Рішення

від 31.07.2014 по справі 447/1395/14-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/447/638/14 Справа № 447/1395/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

/з а о ч н е/

31.07.2014 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого -судді Павлів В. Р.

при секретарі Волківській Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Миколаївська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом ,-

в с т а н о в и в:

27.05.2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа Миколаївська держнотконтора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що його бабця ОСОБА_3, протягом свого життя і до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року, постійно проживала в індивідуальному житловому будинку АДРЕСА_1, котрий збудувала ще за життя спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_2. Однак право власності на вищевказаний житловий будинок, як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, було зареєстровано за ОСОБА_2, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. На день смерті останнього лише ОСОБА_3 була офіційно зареєстрована та фактично проживала одна до кінця свого життя у спірному житловому будинку.

Ще за свого життя ОСОБА_3 зробила особисте розпорядження - заповіт, на випадок своєї смерті, згідно змісту котрого все належне їй майно вона заповіла позивачу. Після смерті ОСОБА_3 позивач фактично прийняв спадщину, оскільки володіє та користуєть спадковим майном та утримує його у належному стані, також позивач стверджує, що в його розпорядженні перебувають всі правовстановлюючі документи на спадкове майно. Він не заявляв про відмову від прийняття спадщини, а навпаки у встановлений законом шестимісячний термін, необхідний для прийняття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України) звернувся до приватного нотаріуса в м.Новий Розділ Львівської області ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини за заповітом і 20.09.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 було відкрито спадкову справу.

Однак, на даний момент позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, оскільки його покійний дідусь - ОСОБА_3, за життя склав заповіт на користь дядька - ОСОБА_2, який заявив про себе до Миколаївської державної нотаріальної контори як про потенційного спадкоємця майна після смерті ОСОБА_2. І як наслідок державний нотаріус Миколаївської державної нотаріальної контори призупинила оформлення позивача та відповідача спадкових прав у зв'язку із необхідністю вирішити спір в судовому порядку, оскільки відповідач по справі абсолютно не визнає за ОСОБА_1 жодного права на спадкове майно, неправомірно вважаючи, що лише він має право претендувати на нього.

Після смерті ОСОБА_2, зважаючи на наявність заповіту на користь відповідача по справі, та норми чинного на той час законодавства, відкрилась спадщина за заповітом на 1/2 частину спірного будинковолодіння. Однак, норми ст. 535 ЦК УРСР, 1963 р., передбачали коло осіб, що мали право на обов'язкову частку у спадщині і до таких осіб відносилась бабця позивача, котра також будучи фактичним власником 1/2 частини спірного будинковолодіння, шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном в розмірі її обов'язкової частки стала його фактичним власником, фактично прийнявши спадщину в порядку ст.549 ЦК УРСР.

Згодом після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, на яке і відкрилась спадщина і у спадкову масу входить 3/5 частини садиби в складі 3/5 ідеальних частин житлового будинку, 1978 року побудови. На даний час, позивач по справі, фактично володіє та користується спадковим майном та утримує його у належному стані, однак, у зв'язку з наведеним був змушений звернутись в суд із даним позовом.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відомостей про причину його неявки немає. Суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи Миколаївської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, однак подавдо суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову з таких мотивів.

Відповідно до ст.380 ЦК України житловий будинок є об'єктом права власності.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ ( майно ), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Як встановлено в судовому засіданні, бабця позивача ОСОБА_3, протягом свого життя і до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року, постійно проживала в індивідуальному житловому будинку АДРЕСА_1, котрий збудувала ще за життя спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_2 .Ще за свого життя ОСОБА_3 зробила особисте розпорядження - заповіт, на випадок своєї смерті, згідно змісту котрого все належне їй майно вона заповіла позивачу (а.с. 8). Після смерті ОСОБА_3 позивач фактично прийняв спадщину, оскільки володіє та користуєть спадковим майном та утримує його у належному стані.

