Рішення

від 04.11.2014 по справі 910/20402/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20402/14 04.11.14

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дастус»

про стягнення 59 778,20 грн. та звільнення нежитлового приміщення

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Євдокименко В.М. - довіреність б/н від 30.07.2014 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дастус» про стягнення 59 778,20 грн. та звільнення нежитлового приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності сплати орендної плати за користування нежитловими приміщеннями згідно умов Договору №359/1713 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.11.2013 року, та своєчасності сплати комунальних послуг згідно умов Договору №1713 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувачу від 20.11.2013 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов: 1) стягнувши з відповідача 53 040,80 грн. - основного боргу (з яких 46 979,04 грн. - заборгованості по орендній платі, 6 061,76 грн. - заборгованості за комунальні послуги), 3 268,62 грн. - інфляційних втрат, 647,70 грн. - 3% річних, 2 821,08 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.09.2014 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15.10.2014 року.

15.10.2014 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли документи по справі.

15.10.2014 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 04.11.2014 року.

В судове засідання 04.11.2014 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 29.09.2014 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 04.11.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2013 року між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (далі по тексту - орендодавець), Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва (далі по тексту - позивач, Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дастус» (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено Договір №359/1713 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі по тексту - Догові-1), за умовами якого (п. 1.1. Договору-1) ОРЕНДОДАВЕЦЬ на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 09.10.2013 № 160 та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.11.2013 № 642 передає, а ОРЕНДАР приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення, об'єкт оренди), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. Будищанська, 9/40, для розміщення офісу.

Відповідно до п. 3.1. Договору-1, за користування об'єктом оренди ОРЕНДАР сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011 року № 34/6250. Стартова орендна плата за один місяць оренди 3873 грн. 16 коп. Три тисячі вісімсот сімдесят три грн. 16 коп. (без ПДВ), за 1 кв. м. орендованої площі 100 грн. 86 коп. (без ПДВ).

Згідно з п. 3.5. Договору-1, орендна плата сплачується ОРЕНДАРЕМ на рахунок БАЛАНСОУТРИМУВАЧА, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління КП «Житлорембудсервіс», яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Закревського, 15, р/р 26004001312166 ПАТ «АКТАБАНК» м. Київ, МФО 307394, ЄДРПОУ 31776030, Св. № 200058751, ІПН 317760326523, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди ОРЕНДОДАВЦЕВІ.

Відповідно до п. 3.6. Договору-1, орендна плата сплачується ОРЕНДАРЕМ незалежно від наслідків господарської діяльності ОРЕНДАРЯ щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Факт приймання-передачі об'єкту оренди підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.11.2013 року.

20.11.2013 року між позивачем та відповідачем укладено Договір №1713 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувачу (далі по тексту - Договір-2), за умовами якого (п. 1.1.Договору-2) Балансоутримувач забезпечує надання комунальних послуги (централізоване опалення, електропостачання, постачання холодної та гарячої води і водовідведення) нежитлового приміщення (надалі - Будівлі), що знаходиться за адресою: вул. Будищанська, 9/40, (надалі Будівля), загальною площею: 38,40 кв.м., а Орендар сплачує балансоутримувачу суму коштів на виконання вказаних послуг пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати та плати за комунальні послуги згідно умов Договору-1 та Договору-2, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість розмірі 53 040,80 грн. (з яких 46 979,04 грн. - заборгованості по орендній платі, 6 061,76 грн. - заборгованості за комунальні послуги) за період з грудня 2013 року по серпень 2014 року, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до с. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату та надавав комунальні послуги згідно умов Договору-1 та Договору-2, а відповідач в порушення умов Договору-1 та Договору-2 не сплатив на користь позивача орендні платежі та платежі за комунальні послуги в розмірі 53 040,80 грн. за період з грудня 2013 року по серпень 2014 року.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 53 040,80 грн. (за період з грудня 2013 року по серпень 2014 року) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 6.4. Договору та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 113 915,89 грн.

Згідно з п. 6.4. Договору, якщо ЗАМОВНИК протягом 30 (тридцяти) днів після одержання рахунку та підписання акту приймання-передач і виконаних робіт не розрахується за виконані геофізичні роботи, то ПІДРЯДНИК нараховує пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування від розміру неоплачених виконаних робіт за кожен день такого прострочення, а також 20% річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 113 915,89 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 94,35 грн. - 3% річних, 695,00 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 211 941,80 грн. - інфляційних втрат, 71 713,55 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 6.2. Договору-1, п. 4.1. Договору-2 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 2 821,08 грн.

Відповідно до п. 6.2. Договору-1, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з п. 4.1. Договору-2, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 2 821,08 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 268,62 грн. - інфляційних втрат, 647,70 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 268,62 грн. - інфляційних втрат, 647,70 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачу займане приміщення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.2. Договору при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.

21.07.2014 року Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація листом вих. №102/03/50-4187 від 29.07.2014 року повідомила відповідача про відмову від Договору-1 в зв'язку з систематичною несплатою орендних платежів, та просило повернути об'єкт оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. 2 ст. 782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Враховуючи той факт, що сплата орендних платежів є істотною умовою Договору, а судом встановлено, що відповідач за період з грудня 2013 року по серпень 2014 року не виконав свого зобов'язання щодо сплати на користь позивача орендних платежі, тому за таких обставин суд приходить до висновку, що Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація на підставі ст. 782 ЦК України правомірно відмовилася від Договору-1.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи те, що Договір №359/1713 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.11.2013 року було розірвано (припинено дію), то відповідач на підставі приписів ч. 1 ст. 785 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» зобов'язаний повернути об'єкт оренди позивачу, а тому з врахуванням вищевикладеного позовні вимоги позивача, про зобов'язання ТОВ «Дастус» звільнити приміщення загальною площею 38,40 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Будищанська, 9/40, та передати його по акту приймання-передачі КП «Житлорембудсервіс» , нормативно та документально доведені та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4 872,00 грн. (платіжні доручення: №1166 від 25.02.2014 року на суму 1 218,00 грн., №32 від 08.08.2014 року на суму 1 827,00 грн., №146 від 29.08.2014 року на суму 1 827,00 грн.), в той час як необхідно було сплатити 4 263,00 грн. (2 436,00 грн. (дві вимоги немайнового характеру про зобов'язання звільнити приміщення та передати приміщення по акту приймання-передачі) + 1 827,00 грн. (позовна вимога стягнення боргу) = 4 263,00 грн.).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 609,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дастус» (02217, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 7, квартира 144, код ЄДРПОУ 38637614) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 15, код ЄДРПОУ 31776030) 53 040 (п'ятдесят три тисячі сорок) грн. 80 коп. - основного боргу, 3 268 (три тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 62 коп. - інфляційних втрат, 647 (шістсот сорок сім) грн. 70 коп. - 3% річних, 2 821 (дві тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 08 коп. - пені, 4 263 (чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дастус» (02217, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 7, квартира 144, код ЄДРПОУ 38637614) звільнити приміщення загальною площею 38,40 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Будищанська, 9/40, та передати приміщення загальною площею 38,40 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Будищанська, 9/40, по акту приймання-передачі Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 15, код ЄДРПОУ 31776030).

4. Повернути з Держаного Бюджету України на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 15, код ЄДРПОУ 31776030) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. - зайво сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 07.11.2014 року.