О.

Представники:

  від позивача - Заіменко Д.В., представник, довіреність від 01.06.2009р.;

  від відповідача - Сідельківська Г.М., представник, довіреність № 1-5/02-09 від 05.02.09р.; 

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Ваговимірювальні системи", м. Дніпропетровськ (далі-позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат", с. Новоандріївка, Васильківський район, Дніпропетровська область (далі-відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 65 191,82 грн., з яких 48 500,00 грн. - основного боргу, 5 698,27 грн. - пені, 1 730,05 грн. - 3% річних та 9 263,50 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги в частині заявленої основної суми боргу позивач обґрунтовує тим, що відповідача у строк, узгоджений сторонами в п. 2.3.2, укладеного між ними договору №227/07 від 13.11.2007р., не здійснив належного розрахунку за товар, поставлений на підставі вказаного договору за видатковою накладною №РН-0000021 від 12.03.2008р. на суму 46 100,00 грн., та не оплатив обумовлені договором роботи, передані  відповідачу за Актом  №ОУ-0000012 від 12.03.2008р. на суму  2 400,00 грн.

З посилання на порушення відповідачем грошових зобов'язань позивачем нараховано на підставі п.6.1 зазначеного договору 5 698,27 грн. пені, а згідно до ч.2 ст.625 ЦК України - 9 263,50 грн. - інфляційних втрат та 1 730,05 грн. - 3%річних.

Крім того, позивачем заявлено про покладення на відповідача судових витрат по справі - 651,91 грн. - держмита та 312,50 грн. -інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а також з метою забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться у банківських установах.

Відповідач проти задоволення вимог позивача в частині заявленої основної суми боргу не заперечує, в решті позову просить в позові відмовити. Свої заперечення щодо нарахованої позивачем пені відповідач обґрунтовує з посиланням на порушення відповідачем встановлено ст. 258 ЦК України строку позовної давності для заявлення таких вимог, та, виходячи зі змісту п.6.1 вказаного договору, на підставі якого позивач просить стягнути пеню, стверджує про безпідставність вимог позивача в частині штрафних санкцій. Відповідач у відзиві на позов та судовому засіданні відніс до штрафних санкцій і нараховані позивачем інфляційні та 3% річних, та, наводячи положення п.6 ст.231 ГК України, п.6.3 вказаного договору, стверджує про недоречність за даних обставин справи нарахування позивачем сум за порушення грошових зобов'язань  саме на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, а тому і заперечує проти задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, посилаючись на пп.3 та 6.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994р., відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні клопотання про накладення арешти на грошові кошти відповідача, що знаходяться у банківських установах, через необґрунтованість такого клопотання та відсутність нормативних приписів у чинному законодавстві України щодо можливості накладення господарський судом арешту на рахунки боржника.

Спір було розглянуто протягом двох судових засідань. У першому судовому засіданні 18.06.2009р. у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами необхідних для розгляду справи матеріалів, розгляд справи було відкладено до 09.07.2009р.

У судовому засіданні 09.07.2009р. господарський суд, заслухавши повноважних представників сторін, вивчивши матеріали справи та оглянувши оригінали документів, наданих сторонами на вимогу суду, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2007р. між позивачем і відповідачем було укладено договір №227/07 від 13.11.2007р., в порушення п.2.3.2 якого відповідач не здійснив на протязі 10 банківських днів після підписання між сторонами Акту приймання передачі виконаних робіт №ОУ-0000012 від 12.03.2008р. належного розрахунку за поставлений на підставі вказаного договору товар та виконі роботи, в результаті чого залишився неоплаченим товар, поставлений за видатковою накладною №РН-0000021 від 12.03.2008р. на суму 46 100, 00 грн., а також прийняті відповідачем за вказаним актом роботи на суму 2400,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то вона підлягає виконанню саме у цей строк (термін).

Оскільки станом на день розгляду справи матеріалами справи підтверджується заявлена позивачем сума основного боргу, яка визнається відповідачем в повному обсязі, позовні вимоги в частині 48 500,00 грн. заборгованості за вказаним договором  суд визнає обґрунтованими, документально доведеними, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати пеню на підставі п.6.1 вказаного договору, який не передбачає підстав для таких вимог.

Згідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи те, що від позивача жодних клопотань про застосування іншого пункту договору для стягнення з відповідача пені не надходило, суд дійшов висновку про неможливість стягнення з відповідача пені на підставі п.6.1 вказаного договору.

Крім того, слід зазначити, що для заявлення вимог про стягнення пені ч.2 ст.258 ЦК України встановлено спеціальний термін позовної давності в один рік, а відповідачем у відповідності до ч.3 ст.267 ЦК України заявлено клопотання про застосування цього терміну.

Беручи до уваги вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача в частині пені, нарахованої без належного нормативного посилання з простроченням терміну позовної давності.

Відповідно до ст.  625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Оскільки за даних обставин справи мало місце порушення відповідачем грошових зобов'язань, заявлені вимоги позивача щодо стягнення 1 730,05 грн. –3 % річних та 9 263,50 грн. - інфляційних втрат, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а на заперечення відповідача щодо віднесення цієї частини вимог до штрафних санкцій та необхідності застосування інших норм законодавства, слід зазначити, що оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до штрафних санкцій, що підтверджується  листом Верховного Суду України від 15.07.2005 р. за №3.2.-2005.

Витрати по сплаті державного мита у розмірі 651,91 грн. - держмита та 312,50 грн. -інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача відповідно до задоволених вимог.

Заявлене позивачем клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться у банківських установах, не підлягає задоволенню, через те, що позивачем не конкретизовано на яку саме грошову суму на банківських рахунках відповідача слід накласти арешт,  а також  через необґрунтованість підстав накладення арешту.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16, 258, 267, 525,526,530,611,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49, 82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат” (52635, Дніпропетровська область, Васильківський район, с. Новоандріївка, вул. Гагаріна,2А, к.4, код ЄДРПОУ 30454644, ) на користь Приватного підприємства "Ваговимірювальні системи" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе, 119/65, код ЄДРПОУ 34228703,п/р 26005050203781 в ЗАТ КБ „Приватбанк”, МФО305299) 48 500,00 грн. (сорок вісім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) - основного боргу, 9 263,50 грн. (дев'ять тисяч двісті шістдесят три гривні 50 коп.) –інфляційних  втрат, 1 730,05 грн. (одна тисяча сімсот тридцять гривень 05 коп.) –три проценти річних від простроченої суми, 595,00 грн. (п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 00 коп.) - держмита, 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

 О.О. Коваленко

Рішення підписано - 13.07.2009р.