Ухвала

від 29.10.2014 по справі 816/1493/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року м. Київ К/800/43163/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Гайдабури Д.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014

у справі № 816/1493/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" (далі - Товариство)

до ДПІ

та управління державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області

про стягнення суми бюджетного відшкодування.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 455 381,47 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014, позов задоволено з тих мотивів, що право позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування ПДВ підтверджується документально (у тому числі й рішенням суду в адміністративній справі, яке набрало законної сили), тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Посилаючись на невідповідність висновків судів наявним у справі доказам та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти обох попередніх інстанцій та відмовити у позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність ознак абсолютної преюдиції у обставин, встановлених рішеннями судів у справі № 2а-866/10/1670, а також про необхідність отримання узагальнених висновків про суми бюджетного відшкодування ПДВ від вищестоящого органу державної податкової служби.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у поданій до контролюючого органу податковій декларації з ПДВ за січень 2009 року Товариством було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 455 381,47 грн.

За наслідками проведення ДПІ позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування зазначеної суми бюджетного відшкодування ПДВ, оформленої актом від 11.12.2009 № 3432/23-2/31354329, податковою інспекцією було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 26.02.2010 № 0001232305/1, згідно з яким Товариству було визначено суму завишення бюджетного відшкодування з ПДВ за вказаний період у розмірі 455 381,47 грн.

Зазначений акт індивідуальної дії було скасовано в судовому порядку постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 у справі № 2а-866/10/1670 (яка набрала законної сили 17.05.2011 за наслідками її перегляду в апеляційному порядку). Втім оспорювану за цим позовом суму ПДВ не було повернуто позивачеві з бюджету.

На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом було визначено у пункті 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 названого Закону у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на наведені положення Закону у податкового органу були відсутні підстави для відмови позивачеві у поверненні оспорюваної суми бюджетного відшкодування оскільки достовірність нарахування бюджетного відшкодування, а також незаконність його зменшення відповідачем шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення було встановлено рішенням суду по справі № 2а-866/10/1670.

Так, у ході розгляду цієї справи судами було перевірено обставини щодо виникнення у податковому обліку позивача від'ємного значення ПДВ у відповідній сумі, факт сплати позивачем ПДВ постачальникам у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) та встановлено відсутність обставин, які виключають право платника на отримання бюджетного відшкодування в оспорюваній сумі.

Доводи скаржника відносно відсутності у висновків суду, покладених в основу прийняття рішення по справі № 2а-866/10/1670, ознак абсолютної преюдиції не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття оспорюваних судових актів.

Адже предмет доказування у даній справі не охоплює питання правомірності виникнення у податковому обліку позивача від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі; у даному разі підставою виникнення спору стало невиконання відповідачами передбачених законом дій після набрання законної сили рішенням суду за наслідками оскарження сум податку, заявлених до відшкодування.

Не можна визнати слушними і посилання ДПІ на необхідність отримання узагальнених висновків про суми бюджетного відшкодування ПДВ від вищестоящого органу державної податкової служби.

Адже зазначене питання стосується порядку взаємодії органів всередині централізованої податкової системи, що регулюється відомчими нормативними документами. Втім правові механізми взаємодії між окремими ланками системи органів державної податкової служби з метою посилення контролю за дотриманням податкового законодавства не можуть обмежувати законодавчо встановлені права платника, переносити у часі реалізацію таких прав (у тому числі права на отримання бюджетного відшкодування).

За таких обставин суди дійшли вмотивованого висновку щодо необхідності стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з ПДВ в оспорюваній сумі та правомірно задовольнили позов.

Норми матеріального права при розгляді цієї справи правильно застосовані судами; порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування або зміну судових актів, не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 у справі № 816/1493/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько