Рішення

від 21.10.2014 по справі 915/1543/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року Справа № 915/1543/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Д'яченко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Приватного підприємства "МИХАЛИЧ І КО", вул. Київська, 13, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область 23257

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРИЙ СМАК", вул. Дзержинського, буд. 198 , м. Миколаїв, 54042

про стягнення заборгованості в сумі 27 217, 28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Спринчук Василь Павлович, довіреність б/н від 17.10.2014 року.

від відповідача директор Пономар Віктор Олександрович, паспорт НОМЕР_1, виданий 02.03.1998 року Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, наказ №1 від 28.11.2005 року.

Приватне підприємство "МИХАЛИЧ І КО"" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРИЙ СМАК" про стягнення заборгованості за договором поставки № 33 від 24.06.2014 року в сумі 27 217, 28 грн., в тому числі 25 200, 00 грн. - основної заборгованості; 1 374, 92 грн. - пені; 172,76 грн. - 3% річних; 469, 60 грн. - індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.09.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 21.10.2014 року.

В судовому засіданні 21.10.2014 року позивачем було подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 26 217, 28 грн. (арк. справи 20).

Розглянувши подану заяву про зменшення розміру позовних вимог від 21.10.2014 року, суд встановив наступне.

Подана суду заява про зменшення розміру позовних вимог мотивована тим, що 19.09.2014 року відповідачем було сплачено позивачеві 1 000, 00 грн. в рахунок оплати заборгованості за договором. На доказ зазначеної оплати представником відповідача було подано суду копію платіжного доручення № 299 від 19.09.2014 року на загальну суму 1 000, 00 грн. (арк. справи 22).

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 10.07.2014 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Пунктом 4.6 вищевказаної Постанови визначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за договором поставки № 33 від 24.06.2014 року. Оскільки вищезазначена заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви від 21.10.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.10.2014 року та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивача зазначено наступне.

24.06.2014 року між Приватним підприємством «МИХАЛИЧ І КО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ СМАК» було укладено Договір поставки № 33, згідно якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу товар, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно п. 4.2 Договору відповідач зобов'язався оплатити поставлений товар по цінах, вказаних у супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації .

Відповідно до п. 4.3 Договору відповідач зобов'язався розрахуватись з позивачем за товар протягом (не пізніше) трьох календарних днів з моменту отримання товару.

ПП «МИХАЛИЧ І КО» свої зобов'язання виконало і поставило ТзОВ «ДОБРИЙ СМАК» товар згідно видаткової накладної № РН-0000706 від 25.06.2014 року на загальну суму 26 800, 00 грн.

Відповідач свої зобов'язання перед позивачем виконав частково. Сума боргу відповідача перед позивачем по Договору поставки № 33 від 24.06.2014 року станом на день розгляду справи у суді становить 24 200, 00 грн.

Із посиланням на приписи ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 173, 174 193, 198 ГК України та умови договору позивач просив суд стягнути з відповідача 24 200, 00 грн. - заборгованості за договором; 1 374, 92 грн. - пені; 172,76 грн. - 3% річних; 469, 60 грн. - індексу інфляції.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.10.2014 року позов визнав повністю.

Письмового відзиву на позов відповідачем не подано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

24.06.2014 року між Приватним підприємством «МИХАЛИЧ і КО» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ СМАК» (далі - покупець) було укладено Договір поставки № 33 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, відповідно до накладних, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах і в порядку, визначених даним договором (п. 1.1 Договору) (арк. справи 5-6).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Відповідно до п. 7.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014 року.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.5 Договору моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна або видаткова накладна, тощо).

Відповідно до п. 2.8 Договору товар вважається прийнятим покупцем по кількості, якості, в асортименті, а ціни вважаються узгодженими після підписання представником покупця видаткової (або товарно-транспортної) накладної.

Відповідно до п. 4.1 Договору загальна сума даного договору відповідає сумі всіх поставок, які були здійснені за весь термін дії даного договору та підтверджені накладними та іншими товаросупроводжувальними документами.

Відповідно до п. 4.2 Договору покупець оплачує поставлені товари по цінах, вказаних у супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації, на умовах цього договору, в порядку і формах, які не суперечать діючому законодавству України.

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець розраховується з постачальником за товар протягом (не пізніше) трьох календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 4.5 Договору днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.3 Договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлені товари у розмірі і в термін, передбачений даним договором; нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору позивачем Приватним підприємством «МИХАЛИЧ І КО» було поставлено відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ СМАК» товар на загальну суму 26 800, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000706 від 25.06.2014 року (арк. справи 7).

Судом встановлено, що відповідачем свої зобов'язання зі сплати за поставлений товар до дня звернення позивачем до суду із позовом було виконано частково в розмірі 1 600, 00 грн., що підтверджується наявною у справі випискою з рахунку (арк. справи 8), а також в розмірі 1 000, 00 грн. після порушення провадження по справі, що підтверджується копією платіжного доручення № 299 від 19.09.2014 року (арк. справи 22) та призвело до виникнення заборгованості у сумі 24 200, 00 грн.

