Рішення

від 30.09.2014 по справі 914/3016/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                        30.09.2014 р.                                                Справа № 914/3016/14 Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю  “Селл-Фаст Україна”, м. Київ, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю  “ВВМ Явір”, с. Бердихів, Яворівський район, Львівська область, про: стягнення 5 364 грн. 68 коп. У судовому засіданні взяли участь представники: позивача: не з'явився; відповідача: не з'явився.           Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 26.08.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  “Селл-Фаст Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю  “ВВМ Явір” про стягнення 183   364 грн. 68 коп.  Розгляд справи призначено на 16.09.2014 року. У судове засідання 16.09.2014 року сторони явки представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, вимог ухвали про порушення провадження у справі не виконали. Судом відкладено розгляд справи на 30.09.2014 року. У судове засідання 30.09.2014 року сторони явки представників не забезпечили. Від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу, а також про розгляд справи без участі представника. Заява прийнята судом в частині зменшення позовних вимог на суму 178  000 грн. Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу знаходиться в матеріалах справи. Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами У судовому засіданні 30.09.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився. Представнику позивача, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст.  20,  22 Господарського процесуального кодексу України  щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді. Суть спору. Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю “ Селл-Фаст Україна ” (надалі по тексту рішення – позивач, продавець згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВМ Явір” (надалі по тексту рішення – відповідач, покупець згідно з договором) про стягнення 183  364 грн. 68 коп.  заборгованості, з яких 178  000 грн. основного боргу, 4  706 грн. 32 коп. пені, 658 грн. 36 коп. 3 % річних. У процесі розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог, судом прийнято заяву в частині зменшення позовних вимог на суму 178 000 грн., у зв'язку з чим у відповідності з рекомендаціями Пленуму Вищого господарського суду України, що містяться в Постанові № 18 від 26.11.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», спір вирішується з урахуванням нової ціни позову – 5 364 грн. 68 коп. Підставою позовних вимог позивач називає неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами 22.02.2013 року, а саме в частині оплати отриманого товару. Відповідач, належним чином повідомлений про порушення провадження у справі, про час і місце розгляду справи, явки представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав. У процесі розгляду справи здійснив погашення основного боргу. У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 22.02.2013 року сторони уклали договір купівлі-продажу № 88/КП/13 (надалі по тексту рішення - договір), згідно з п. 1 якого, продавець передає у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору переданий товар: водостічну систему та софіт «BRYZA» (надалі по тексту рішення - товар) в кількості і номенклатурі відповідно до накладних, оформлених продавцем при прийманні-передачі, які є невід'ємною частиною договору. Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що покупець здійснює передплату в повному розмірі загальної вартості товару. Як підтверджено матеріалами справи, а саме видатковими накладними № 1501 вiд 24.04.2013 року на суму 331 333 грн. 34 коп., № 3950 вiд 01.07.2013 року на суму 308 901 грн. 82, № 5453 вiд 08.08.2013 року на суму 299 546 грн. 93 коп., копії яких долучені до позовної заяви, позивач поставив відповідачу товар на суму 939 782 грн. 09 коп. Обов'язок по оплаті отриманого товару покупець виконав частково, оплативши лише 761  782 грн. 09 коп., з яких 331 333 грн. 34 коп. по накладній № 1501,  308 901 грн. 82 коп. по накладній 3 3950 та 119  546 грн. 93 коп. по накладній № 5453, що підтверджується списком повідомлень за період 27.05.2013 року-11.06.2014 року. Відтак, заборгованість станом на дату звернення з позовом до суду становила 178  000 грн. 00 коп. Однак, після порушення провадження у справі відповідачем сплачено основну суму заборгованості у повному розмірі, що підтверджується звітом щодо бухгалтерських проводок за період з 01.04.2012 року по 18.09.2014 року. Позивач зазначає, що погашення боргу відбулося з переплатою на 563 грн. 47 коп., у зв'язку з чим розмір переплачених коштів позивач просить зарахувати в погашення пені, нарахованої за прострочення виконання зобов'язання. Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались. Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини. Сторони, уклавши договір купівлі-продажу, визначили взаємні права та обов'язки. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як встановлено судом вище, наявність заборгованості за договором купівлі-продажу підтверджена достатніми та належними доказами, відповідачем не спростована, більше того, у процесі розгляду справи погашена у повному розмірі. Відтак, суд вирішує позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4  142 грн. 85 коп. та 3 % річних у розмірі 658 грн. 36 коп. Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Із матеріалів справи встановлено неналежне виконання покупцем своїх обов'язків щодо здійснення вчасної та повної оплати за отриманий товар. Жодних зауважень до поставленого товару покупець не пред'являв, видаткові накладні, що підтверджують поставку товару, оформлені належним чином, що свідчить про наявність у покупця обов'язку оплатити отриманий товар після його прийняття. Крім цього, 11.06.2014 року позивач направляв на адресу відповідача претензію про погашення боргу у строк до 20.06.2014 року, яку відповідач отримав 13.06.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповіді на претензію відповідач не надав і боргу не погасив. За твердженням позивача, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання та нездійснення оплати у вказані в претензії терміни стягненню підлягає пеня та 3 % річних за період з 21.06.2014 року по 04.08.2014 року. Суд звертає увагу на вимогу позивача, зазначену у клопотанні від 26.09.2014 року, а саме про зарахування 563 грн. 47 коп. як переплачених відповідачем коштів в рахунок погашення пені. Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Представником позивача не подано доказів надіслання відповідачу заяви про зарахування вказаної суми, більше того, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а  не зобов'язанням відповідача. Відтак, у суду немає підстав для зарахування 563 грн. 47 коп. у рахунок погашення пені і суд вирішує спір з урахуванням позовних вимог про стягнення 4  706 грн. 32 коп. пені та 658 грн. 36 коп.   Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само, як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Договором (пп. 6.3) сторони встановили, що в разі недотримання покупцем термінів оплати товару, покупець сплачує пеню у розмірі 0, 5 % від суми неоплаченого в строк товару, за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки, що дії в період, за який нараховується пеня.   Суд звертає увагу позивача, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року № 5002-8/481-2011). З наведеного вбачається, що прострочення виконання зобов'язання було допущене одразу після поставки товару по видаткових накладних № 1501, № 5453, № 3950. З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). Відтак, суд, не виходячи за межі заявлених вимог та за період нарахування пені, визначений позивачем, приходить до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача на отримання вчасної оплати за належно поставлений товар шляхом стягнення з відповідача пені в розмірі 4  706 грн. 32 коп. та 3 % річних в розмірі 658 грн. 36 коп. Зменшуючи позовні вимоги, позивач просив покласти відшкодування сплаченого судового збору на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Однак, суд звертає увагу на наступне. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог. Так зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача (абз. 5 п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). Беручи до уваги наведені положення, досліджені обставини справи та часткове погашення боргу відповідачем після порушення провадження у справі, суд вважає, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що дає підстави покласти відшкодування сплаченого позивачем судового збору на відповідача. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд в и р і ш и в : Позов задоволити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  “ВВМ Явір” (81064, Львівська обл., Яворівський район, село Бердихів, будинок 24 А, код ЄДРПОУ 35546011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ Селл-Фаст Україна ” (03118, м. Київ, проспект Червонозоряний, будинок 115, код ЄДРПОУ 34288558) 4 706 грн. 32 коп. пені, 658 грн. 36 коп. 3 % річних та 3  667 грн. 29 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.           Повне           рішення складене та підписане 06.10.2014 року.           Суддя                                                                                 Матвіїв Р.І.