Постанова

від 04.11.2014 по справі 804/16507/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 р. Справа № 804/16507/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О. при секретарі судового засідання - Литвин Ю. Ю. за участю: представників позивача - представника відповідача - Бойко Г.І., Мельников А.О., Рябоконь С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Клуб «Левел 4х4» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.14 № 0001432201, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Клуб «Левел 4х4», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.14 № 0001432201. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним до перевірки, за висновками якої було винесено спірне рішення, були надані всі первинні документи, що підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ «Прогресс-СК» (код ЄДРПОУ 38587003) за січень 2014р., доводи, наведені в акті перевірки відносно позивача, не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності позивача, зокрема з контрагентом ТОВ «Прогресс-СК», за взаємовідносинами з яким позивачем сформована спірна сума податкового кредиту в розмірі 68 175 грн. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, зазначивши також, що Ухвалою Донецького апеляційногоадміністративного суду від 03.09.14 залишена без змін постанова Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року по адміністративній справі № 805/6114/14, якою адміністративний позов ТОВ «Прогресс-СК» до ДПІ у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області задоволений, визнано протиправними дії ДПІ щодо коригування даних податкової звітності ТОВ «ПРОГРЕСС-СК»стосовно податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податкового кредиту по податку на додану вартість у АІС «Податковий блок» які було зроблено в тому числі на підставі Акту № 196/05-64-15-01/38587003 від 28.03.13 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОГРЕСС-СК» (код за ЄДРПОУ38587003) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2013 р по 28.02.2014 р».

Відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував, навівши в судовому засіданні доводи, викладені в Акті перевірки від 13.08.14 № №2270/4-62-22-13/31300856, на підставі якого прийнято спірне рішення.

Вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

З оскарженого податкового повідомлення-рішення від04.09.14 № 0001432201,яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 85 218,75 грн., в тому числі за основним платежем - 68 175 грн., за штрафними санкціями - 17 043,75 грн., вбачається, що воно винесено відповідачем з посиланням на Акт перевірки від 13.08.14 №2270/4-62-22-13/31300856 (далі - Акт).

За змістом вказаного актувін складений за результатами документальної позапланової перевірки з питання взаємовідносин позивача з ТОВ «Прогресс-СК» (код ЄДРПОУ 38587003) за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р. Як вбачається з висновків Акту, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.231 п.14.1. ст. 14, п.185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 ПКУ та заниження податку на додану вартість за січень 2014р. на загальну суму 68 175 грн., адже позивач не мав право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2014 року в розмірі 68 175 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Прогресс-СК». Підставою для таких висновків слугували судження посадової особи відповідача щодо не встановлення фактичного отримання позивачем послуг від ТОВ «Прогресс-СК», оскільки проведеною позаплановою невиїзною документальною перевіркою вста новлено відсутність первинних документів, таких як карток по бухгалтерському рахунку 63 по вказаному підприємству,документи, що підтверджують розрахунки між суб'єктами господарюван ня. Крім того, відповідачем здійснено посилання на акт перевірки контрагента позивача № 196/05-64-15-01/38587003 від 28.03.13 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОГРЕСС-СК» (код за ЄДРПОУ38587003) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2013 р по 28.02.2014 р».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Приписами п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності)податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1. ст.201 ПКУ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Аналіз наведених законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Судовим розглядом справи встановлено, сторонами визнано, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 68 175 грн. сформована позивачем на підставі податкових накладних №8346 від 31.01.14 та №8347 від 31.01.14 за взаємовідносинами з ТОВ «Прогресс-СК» за Договором від 25.11.13 №4820/П про надання послуг.За змістом вказаного договору Субконтент-провайдер - ТОВ «Прогресс-СК» надає Контент-провайдерові - позивачу послуги з забезпечення технічної можливості доступу до Контенту/Контент-послуг Користувачам мережі Оператора (за їх Запитами) з використанням свого центру; перелік Контенту, визначається в Додатку до даного Договору; документом, що підтверджує надання послуг за даним Договором, є підписаний обома Сторонами Акт прийому-передачі наданих послуг.

