Рішення

від 03.11.2014 по справі 904/6632/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.11.14р. Справа № 904/6632/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА",

м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМЕГАСЕРВІС", м. Київ

відповідача-2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Дніпропетровськ

про стягнення 17252,39 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Камінська В.В., представник, дов. б/н від 01.01.2014р.

від відповідача -1- представник не з'явився

від відповідача -2 - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕГАСЕРВІС» та відповідача-2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 17252,39 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки №170/К від 20.06.2013 року, щодо оплати за отриманий товар.

Вимоги щодо солідарної відповідальності відповідача-2 обґрунтовані тим, що за умов укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки від 18.06.14р., останній взяв на себе зобов'язання, у випадку невиконання відповідачем-1 свого обов'язку передбаченого договором поставки №170/К від 20.06.2013 року, солідарно відповідати перед позивачем за зобов'язаннями відповідача-1 у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2014р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 09.10.2014р.

09.10.2014р. представники відповідачів-1,2 в судове засідання не з'явились про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями. (а.с.46-47)

В судовому засіданні представник позивача надав клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо відповідача-1.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2014р., у зв'язку з неявкою представників відповідачів-1,2 в судове засідання, розгляд справи відкладено на 28.10.2014р.

28.10.2014р. представники відповідачів-1,2 в судове засідання не з'явились про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2014р., у зв'язку з неявкою представників відповідачів-1,2 в судове засідання, розгляд справи відкладено на 03.11.2014р.

03.11.2014р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, до судового засідання надав до канцелярії господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, якою, у зв'язку з перерахуванням штрафних санкцій, просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕГАСЕРВІС» на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" грошову суму в розмірі 9281,50 грн., з них: 5967,42 грн. - сума основного боргу; 1941,33 грн. - 30% річних ; 453,06грн. - розмір пені; 919,69 грн. - розмір інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕГАСЕРВІС» грошову суму в розмірі 1000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору.

Зазначена заява, прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач - 2 в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до судового засідання до канцелярії суду надав заяву, якою не заперечував проти позовних вимог позивача, у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання, просив розглянути справу за його відсутності.

Згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Суд вважає, що відповідачі-1,2 не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів-1,2, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином (поштові повідомлення а.с. 46,47,54), а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

03.11.2014р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (позивач-постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕГАСЕРВІС» (відповідач-1-покупець) укладено договір поставки № 170/К від 20.06.2013 року, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари (товар) відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість. (а.с.14)

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, в тому числі і щодо нарахування неустойки за цим договором. (п.6.1. договору)

Судом встановлено, що даний договір не втратив чинності та не припинив своєї дії.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього договору.

Загальна ціна договору складає загальну суму всіх поставок за цим договором. (п.1.6. договору)

Постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями. (п. 2.1 договору)

Кількість товару у кожній партії товару визначається виходячи з усної чи письмової заявки покупця за наявності товару у постачальника на момент отримання заявки, і вказується у первинних документах, які підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі) (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору, покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару протягом 40 календарних днів з моменту її отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами.

На виконання вимог укладеного договору, позивач в період з 16.07.2013 року по 11.09.2014р. поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 13 545 грн.46 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача-1.(а.с.15-29)

Проте, в порушення своїх зобов'язань за договором поставки відповідач-1, за отриманий товар розрахувався частково, на загальну суму 3428 грн. 60 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки (а.с.33-35), а також здійснив повернення товару на загальну суму 3149,44 грн., що підтверджується накладними на повернення товару, копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с.30-32)

Таким чином, станом на час звернення позивача до господарського суду, заборгованість відповідача-1 перед позивачем складає 6967 грн. 42 коп.

На підставі п. 5.3 договору, яким встановлено, що за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 % річних від суми заборгованості, позивач нарахував відповідачу-1 30% річних у розмірі 1941 грн. 33 коп.

На підставі п. 5.4 договору, яким передбачено, що якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців також покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником, позивач нарахував відповідачу -1 пеню у розмірі 453,06 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу-1, за неналежне виконання грошових зобов'язань інфляційні втрати у розмірі 919 грн. 69 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с.61)

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт отримання відповідачем-1 товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.15-29), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача-1.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за отриманий товар розрахувався частково, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки (а.с.33-35), а також здійснив повернення частини товару загальною сумою 3149 грн. 44 коп., що підтверджується накладними на повернення товару, що містяться в матеріалах справи. (а.с.30-32)

Таким чином, станом на час розгляду справи неоплаченим залишився товар на загальну суму 6967,42грн.

