Постанова

від 29.10.2014 по справі 813/9201/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 876/4849/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Кузьмича С.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Бєлкіної Н.І.

представника позивача Попадюка С.С.

представника відповідача Гурняк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояр» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 р. у справі №813/9201/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояр» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 р. у справі №813/9201/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояр» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0002452210/6603 від 29.10.2013 р., яким збільшено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 24975,17 грн., в тому числі 16650,11 грн. за основним платежем та 8325,06 грн. за штрафними санкціями, у позові було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована документальним підтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей не суперечить закону, оскільки товар приймався особою, уповноваженою статутом на вчинення відповідних дій. Відсутність ТТН не впливає на можливість доставки товару з Києва у Львів, а позивач не несе відповідальності за порушення законодавства своїми контрагентами. Достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту є оформлення первинних документів.

В судових засіданнях представник скаржника апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, 01.11.2013р. ТзОВ «Вояр» отримало від Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області податкове повідомлення - рішення № 0002452210/6603 від 29.10.2013р., згідно з якими ТзОВ «Вояр» збільшено суму грошового зобов'язання: з податку на додану вартість на 24975,17 грн., з них 16650,11 грн. за основним платежем та 8325,06 грн. штрафних санкцій. Повідомлення - рішення прийняте на підставі Акту перевірки № 845/22-10/30823037 від 17.10.2013 р., яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, л.198.3, п.198.6, ст. 198 ПК України. Зазначені порушення відповідач вбачає у здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «СМУ-600» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» за період жовтень-грудень 2011р. Так, ТзОВ «Вояр» було включено до складу податкового кредиту у жовтні-листопаді 2011 р. на підставі податкових накладних, які були виписані ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» (п/н від 03.10.2011р., № 99, від 04.10.2011р., № 100, від 05.10.2011р., № 104, від і 2 і 1.2011р„ № 112, від 08.11.2011р., № 262). Відповідно до даних податкових накладних і видаткових накладних ТзОВ «Вояр» отримало від ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» товарно - матеріальні цінності, які в подальшому використало у своїй господарській діяльності. ТзОВ «Вояр» було включено до складу податкового кредиту у грудні 2011р. суми на підставі податкових накладних, які були виписані ПП «СМУ-600» п/н від 05.12.2011р., № 112, від 06.12.2011р„ № 143, від 12.12.2011р„ № 325, від 14.12.2011р„ № 453, від 15.12.2011р., № 460.

На підставі даних податкових накладних і видаткових накладних ТзОВ «Вояр» посилається на отримання від ПП «СМУ-600» товарно - матеріальних цінностей, які в подальшому, як зазначає скаржник, він використав у своїй господарській діяльності.

При вирішення справи суд першої інстанції підставно керувався нормами п. 14.1.202 ПК України, згідно із якими продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Згідно із п. 198.3. Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 нього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.2.4 ст.2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені перед початком здійснення господарської операції. Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується із скаржником у тому, що ПК України не ставить право платника податків на податковий кредит у залежність від будь-яких інших обставин: сплати чи несплати ПДВ - зобов'язань контрагентом, не здачі контрагентом звітності, зокрема декларації ПДВ, чи будь яких інших документів. Крім того, жодним нормативним актом для платника податків не передбачено обов'язку вимагати від іншого платника податків підприємства будь-яких відомостей на підтвердження додаткового кредиту.

У відповідності до п. 201.10. Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Між ТзОВ «Вояр» та ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» і ПП «СМУ-600» були укладені Договори № 1/09 від 01.09.2011р., № 2/12 від 01.12.2011р. на постачання товарів. На виконання цих Договорів ТзОВ Вояр» повинно було отримати товарно-матеріальні цінності від ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ПП СМУ-600». Позивач перерахував за вказаний в накладних товар кошти, що підтверджено й Актом перевірки.

Скаржник вважає, що висновки Акту перевірки побудовані лише на припущеннях та оціночних судженнях актів ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013р. № 1699/22.8/36757122 про неможливість проведення зустрічної звірки «Ейс контракшен менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 31.07.2011р. по 31.03.2013р., ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 23.05.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СМУ-600» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.11.2011р. по 31.12.2012р.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За результатами проведення перевірки відповідач посилається на відсутність у ПП «СМУ-600», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно з договорами, укладеними з ТзОВ «Вояр». До таких висновків податковий орган дійшов, ґрунтуючись на інформації, здобутій в ході проведення перевірок ПП «СМУ-600», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» ДПІ у Печерському районі м. Києва, яка свідчить про фіктивний характер діяльності зазначених підприємств з огляду на відсутність в ПП «СМУ-600», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» належних адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів критично ставиться до зазначених вище висновків, оскільки відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України і №984 від 22.12.2010 р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду.