До вказаного договору позивачем із ТОВ «Прогресс-СК» були укладені Додаток №1 до Договору надання послуг №4820/П від 25 листопада 2013року; Додаток №2 до договору надання послуг № 4820/П від 25 листопада 2013 року, Додаток №4 до Договору надання послуг №4820/П від 25 листопада 2013р., Додаток №5 до Договору надання послуг № 4820/П від 25 листопада 2013р., акт 1 про надання послуг за звітний період з 01 січня 2014р. по 31 січня 2014р., акт 2 про надання послуг за звітний період з 01 січня 2014р. по 31 січня 2014р. На підтвердження здійснення оплати за послуги, зазначені в податкових накладних, суми за якими склали спірну суму податкового кредиту позивачем надані також платіжні доручення №23 від 13 березня 2014року., платіжні доручення 134 від 12 травня 2014року, платіжні доручення 135 від 12 травня 2014року.; платіжні доручення 225 від 10 лютого 2014року;платіжні доручення 243 від 13 лютого 2014року;платіжні доручення 307 від 04 березня.

Означені документи були досліджені відповідачем в ході перевірки та відображені в Акті, зауваження щодо оформлення таких документів відповідачем не наведені. Не заперечується відповідачем і той факт, що податкові накладні, спірні суми податкового кредиту за якими віднесені позивачем до податкового кредиту, виписані його контрагентом, який на час їх оформлення знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Суд зазначає, що зміст перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, судом встановлено з наданих позивачем документів, копії яких наявні в матеріалах справи, що придбані позивачем, як контент-провайдером,послуги, використані останнім в подальшому в своїй господарській діяльності за взаємовідносинами з операторами стільникового телефонного зв'язкузв'язку - ПрАТ «МТС Україна», ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Астеліт» (через ТОВ «Стрімко» та ТОВ «Вес Медіа), що відповідає змісту Договору надання послуг №4820/П від 25 листопада 2013року.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на Акт перевірки№ 196/05-64-15-01/38587003 від 28.03.13 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОГРЕСС-СК» (код за ЄДРПОУ38587003) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2013 р по 28.02.2014 р», в якому зазначено, що у зв'язку з не можливістю знайти 28.03.14 за юриди чною адресою ТОВ «ПРОГРЕСС-СК» - 83004, м. Донецьк, вул. Совєтська, буд. 27, яке з 26.02.2014 року знаходиться у стані припинення , тобто фактично перестало працювати,«...документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контра гентами - постачальниками, контрагентами - покупцями за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки...». Так, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Також суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Посилаючись на вказаний акт перевірки контрагента позивача, відповідач фактично зазначає про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з означеним контрагентом. Втім, відповідач не враховує, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентом недійсними ДПІ до суду не надано.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, саме законом, а не актами, в тому числі актами перевірок податкових органів, які б факти в таких актах не були відображені. Вказані в Акті перевірки№ 196/05-64-15-01/38587003 від 28.03.13 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОГРЕСС-СК» (код за ЄДРПОУ38587003) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2013 р по 28.02.2014 р» висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб ДПІ, що проводили перевірку.

Крім того, суд відзначає, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.14 в адміністративній справі №№805/6114/14, встановлена необґрунтованість висновків Акту перевірки № 196/05-64-15-01/38587003 від 28.03.13 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОГРЕСС-СК» (код за ЄДРПОУ38587003) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2013 р по 28.02.2014 р.», враховуючи відсутність в акті перевірки відомостей щодо визнання в установленому законом порядку недійсними первинних документів. З огляду на приписи ст.72 КАС України суд не вбачає підстав для неврахування наведених обставин, встановлених вказаним судовим рішенням, що набрало законної сили.

Отже, суд констатує, що факт придбання в січні 2014р. позивачем у ТОВ «Прогресс-СК»послуг та їх використання в послідуючому у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України і містять усі необхідні реквізити.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що позивачем в січні 2014р. правомірно сформована спірна сума податкового кредиту в розмірі 68 175 грн., а доводи та позиція податкового органу стосовно протиправності її включення позивачем до складу податкового кредиту та заниження податку на додану вартість не ґрунтуються на вимогах закону, а отже і спірне податкове повідомлення-рішення не узгоджується з вимогами ПКУ, у зв'язку з чим підлягає скасуванню як протиправне.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.09.14 №0001432201.

Стягнути з Державного бюджету України на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Клуб «Левел 4х4» (код ЄДРПОУ 31300856) витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 06.11.14.

Суддя А.О. Коренев