Однак, на даний момент позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, оскільки його покійний дідусь - ОСОБА_3, за життя склав заповіт на користь дядька - ОСОБА_2, який заявив про себе до Миколаївської державної нотаріальної контори як про потенційного спадкоємця майна після смерті ОСОБА_2. І як наслідок державний нотаріус Миколаївської державної нотаріальної контори зпризупинила оформлення позивача та відповідача спадкових прав у зв'язку із необхідністю вирішити спір в судовому порядку, оскільки відповідач по справі абсолютно не визнає за ОСОБА_1 жодного права на спадкове майно, неправомірно вважаючи, що лише він має право претендувати на нього.

Після смерті ОСОБА_2, зважаючи на наявність заповіту на користь відповідача по справі, та норми чинного на той час законодавства, відкрилась спадщина за заповітом на 1/2 частину спірного будинковолодіння. Однак, норми ст. 535 ЦК УРСР, 1963 р., передбачали коло осіб, що мали право на обов'язкову частку у спадщині і до таких осіб відносилась бабця позивача, котра також будучи фактичним власником 1/2 частини спірного будинковолодіння, шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном в розмірі її обов'язкової частки стала його фактичним власником, прийнявши спадщину в порядку ст.549 ЦК УРСР.

Відповідач по справі, не вчинив жодних дій (ні фактичних, ні юридичних) з приводу прийняття спадщини у передбачені законом строки, а тому, згідно норм чинного на той час законодавства ОСОБА_3 де-юре стала власником більшої частини спірного будинковолодіння, а саме: 1/2 +1/9 =11/18 або 3/5 ( де 1/2- частина будинковолодіння як об'єкт спільної сумісної власності подружжя; 1/9- частина будинковолодіння як обов'язкова частка у спадщині (за відсутності заповіту спадкоємцями за законом були б моя бабця та два сини покійного в т.ч. відповідач по справі, які могли б претендувати кожен по 1/6 частини спірного будинковолодіння, а тому обов'язкова частка бабці становить 2/3 від 1/6 =1/9))., а де-факто вона стала фактичним власником всього будинковололодіння та земельної ділянки, на якій воно розташоване (вона ним вільно володіла та користувалася на власний розсуд).

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, на яке і відкрилась спадщина і у спадкову масу входить 3/5 частини садиби в складі 3/5 ідеальних частин житлового будинку, 1978 року побудови, позначеного в поповерховому плані літерою А-1, сараю, позначеного в поповерховому плані літерою Б, навіс - під літерою В, вбиральні - під літерою Г, сараю - під літерою Д, сараю під літерою Ж, гаражу - під літерою З, вимощення -І, колонки питної - під літерою к, огорожі №2, огорожі №3, огорожі №4, огорожі №5, воріт №4, хвіртки №6, що знаходиться у АДРЕСА_1,загальною інвентаризаційною вартістю -321253 грн. 00 коп. та 3/5 ідеальних частин земельної ділянки, на котрій розташовані вищевказані об'єкти нерухомого майна, площею, 0,25 га, цільове призначення - індивідуальне житлове, гаражне, і дачне будівництво, кадастровий номер 4623083600:01:002:0209.

Згідно ст.ст. 1216-1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) і відповідно здійснюється за заповітом або за законом.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, сд приходить до висновку про доцільність задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 535, 549 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 15,16, 331,392,1216-1218,1226,1233,1235,1241,1268-1270 ЦК України суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на спадщину в складі 3/5 ідеальних частин садиби, а саме 3/5 ідеальних частин будинковолодіння АДРЕСА_1 та 3/5 ідеальних частин земельної ділянки, площею, 0,25 га, цільове призначення - індивідуальне житлове, гаражне і дачне будівництво, кадастровий номер 4623083600:01:002:0209, котра знаходиться в с.Держів по вул. Шевченка,8, Миколаївського району Львівської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Для відповідач рішення може бути переглянуте районним судом за його заявою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення можна оскаржити через районний суд до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів.

Суддя : Павлів В. Р.