Ухвала

від 30.09.2014 по справі 826/20091/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20091/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "27" лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ сучасних технологій" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000852260 від 16.11.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "27" лютого 2014 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 27.02.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "27" лютого 2014 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "Трейд-Лаб" за березень, квітень 2012 р. та ПП "Вега-Сервіс-2009" за червень 2012 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Світ сучасних технологій" (код за ЄДРПОУ 33055245) з питань дотримання вимог податкового з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "Трейд-Лаб" (код за ЄДРПОУ 37227110) за березень, квітень 2012 р. та ПП "Вега-Сервіс-2009" (код за ЄДРПОУ 36438654) за червень 2012 р. від 31.10.2012 р. №3950/22-621-33055245 (надалі - Акт перевірки №3950/22-621-33055245).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №3950/22-621-33055245, позивачем порушено вимоги п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 400781,51 грн., в т.ч. за березень 2012 р. - на суму 259408,42 грн., за квітень 2012 р. - на суму 50263,29 грн., за червень 2012 р. - на суму 91109,80 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №3950/22-621-33055245 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000852260 від 16.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 500976,88 грн., з яких 400781,51 грн. - за основним платежем, а 100195,37 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позов. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Світ сучасних технологій", як покупцем, та ПП "Вега-Сервіс-2009", як продавцем, були укладені усні договори поставки товарів, відповідно до умов яких ПП "Вега-Сервіс-2009" зобов'язувалось поставити позивачу товар, а останній зобов'язувався сплатити їх вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначених вище усних договорів ПП "Вега-Сервіс-2009" виставило позивачу рахунки-фактури.

На виконання умов усних договорів ПП "Вега-Сервіс-2009" поставило позивачу товар на загальну суму 546658,80 грн., в т.ч. ПДВ 91109,80 грн., що підтверджується, належним чином оформленими, видатковими накладними.

Судом встановлено, що ПП "Вега-Сервіс-2009" були оформлені на користь позивача податкові накладні, що оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Світ сучасних технологій", як замовником, та ТОВ "Трейд-Лаб", як виконавцем, були укладені наступні договори про надання послуг: № 11 від 13.01.2012р., № 12 від 11.01.2012р., № 15 від 26 січня 2012р., № 15/1-2 від 20 січня 2012р., № 17 від 26.01.2012р., № 26 від 15.12.2012р., № 31 від 28.12.2012р., № 33 від 23 лютого 2012р., № 34 від 23 лютого 2012 р., № 48 від 21 жовтня 2011 р., відповідно до умов яких, за дорученням замовника підрядник зобов'язується власними або залученими силами під наглядом замовника, на власний ризик і з власних матеріалів та матеріалів замовника, комплектуючих та обладнання виконати електромонтажні роботи на об'єкті замовника на умовах договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.

На виконання умов зазначених вище договорів ТОВ "Трейд-Лаб" надало позивачу послуги на загальну суму 1858030,26 грн., в т.ч. ПДВ 309671,71 грн., що підтверджують, належним чином оформлені наступні документи: локальний кошторис № 1, акт виконаних робіт №1 за лютий 2012р., накладна на передачу матеріалів виробництва від 29.02.2012р., локальний кошторис № 1, акт виконаних робіт №2 за лютий 2012р., накладна на передачу матеріалів виробництва від 29.02.2012р., накладна на передачу матеріалів виробництва від 31.01.2012р., акт виконаних робіт-№ 3 за лютий 2012р., рахунку-фактури від 16.02.2012р. № СФ-0000071, локальний кошторис № 1, акт виконаних робіт №1 за лютий 2012, накладна на передачу матеріалів у виробництво від 29 лютого 2012р., локальний кошторис № 1, акт виконаних робіт № 1 за березень 2012р., накладна на передачу матеріалів виробництва від 29.03.2012р., локальний кошторис № 1, акт виконаних робіт №1 за лютий 2012р., накладна на передачу матеріалів виробництва від 29.02.2012р., рахунок-фактура від 28.02.2012р. № СФ-0000296, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2012р., акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012р., накладна на передачу матеріалів виробництва від 31.01.2012р., локальний кошторис № 2-1-1, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2012р., акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012р. № 1, накладна на передачу матеріалів виробництва від 31.01.2012р., локальний кошторис № б/н, акт виконаних робіт № 1 за березень 2012р., накладна на передачу матеріалів у виробництво від 29 березня 2012р., рахунок - фактура № СФ - 0000085 від 28 лютого 2012 р., локальний кошторис № 1, акт виконаних робіт №1 за березень 2012 р., накладна на передачу матеріалів у виробництво від 29 березня 2012р., договірна ціна до договору, локальний кошторис № 2-1-1 до договору, підсумкова відомість ресурсів до договору, довідка про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати / за листопад 2011 р. до договору № 48 від 21 жовтня 2011 р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати / за грудень 2011 до договору № 48 від 21 жовтня 2011р., акт № 2 за грудень 2011 року, договірна ціна складена в поточних цінах станом на 10 листопада 2011р., локальний кошторис № 2-1-1 складений в поточних цінах станом на 10 листопада 2011р., підсумкова відомість ресурсів за звітний період 1 (грудень 2011р.), довідки про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати / за листопад 2011 до договору № 48 від 21 жовтня 2011 р., акт № б/н за листопад 2011 року, договірна ціна, підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна № 68 від 28.11.2011р., локальний кошторис № 2-1-1, підсумкова відомість ресурсів.

Судом встановлено, що ТОВ "Трейд-Лаб" були оформлені на користь позивача податкові накладні (від 03.02.2012р. № 37, від 07.02.2012р. № 38, від 16.02.2012р. № 39, від 29.02.2012р. № 45, від 17.02.2012р. № 40, від 31.01.2012р. № 40, № 45 від 29.02.2012 р., № 44 від 29.02.2012 р., № 58 від 31.01.2012 р., № 39 від 31.01.2012 р., № 78 від 07.03.2012р., № 79 від 22.03.2012 р., № 77 від 07.03.2012 р., № 54 від 28.11.2011р., № 56 від 21.12.2011р., № 68 від 28.11.2011р.,) на загальну суму 1858030,26 грн., в т.ч. ПДВ 309671,71 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Судом також встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача, - ТОВ "Трейд-Лаб" та ПП "Вега-Сервіс-2009" були належним чином зареєстровані як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мали належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з дослідженими судом, наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ з додатками, зокрема, в розрізі контрагентів за березень, квітень та червень 2012 р., всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ "Трейд-Лаб", ПП "Вега-Сервіс-2009" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданій декларації, порядку її оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на Акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Трейд-Лаб" (код ЄДРПОУ 37227110) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р. від 16.07.2012 р. № 1134/22-60/37227110, Акт Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Вега-Сервіс-2009" (код ЄДРПОУ 36438654) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року. від 17.09.2012 р. №162/22-4/36438654, як на докази недійсності зазначених вище правочинів, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання, зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Трейд-Лаб", ПП "Вега-Сервіс-2009", недійсними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Трейд-Лаб", ПП "Вега-Сервіс-2009", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладеного між позивачем та ТОВ "Трейд-Лаб", ПП "Вега-Сервіс-2009", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п. 201.8., 201, 9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що зазначені вище договори з ТОВ "Трейд-Лаб" та ПП "Вега-Сервіс-2009", були укладені позивачем з метою використання отриманого за ними у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від "27" лютого 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "27" лютого 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "27" лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.