Крім цього, суд встановив, що між товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (кредитор-позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (поручитель-відповідач-2) було укладено договір поруки від 18.06.2014р. (а.с.41-42)

Відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕГАСЕРВІС» (боржник) свого обов'язку за договором поставки № 170/К (основний договір), укладеного між кредитором і боржником 20.06.2013 року.

Згідно з п. 2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником , згідно договору поставки у сумі, що дорівнює 1000 грн. 00 коп.

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в пункті 2 цього договору (п. 3 договору поруки).

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Зобов'язання відповідача-1, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем-1 оплату поставленого товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як зазначено вище, договором поруки встановлена солідарна відповідальність поручителя та боржника.

Частина 2 статті 554 ЦК України передбачає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За частиною 2 статті 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Розмір відповідальності відповідача-2 перед позивачем за невиконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки обмежений договором поруки сумою 1000 грн.00 коп.

Судом встановлено, що доказів повної оплати отриманого відповідачем-1 товару, матеріали справи не містять, відповідачем-2 не надано доказів виконання зобов'язання, забезпеченого порукою у сумі 1000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині солідарного стягнення з відповідача-2 суми боргу у розмірі 1000 грн. 00 коп. та з відповідача-1 основного боргу у розмірі - 5967 грн. 42коп.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача-1 пені у розмірі 453 грн.06 коп. суд враховує наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п. 5.4 договору, яким передбачено, що якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців також покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, на його відповідність вимогам чинного законодавства України, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 пені у розмірі 453,06 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача-1 за неналежне виконання грошових зобов'язань 30% річних у розмірі 1941 грн. 33 коп. та інфляції у розмірі 919 грн. 69 коп.(з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с.61), суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 919 грн. 69 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с.61) - підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 5.3 договору за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 % річних від суми заборгованості.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем товару від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата вказаного товару відповідачем-1 проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних за неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 30% річних у розмірі 1941 грн. 33 коп., підлягають частковому задоволенню у розмірі 1816 грн. 19 коп., у зв'язку з невірним розрахунком 30% річних позивачем, оскільки позивачем нараховано 30 відсотків річних на загальну суму боргу 6967,42 грн. за період з 09.09.2013 р. по 13.08.2014р., проте позивачем не було враховано, що період прострочення за видатковими накладними №ДУЦ132490, №ДУЦ132495, №ДУЦ132498 від 07.08.2013р. починається з 17.09.2013р.; за видатковою накладною №ДУЦ134840 від 12.08.2013р. починається з 22.09.2013р.; за видатковими накладними №ДУЦ139387 №ДУЦ139388 від 16.08.2013р. починається з 26.09.2013р.; за видатковою накладною №ДУЦ144219 від 23.08.2013р. починається з 04.10.2013р.; за видатковою накладною №ДУЦ147587 від 29.08.2013р. починається з 10.10.2013р.; за видатковими накладними №ДУЦ156867 та №ДУЦ156871 №ДУЦ156855 від 11.09.2013р. починається з 22.10.2013р.

Щодо солідарного стягнення судових витрат з відповідачів-1,2, суд зазначає наступне:

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, солідарна відповідальність до судових витрат не застосовується, що відповідає ст. 541 ЦК України, відповідно до якої солідарний обов'язок виникає у випадках встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання, а чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено солідарного порядку стягнення судових витрат.

На підставі викладеного суд вважає, що оскільки вина у виникненні спору, як відповідача-1 так і відповідача-2 матеріалами справи підтверджена, судовий збір підлягає покладенню на відповідачів у рівних частинах по 50% від загальної суми судового збору, а саме на відповідача-1 - 902 грн. 38 коп., і на відповідача -2 - 902 грн. 38 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМЕГАСЕРВІС" (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд.100/2, код ЄДРПОУ 34181220) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (49000, м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 107-Г, код ЄДРПОУ 37068787) основний борг у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМЕГАСЕРВІС" (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд.100/2, код ЄДРПОУ 34181220) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (49000, м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 107-Г, код ЄДРПОУ 37068787) основний борг у розмірі 5967 грн. 42 коп., пеню у розмірі 453 грн. 06 коп., 30% річних у сумі 1816 грн. 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 919 грн. 69 коп. та суму судового збору у розмірі 902 грн. 38 коп.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (49000, м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 107-Г, код ЄДРПОУ 37068787) - 902 грн. 38 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна

Повне рішення складено 04.11.2014р.