Постанова

від 10.11.2014 по справі 917/1654/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2014 р. Справа № 917/1654/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3254 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 23.09.14 у справі

за позовом ТОВ "ВКФ Південно-східний проект ЛТД", м. Донецьк,

до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук,

про стягнення грошових коштів в сумі 83 045,98 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Господарським судом Полтавської області розглянуто позовну заяву ТОВ "ВКФ Південно-східний проект ЛТД" про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки товару №0492-СН від 15.10.2012р. та Специфікацією №8 від 18.10.2012р. у розмірі 83 045,98 грн., у т.ч. сума основного боргу - 68780,99грн., інфляційні нарахування - 7978,59грн., 3% річних - 983,67грн., та 5302,73грн. - пеня.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.09.2014 року (суддя Кльопов І.Г.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Південно-східний проект ЛТД" заборгованість за Договором поставки товару №0492-СН від 15 жовтня 2012 року та Специфікацією №8 від 18 жовтня 2012 року у розмірі 83045,98 грн., у т.ч. сума основного боргу - 68780,99грн., інфляційні нарахування - 7978,59грн., 3% річних - 983,67грн., 5302,73грн. - пеня, а також судовий збір у розмірі 1 827,00грн.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведені рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Так, відповідач вказує, що при поставці товару йому позивачем, в супереч умовам укладеного між сторонами договору, не були надані документи, що підтверджують якість товару, а тому відповідач вважає, що підстави для стягнення з нього заборгованості - відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності з урахуванням його правової позиції, викладеної в письмових поясненнях. Вказане клопотання задовольняється колегією суддів.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Південно-східний проект ЛТД" (Постачальник, Позивач) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" ( Покупець, Відповідач) 15 жовтня 2012 року було укладено Договір поставки товару №0492-СН (Договір).

Відповідно до п. 1.1.Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором товар (надалі іменується «товар»), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату».

Відповідно до п.1.2.Договору «найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією - (ями) (надалі іменується «специфікація»)»,

18 жовтня 2013 року Сторонами була узгоджена та підписана Специфікація №8 від 18 жовтня 2013 року (у вигляді Додаткової угоди №7), яка є невід'ємною частиною Договору, в якій визначено найменування товару, його кількість, ціна одиниці товару та загальна ціна товару.

Згідно з п.2.1. Договору «поставка товару за цим Договором здійснюється за письмовою заявкою Покупця з вказаними строками поставки». При цьому в п.2.2. Договору зазначено, що «відвантаження товару здійснюється залізничним та автомобільним транспортом за базисом поставки EXW згідно Інкотермс в редакції 2000 року». Також необхідно відмітити, що Сторони в п.4 Специфікації №8 уточнили (змінили) п.2.2.Договору, зазначивши, що «поставка здійснюється на умовах: FCA, згідно Інкотермс в редакції 2000 року, м. Донецьк, вул. Харитонова, буд. 15 та/ або Донецька область, м. Красногорівка, вул. Лхтирського, буд А».

Відповідно до п.2.4. Договору «датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу».

В п.6.1.Договору визначено, що «розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки товару», що цілком кореспондує з п.3. Специфікації №8.

Виконуючи свої зобов'язання за Договором та Специфікацією №8, Позивач поставив Відповідачу товар, зокрема:

1. 24 грудня 2013 року на загальну суму - 36 364,75 гривень, що підтверджується видатковою накладною №1224-08 від 24 грудня 2013 року.

2. 24 грудня 2013 року на загальну суму - 32 416,24 гривень, що підтверджується видатковою накладною №1224-09 від 24 грудня 2013 року.

Загальна вартість поставлених Позивачем Відповідачу Партій товару №1 та №2 склала - 68 780, 99 гривень. Партії товару №1 та №2 були прийняті ОСОБА_2, яка діяла на підставі Довіреності №0000003440 від 28 листопада 2013 року, строк дії якої складав: з 28 листопада 2013 року по 27 грудня 2013 року.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлені йому Партій товару №1 та №2 (за Договором та Специфікацією №8) не виконав, в зв'язку з чим у Позивача виникло право вимоги від Відповідача за поставлені останньому Партій товару №1 та №2 (за Договором та Специфікацією №8) грошової суми у розмірі - 68 780, 99 гривень.

10 квітня 2014 року Позивач на адресу Відповідача направив листа №90 від 09 квітня 2014 року . Факт відправки листа підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 10 квітня 2014 року та описом вкладення від 10 квітня 2014 року з вимогою протягом трьох днів з моменту (дати) його (листа) отримання перерахувати за поставлений товар вищезазначену грошову суму.

Лист отриманий Відповідачем 17 квітня 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак Відповідач проігнорував вимоги Позивача викладені в листі, а відповідно заборгованість за поставлений товар не погасив.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В ч.1 ст.611 ЦК України визначено, що «у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки».

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.10.5. Договору у випадку порушення Покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь Позивача неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Так відповідачу нараховано пеню у 5 302,73грн. за період з 23.01.2014р. по 15.07.2014р.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так. сума нарахованих інфляційних витрат відповідачу становить 7 978,59 грн.. а сума 3% річних - 983,67 грн. за період з 23.01.2014р. по 15.07.2014р.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову повністю.

Що ж до доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони ґрунтуються на невірному тлумаченні відповідачем норм матеріального права.

Так, як вже було зазначено вище, відповідно до п.2.4. Договору «датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прийняття товару відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

В той же час, матеріали справи не містять жодного доказу того, що у відповідача при прийнятті товару виникли претензії до позивача щодо ненадання необхідної документації на поставлений товар, так само як відсутні і докази звернення відповідача до позивача з вимогою надання таких документів.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.09.2014 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.11.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.