Невмотивованою вважає колегія суддів позицію суду першої інстанції стосовно того, що висновки акту перевірки щодо здійснення ПП «СМУ-600», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам в цілях мінімізації сплати ними податків додатково підтверджується інформацією, зібраною в ході розслідування кримінальної справи №41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, а також за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, так як постановою від 22.10.2012 року ст. слідчого ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області кримінальна справа в частині пред'явлення обвинувачення за ч.2 ст.205 КК України щодо ОСОБА_3 закрито.

Безпідставними вважає колегія суддів висновки суду першої інстанції про відсутність документального підтвердження факту здійснення господарської операції. Вказує на те, що подані на підтвердження виконання умов договору №1/09 від 01.09.2011 р. видаткові накладні № РН-10-0345 від 03 жовтня 2011 року на суму 11596 ,75 грн. з ПДВ, № РН-10-0427 від 04 жовтня 2011 року на суму 12924,00 грн. з ПДВ, № РН-10-0522 від 05 жовтня 2011 року на суму 10884,21 грн. з ПДВ, № РН-11-0223 від 02 листопада 2011 року на суму 8142 ,00 грн. з ПДВ, № РН-11-0824 від 08 листопада 2011 року на суму 4358,29 грн. з ПДВ не містять прізвища працівника покупця, номери і дати довіреностей. Судом не взято до уваги норми чинного законодавства, які передбачають вимогу оформлення довіреностей на отримання ТМЦ лише у разі отримання їх від постачальника уповноваженою особою покупця. В даному випадку ТМЦ від постачальників - ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ПП «СМУ-600» отримував директор ТзОВ «Вояр», який відповідно до Статуту товариства є посадовою особою товариства, діє від його імені, тому оформлення довіреності не потребує.

Для підтвердження факту використання отриманих позивачем від зазначених контрагентів товарно - матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, останнім подано договори по виконанню будівельно - ремонтних робіт із замовниками: Комунальним будинком №1, Комунальною 3-ю міською клінічною лікарнею, Львівською національною бібліотекою ім. В.Стефаника, а також копії оборотно-сальдових відомостей та актів списання ТМЦ. Відсутність певних реквізитів договору № 06/10/11 від 06.10.2011 р., укладеного з Комунальним будинком дитини №1, не доводить відсутності факту використання ТМЦ при його виконанні. Окрім вказаного, зазначений договір не визнавався недійсним в судовому порядку.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, наявність яких контролюючий орган вважає обов'язковими для підтвердження товарності операцій, колегія суддів зазначає, що нормативний акт, який регулює відносини щодо оформлення товарно-транспортних накладних, не був зареєстрований у встановленому порядку, а перехід права власності на товар не обумовлений законодавством фактом його фізичного переміщення. Окрім вказаного, Верховний Суд України в ухвалі від 07.04.2014 року у справі №К/800/19981/13 зазначив, що відсутність товарно - транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно - матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивач - ТзОВ «Вояр» - діяв у рамках Закону, належним чином здійснило оформлення всіх первинних документів, сплачувало належні суми ПДВ, оплачуючи вартість отриманих товарів, робіт, послуг шляхом сплати грошових коштів за поставлений товар, операції відображено у даних бухгалтерського обліку, податкові накладні, які видані зареєстрованими у встановленому порядку платниками ПДВ, отримано, а тому набуло законних підстав на податковий кредит.

Податковий кодекс України не ставить право платника податків на податковий кредиту залежність від будь-яких інших обставин: сплати чи несплати ПДВ - зобов'язань контрагентом, не здачі контрагентом звітності, зокрема, декларації ПДВ, чи будь-яких інших документів. Крім того, жодним нормативним актом для платника податків (підприємством покупця) не передбачено обов'язку й не надано право вимагати від іншого платника податків (підприємства продавця) будь-яких відомостей на підтвердження податкового кредиту.

Отже, покупець не може нести відповідальність за несплату, невчасну чи неповну сплату податків продавцями. Податкові органи не можуть донараховувати будь-який податок покупцю при несплаті / неправильній сплаті тощо податку продавцем, а також при відсутності у продавця приміщень, землі, автотранспорту, працівників тощо, оскільки чинним на момент здійснення фінансово - господарських операцій законодавством не встановлено підстав для такого нарахування.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в п.71 рішення у справі «Булвес» проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов наступного висновку: «…Суд вважає, що компанія - заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії - заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Окрім вказаного, ТзОВ «Вояр» як на момент здійснення господарських операцій, так і на час розгляду справи судом першої інстанції був платником ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не анульовано.

Враховуючи наведене, постанова суду суперечить зазначеним нормам матеріального права та матеріалам справи і підллягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Апелянт у встановленому законом порядку довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояр» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 р. у справі №813/9201/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002452210/6603 від 29.10.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояр» (ЄДРПОУ 30823037) 1085, 56 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Кузьмич С.М.

Савицька Н.В.

Повний текст постанови складено 03.11.2014 року.