Рішення

від 21.10.2014 по справі 910/13646/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13646/14 21.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго";

до Середньої загальноосвітньої школи № 249 Деснянського району м. Києва;

про стягнення 16 909,70 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Левченко В. І., представник, довіреність № 91/2014/09/05-4 від 05.09.2014 р.;

Від відповідача: Колесник А. П., представник, довіреність № б/н від 21.10.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 13 216,57 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 1 508,22 грн. інфляційної складової боргу, 2 184,91 грн. 3% річних а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/13646/14, розгляд справи призначено на 21.10.2014 року.

У судовому засіданні 21.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.10.2014 року та у своєму письмовому клопотанні від 21.10.2014 року суму заборгованості у розмірі 16 909,70 грн. визнав повністю.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Середньою загальноосвітньою школою № 249 Деснянського району м. Києва (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630053 від 01.05.2003 р.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. договору позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до Звертання-доручення про укладення договору, по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

На підставі п. 2 додатку 4 до договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору, сплату за вказаними документами відповідач забезпечує не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 3.3 вказаного додатку до договору бюджетні організації споживають теплову енергію в межах коштів, передбачених кошторисом витрат, як на поточне споживання так і на покриття заборгованості з поданням «Енергопостачальній організації» кошторису витрат на кожний рік.

В зв'язку із вступом у дію Закону України «Про здійснення державних закупівель» між сторонами було укладено договір про закупівлю товару ( теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти від 19.02.2013 року № 1630053.

Відповідно до п. 1.1 договору від 19.02.2013 року № 1630053 позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води, відповідач зобов'язаний оплатити вартість спожитої теплової енергії в порядку і стоки передбачені цим договором.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з 01 листопада 2011 року по 01 січня 2012 року та відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 1630053 від 01.05.2003 року та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію не виконав, у зв'язку з чим станом на 01.06.2014 року у нього виникла заборгованість у розмірі 13 216,57 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1630053 від 01.05.2003 року та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію не здійснив.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.10.2014 року подав клопотання від 21.10.2014 року в якому суму боргу у розмірі 16 909, 70 грн. визнав повністю.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач визнав заборгованість у розмірі 16 909, 70 грн., позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" щодо стягнення з Середньої загальноосвітньої школи № 249 Деснянського району м. Києва суми основного боргу у розмірі 13 909,70 грн. за період з 01.11.2011 року по 01.01.2012 року, визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 1 508,22 грн. інфляційної складової боргу та 2 184,91 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1630053 від 01.05.2003 року станом на 01.06.2014 року, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 1 508,22 грн. інфляційної складової боргу та 2 184,91 грн. трьох відсотків річних.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Середньої загальноосвітньої школи № 249 Деснянського району м. Києва (02222, м. Київ, вул. Беретті, буд. 7, код ЄДРПОУ 03872551) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 13 216 (тринадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 57 коп. основного боргу, 1 508 (одну тисячу п'ятсот вісім) грн. 22 коп. інфляційної складової боргу, 2 184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 91 коп. трьох відсотків річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 05.11.2014 р.