Рішення

від 07.11.2014 по справі 925/1698/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2014 року Справа № 925/1698/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Коротка А.В., Верета А.В. - за довіреностями;

від відповідача: Котьол О.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом селянського (фермерського) господарства "Зеніт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" про стягнення 10 297,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10 297,59 грн. з яких 2 892,24 грн. інфляційних та 7 405,35 грн. 3 % річних за несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар за періоди, не охоплені судовим рішенням у справі № 04/5026/2187/2011 від 01.12.2011 року господарського суду Черкаської області.

Представники позивача свої позовні вимоги підтримали повністю та просять їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив повністю.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 25/08/09-02 від 25 серпня 2009 року, укладеного між сторонами.

У відповідності до ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обома сторонами підтверджено, що 01 грудня 2011 року було прийнято рішення у справі № 04/5026/2187/2011 за позовом селянського (фермерського) господарства "Зеніт", м. Глобине Полтавської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий Завод", с. Хутори Черкаського району Черкаської області про стягнення 134536,84 грн. та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий Завод" на користь селянського (фермерського) господарства "Зеніт" - 107120,00 грн. основного боргу, 10694,39 грн. пені, 1602,40 грн. три проценти річних, 15103,92 грн. інфляційних, 1581,77 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2012 року у справі № 04/5026/2187/2011 рішення господарського суду від 01.12.2011 року залишено без змін.

13 лютого 2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ( а.с 15).

За твердженням представників позивача, рішення у справі № 04/5026/2187/2011 повністю виконано відповідачем лише 20 липня 2012 року, а тому на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 2 892,24 грн. інфляційних та 7 405,35 грн. 3 % річних за періоди несплати боргу, які не були охоплені судовим рішенням у справі № 04/5026/2187/2011.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

За загальним правилом (ст. 599 ЦК України), зобов'язання припиняється лише виконаннями, проведеним належним чином. Прийняття судового рішення про стягнення боргу не є обставиною, яка припиняє зобов'язання між сторонами, воно лише підтверджує існування боргу.

З цих підстав суд погоджується із доводами позивача про те, що він має право нараховувати на несплачену відповідачем суму основного боргу за товар індекс інфляції та 3% річних аж до повного погашення боргу.

Зі змісту рішення у справі № 04/5026/2187/2011 господарського суду Черкаської області вбачається (а.с. 11), що суд стягнув із відповідача на користь позивача:

- пеню за період з 19.01.2010 року по 19.07.2010;

- 3% річних з 19.01.2010 року по 19.07.2010;

- інфляційні з січня 2010 року по липень 2011 року;

У заявленому позові позивач правомірно нарахував і просить стягнути з відповідача інфляційні та 3% річних за інші періоди, а саме:

- 3% річних за періоди з 25.09.2009 по 19.07.2010 року; з 20.07.2010 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 року по 11.03.2012 року; з 12.03.2012 року по 19.07.2012 року з урахуванням зміни суми боргу, яку частково сплачував відповідач.

- інфляційні за період з 01.10.2009 по 31.12.2009 року та з 01.09.2011 року по 30.04.2012 року.

Судом також перевірено, що позивач нараховує інфляційні та 3% річних після спливу 21 дня після виставлення відповідачу рахунку-фактури № 15 від 03.09.2009 року, яка за умовами договору між сторонами була підставою для оплати боргу, про що вказано у судовому рішенні по справі № 04/5026/2187/2011.

Розрахунок інфляційних та процентів річних позивачем проведено з урахуванням того, що за судовим рішенням у справі № 04/5026/2187/2011 в загальній сумі з відповідача на користь позивача було стягнуто 136 102,48 грн. Цей борг складався із основного боргу, пені, інфляційних та 3% річних та судових витрат.

На користь позивача із державної виконавчої служби надійшли кошти в таких сумах, що підтверджено наданими у справу доказами та не заперечено відповідачем:

12.03.2012 року -- 9 947,97 грн.

08.05.2012 року -- 10 000,00 грн.

02.07.2012 року - 35 000,00 грн.

20.07.2012 року - 81 154,51 грн. ( а.с. 19-20).

У відповідності до ст. 534 ЦК України позивач правомірно зараховував отримані суми, стягнуті з відповідача і яких не вистачало на повне погашення боргу, в першу чергу на судові витрати, потім на проценти та неустойку, і лише після цього на погашення основного боргу (а.с. 8).

Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних за визначені періоди (розрахунок в матеріалах справи а.с. 8-9) за допомогою програмного забезпечення "Ліга" і встановив неправильність проведених позивачем розрахунків.

Так, за належним розрахунком за період з 25.09.2009 року по 18.01.2010 року 3% річних складають 1021,31 грн., за період з 01.01.2012 року по 11.03.2012 року - 625,11 грн., за період з 12.03.2012 року по 01.07.2012 року - 986,09 грн. , з 02.07.2012 року по 19.07.2012 року - 120,06 грн.

Так само за належним розрахунком за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року інфляційні складають 3 136,46 грн. ( в даному випадку позивач сплутав індекси інфляції за 2009 та 2010 роки), а за період з 01.09.2011 року по 01.05.2012 року - 1183,58 грн.

Тобто, за розрахунками суду, позивач мав право нарахувати інфляційні та 3% річних у більших сумах, ніж він фактично це зробив у своїх розрахунках (а.с. 8-9).

Однак позивач свої вимоги не змінив і просить стягнути інфляційні та проценти річних у заявлених у позові сумах.

Таким чином, за розрахунками позивача, за обрані ним періоди прострочення сплати боргу, загальний розмір інфляційних становить 2 892,24 грн., а 3% річних - 7 405, 35 грн., які позивач і просить стягнути.

Заперечень проти розрахунків позивача відповідач суду не надав.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що оскільки стягнення боргу з відповідача на користь позивача проводилося органом ДВС у зведеному виконавчому провадженні і стягнуті суми ділилися між всіма кредиторами та однопоментно не могли бути спрямовані лише на погашення боргу перед позивачем, то немає вини відповідача у тому, що сплата боргу розтягнулася в часі і це дало можливість позивачу нараховувати інфляційні та 3% річних. В даному випадку вина відповідача полягає у тому, що він за вже отриманий товар не розрахувався вчасно із позивачем, а тому повинен нести всі негативні наслідки такої поведінки.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач довів правомірність своїх позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 892,24 грн. інфляційних та 7 405,35 грн. 3 % річних за порушення відповідачем строків сплати боргу за поставлений товар, за періоди, що не охоплювалися рішенням господарського суду Черкаської області у справі № 04/5026/2187/2011 від 01.12.2011 року.

На підставі статті 49 ГПК України, при задоволенні позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в повній сумі 1 827,00 грн.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод" (ідентифікаційний код 36330229, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2) на користь Селянського (фермерського) господарства "Зеніт" (ідентифікаційний код 25168580, Полтавська область, с. Глобине, вул. Мічуріна, 100/8 -- 7 405,35 грн. як 3% річних, 2 892,24 грн. інфляційних та 1827,00 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських