Рішення

від 04.11.2014 по справі 910/20165/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20165/14 04.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Медтехніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академічна клініка"

про стягнення 118 136,64 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Адаменко І.І. (представник за довіреністю від 05.08.2014р.);

від відповідача: Дроздова Н.М. (директор).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Медтехніка" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Академічна клініка" суми боргу в розмірі 118 136,64 грн., а саме суми лізингової комісії в розмір 64 761,64 грн. та сума пені за порушення строків повернення предмету лізингу в розмірі 53 375,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за Договором №5 фінансового лізингу від 01.10.2012р. в частині оплати за користування узгодженим сторонами предметом лізингу та своєчасним його поверненням.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, проте надав заяву про визнання позову в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі №910/20165/14 та призначено до розгляду на 21.10.2014р.

Згідно розпорядження Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 21.10.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/20165/14 передано для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою від 21.10.2014р. суддею Котковим О.В. матеріали справи №910/20165/14 було прийнято до свого провадження та призначено на 04.11.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 28.10.2014р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, справу №910/20165/14 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 28.10.214р. матеріали справи №910/20165/14 суддею Морозовим С.М. було прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 04 листопада 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2012 року між позивачем (лізингодавець за Договором) та відповідачем (лізингоодержувач за Договором) було укладено Договір фінансового лізингу №5 (надалі - Договір), предметом якого відповідно до п. 1.1. є надання позивачем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу відповідачу предмету лізингу згідно специфікації наведеної в договорі (надалі - майно або предмет лізингу), для власного користування відповідача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п. 1.1. Договору (специфікація) відповідачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу передаються наступний предмет лізингу: 1) УЗД GE Loqiq E в кількості 1 одиниці загальною вартістю 427 000,00 грн.

Майно є власністю позивача протягом усього строку дії даного Договору. (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що строк користування відповідачем майном становить 13 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна згідно п. 4.2 Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за Договором.

Згідно пункту 3.1. Договору, відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до Договору) та пункту 3.5 Договору. Лізингові платежі включають: винагороду (комісію) позивачу за отримане у лізинг майно, платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Відповідно до пункту 3.2. Договору вартість майна на момент укладення Договору складає: без ПДВ - 427 000,00 грн. без ПДВ, відповідно до статті ПКУ 197.1.27.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що загальна сума винагороди (комісії) позивачу за отримане у лізинг майно за цим Договором складає 64 761,67 грн., при умові дотримання відповідачем встановленого Договором графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору). Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов п. 3.5. Договору.

Згідно п. 3.4. Договору платежі за Договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору передача позивачем відповідачу майна здійснюється в наступному порядку: у термін 01 жовтня 2012р., позивач передає відповідачу майно, вказане у специфікації, за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 10.

Приймання відповідачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання Акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам цього Договору. (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 16.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і стає обов'язковим для сторін. Дія Договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Всі додатки до даного Договору є його невід'ємними частинами.

Додатком №1 до Договору сторони погодили графік сплати лізингових платежів, а саме, винагорода (комісія) за отримане в лізинг майно сплачується відповідачем позивачу наступним чином:

- 01.11.2012р. підлягає сплаті сума комісії в розмірі 9 963,33 грн.;

- 01.12.2012р. підлягає сплаті сума комісії в розмірі 9 133,06 грн.;

- 01.01.2013р. підлягає сплаті сума комісії в розмірі 8 302,78 грн.;

- 01.02.2013р. підлягає сплаті сума комісії в розмірі 7 472,50 грн.;

- 01.03.2013р. підлягає сплаті сума комісії в розмірі 6 642,22 грн.;

- 01.04.2013р. підлягає сплаті сума комісії в розмірі 5 811,94 грн.;

- 01.05.2013р. підлягає сплаті сума комісії в розмірі 4 981,67 грн.;

- 01.06.2013р. підлягає сплаті сума комісії в розмірі 4 151,39 грн.;

- 01.07.2013р. підлягає сплаті сума комісії в розмірі 33 321,11 грн.;

- 01.08.2013р. підлягає сплаті сума комісії в розмірі 2 490,83 грн.;

- 01.09.2013р. підлягає сплаті сума комісії в розмірі 1 660,56 грн.;

- 01.10.2013р. підлягає сплаті сума комісії в розмірі 830,28 грн.

Додатковою угодою №1 до Договору від 01.10.2012р. сторони погодили специфікацію (найменування) майна та встановили, що це УЗД GE Loqiq E ВТ08 ендо датчик Е8С, конвексний датчик 4С, візок, Ч/Б принтер в кількості 1 одиниці загальною вартістю 427 000,00 грн.

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання з передачі відповідачу обумовлених договором предметів лізингу у встановлений договором строк, що підтверджується відповідним Актом прийому-передачі майна до Договору від 01.10.2012р., підписаним обома сторонами.

Відповідно до умов Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати лізингову комісію за користування предметами лізингу згідно графіку, наведеного в Додатку №1 до Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідачем було порушено вказані умови Договору щодо сплати лізингової комісії (винагороди) в порядку, визначеному Додатком №1 до Договору, а саме не сплачено в повному обсязі винагороду в розмірі 64 761,67 грн.

У зв'язку з порушенням вимог Договору, позивач своїм листом №15/30-06/14 від 02.07.2014р. вимагав від відповідача усунути вказані порушення та погасити існуючу заборгованість протягом 7 календарних днів з дня отримання листа. Однак у встановлений строк заборгованість по сплаті лізингових платежів погашена так і не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За розрахунком позивача, станом на дату подання позовної заяви загальний розмір заборгованості відповідача по сплаті лізингової винагороди за договором становить 64 761,67 грн., з яких:

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 01.10.2012р. по 01.11.2012р. згідно графіку (Додаток № 1 до Договору) становила 9 963,33 грн. (винесено на прострочку 02.11.2012р.);

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 02.11.2012р. по 01.12.2012р. згідно графіку (Додаток № 1 до Договору) становила 9 133,06 грн. (винесено на прострочку 02.12.2012р.);

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 02.12.2012р. по 01.01.2013р. згідно графіку (Додаток № 1 до Договору) становила 8 302,78 грн. (винесено на прострочку 02.01.2013р.);

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 02.01.2013р. по 01.02.2013р. згідно графіку (Додаток № 1 до Договору) становила 7 472,50 грн. (винесено на прострочку 02.02.2013р.);

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 02.02.2013р. по 01.03.2013р. згідно графіку (Додаток № 1 до Договору) становила 6 642,22 грн. (винесено на прострочку 02.03.2013р.);

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 02.03.2013р. по 01.04.2013р. згідно графіку (Додаток № 1 до Договору) становила 5 811,94 грн. (винесено на прострочку 02.04.2013р.);

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 02.04.2013р. по 01.05.2013р. згідно графіку (Додаток № 1 до Договору) становила 4 981,67 грн. (винесено на прострочку 02.05.2013р.);

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 02.05.2013р. по 01.06.2013р. згідно графіку (Додаток № 1 до Договору) становила 4 151,39 грн. (винесено на прострочку 02.06.2013р.);

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 02.06.2013р. по 01.07.2013р. згідно графіку (Додаток № 1 до Договору) становила 33 321,11 грн. (винесено на прострочку 02.07.2013р.);

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 02.07.2013р. по 01.08.2013р. згідно графіку (Додаток № 1 до Договору) становила 2 490,83 грн. (винесено на прострочку 02.08.2013р.);

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 02.08.2013р. по 01.09.2013р. згідно графіку (Додаток № 1 до Договору) становила 1 660,56 грн. (винесено на прострочку 02.09.2013р.);

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 02.09.2013р. по 01.10.2013р. згідно графіку (Додаток № 1 до Договору) становила 830,28 грн. (винесено на прострочку 02.10.2013р.).