Факт отримання зазначеного товару не заперечується відповідачем, як і не заперечується наявна заборгованість в сумі 24 200, 00 грн.

Судом також встановлено, що позивач звертався до відповідача із претензією про сплату заборгованості вих. № 71 від 31.07.2014 року (арк. справи 9), у якій позивач вимагав протягом трьох днів з моменту отримання претензії перерахувати кошти в сумі 26 800, 00 грн. (арк. справи 9). Факт отримання 04.08.14 року претензії відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 12 на звороті).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, в силу п. 4.3 Договору у відповідача виник обов'язок провести оплату за поставлений товар протягом (не пізніше) трьох календарних днів з моменту отримання товару, тобто до 28.06.2014 року включно.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар відповідно до Договору поставки № 33 від 24.06.2014 року становить 24 200, 00 грн. Станом на день розгляду справи суду не подано доказів сплати вказаної суми, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Судом також враховано визнання позову відповідачем, що не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та інтересів. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості в розмірі 24 200, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 29.06.2014 року по 17.09.2014 року у сумі 1 374, 92 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2 Договору за порушення строків і порядку розрахунків, визначених п. 4 даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми невчасно оплачених товарів за кожен день протермінування.

Позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 1 374, 92 грн. за період з 29.06.2014 року по 17.09.14 року на суму заборгованості 26 800, 00 грн. з урахуванням здійснених відповідачем оплат. Детальний розрахунок пені наявний у матеріалах справи (арк. справи 10 на звороті).

Судом перевірено та встановлено, що позивачем при розрахунку суми пені, заявленої до стягнення, допущено арифметичні помилки.

Судом здійснено перерахунок розміру пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, в межах шестимісячного строку та з урахуванням здійснених відповідачем оплат. Період нарахування визначено судом, виходячи з положень п. 4.3 Договору. Детальний розрахунок пені здійснений судом за допомогою Бази "Законодавство" та наявний в матеріалах справи (арк. справи 23-24). Отже, вимога про стягнення пені, нарахована за прострочення виконання зобов'язання, за період з 29.06.14 року по 17.09.14 року становить 1 360, 43 грн. Відтак, в цій частині позовна вимога про стягнення пені в сумі 1 360, 43 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 14, 49 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3 % річних у розмірі 172, 76 грн. та 469, 60 грн. - індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року з останніми змінами від 10.07.2014 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.12 року з наступними змінами при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування індексу інфляції на суму заборгованості в розмірі 26 800 грн., яка мала бути сплачена відповідачем до 28.06.14 року включно, за період з червня 2014 року по серпень 2014 року включно. Детальний розрахунок інфляційних втрат наявний у матеріалах справи (арк. справи 10).

Враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно здійснено нарахування індексу інфляції за червень 2014 року, оскільки заборгованість в розмірі 26 800 грн. мала бути сплачена відповідачем до 28.06.14 року включно. Відтак, позивач має право на нарахування інфляційних втрат, починаючи з липня 2014 року.

Здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат, заявленої до стягнення, судом встановлено, що інфляційні втрати за період з липня 2014 року по серпень 2014 року на суму заборгованості з урахуванням здійснених відповідачем оплат становлять 308, 80 грн. Отже, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 308, 80 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат в сумі 160, 80 грн. слід відмовити.

Крім того, позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 29.06.2014 року по 17.09.2014 року в сумі 172, 76 грн. Детальний розрахунок 3 % річних наявний в матеріалах справи (арк. справи 10). Судом перевірено та встановлено, що розрахунок 3 % річних здійснено позивачем арифметично правильно, з урахуванням положень норм чинного законодавства та умов договору. Отже, вимога позивача про стягнення 3 % річних в сумі 172, 76 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, судовий збір в сумі 1 814, 76 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача у зв'язку з частковим задоволенням позову. В решті судовий збір в сумі 12, 24 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Приватного підприємства "МИХАЛИЧ І КО" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРИЙ СМАК" про стягнення заборгованості в сумі 26 217, 28 грн.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРИЙ СМАК", вул. Дзержинського, буд. 198, м. Миколаїв, 54042 (код ЄДРПОУ 33896642) на користь позивача Приватного підприємства "МИХАЛИЧ І КО", вул. Київська, 13, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область 23257 (код ЄДРПОУ 31127946):

- 24 200, 00 грн. (двадцять чотири тисячі двісті грн. 00 коп.) - заборгованості за Договором поставки № 33 від 24.06.2014 року;

- 1 360, 43 грн. (одна тисяча триста шістдесят грн. 43 коп.) - пені за Договором поставки № 33 від 24.06.2014 року;

- 172, 76 грн. (сто сімдесят дві грн. 76 коп.) - 3% річних за Договором поставки № 33 від 24.06.2014 року;

- 308, 80 грн. (триста вісім грн. 80 коп.) - інфляційних втрат за Договором поставки № 33 від 24.06.2014 року;

- 1 814, 76 грн. (одна тисяча вісімсот чотирнадцять грн. 76 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову в сумі 175, 29 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 27.10.2014 року.

Суддя Е.М. Олейняш