Як зазначено в позовній заяві, при проведенні розрахунків заборгованості за Договором позивачем було враховано позицію Верховного суду України, висловлену в постанові від 01.10.2013р. по справі №3 -28гс13 в постанові від 29.10.2013р. по справі №3 - 31гс13, згідно якої стягнення такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості предмету не допускається, якщо право власності на такий предмет лізингу не перейшло до лізингоодержувача.

Право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення до матеріалів справи не надано.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Отже, враховуючи викладене, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму лізингового платежу, яка є винагородою за отриманий у користування предмет лізингу (лізингової винагороди).

Однак, суд вважає за необхідне також зазначити, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача частину суми лізингового платежу, яка є винагородою за отримання у користування предмету лізингу (лізингової винагороди) в сумі 64 761,64 грн., в той час як лізингова винагорода відповідно до умов Договору становить 64 761,67 грн.

Вказана позиція позивача є його правом у відповідності до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому, з огляду на все вищевикладене, позовна вимога в справі №910/20165/14 про стягнення з відповідача частини суми винагороди за отриманий у користування предмет лізингу (лізингової винагороди) в сумі 64 761,64 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму мені за порушення строків повернення предмету лізингу за період прострочення з 10.07.2014р. по 03.08.2014р. в розмірі 53 375,00 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.2.2. Договору сторонами погоджено, що за якщо відповідач та/або інші особи, яким майно може бути надано відповідачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна у відповідності до статті 10 даного Договору, відповідач сплачує неустойку в розмірі 0,5% від загальної вартості майна на момент укладення Договору, вказаної в п. 3.2. Договору, за кожний день прострочення строку повернення майна.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа позивача б/н від 21.10.2014р. станом на дату листа, переданий відповідачу, відповідно до умов Договору, предмет лізингу останнім не повернуто.

Сторони домовились у пункті 14.3. Договору, що на вимогу позивача цей Договір може бути достроково розірваний у випадках, коли відповідач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до Договору).

Відповідачем було порушено умови Договору що сплати лізингових платежів в порядку, визначеному додатком №1 до Договору, що встановлено судом.

У зв'язку з розірванням Договору, позивач припинив нараховувати лізингові платежі, та листом №15/30-06/14 від 02.07.2014р. вимагав повернення предмету лізингу протягом 7 календарних днів з дня отримання листа - вимоги, шляхом передачі предмета лізингу уповноваженому представнику позивача за адресою: м. Вінниця, вул. Л. Толстого, 30.

Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено обов'язок лізингоодержувача у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи приписи наведених положень законодавства, відповідач протягом 7 - ми днів з моменту отримання вимоги позивача від 02.07.2014р. вих. №05/30-06/14 зобов'язаний був повернути предмет лізингу позивачу. Позивач у своїй вимозі встановив строк повернення предмету лізингу - 7 днів. Отже, відповідач зобов'язаний був повернути предмет лізингу у строк до 09.07.2014р. включно, але не повернув (що не заперечується відповідачем).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи викладене, беручи до уваги п. 10.2.2. Договору, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період прострочення повернення майна з 10.07.2014р. по 03.08.2014р. в розмірі 53 375,00 грн. ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та Договору і відповідно є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/20165/14 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми лізингової винагороди в розмірі 64 761,64 грн. та суми пені за порушення строків повернення предмету лізингу в розмірі 53 375,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Академічна клініка" (ідентифікаційний номер 33239398; адреса: 03057, м. Київ, вул. Довженка, буд. 18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Медтехніка" (код ЄДРПОУ 36886747; адреса: 21018, м. Вінниця, вул. Л.Толстого, 30) суму лізингової винагороди в розмірі 64 761,64 грн. (шістдесят чотири тисячі сімсот шістдесят одна гривна 64 копійки), суму пені за порушення строків повернення предмету лізингу в розмірі 53 375,00 грн. (п'ятдесят три тисячі триста сімдесят п'ять гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 362,74 грн. (дві тисячі триста шістдесят дві гривни 74 копійки).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.11.2014р.

Суддя С.М. Морозов