Рішення

від 03.11.2014 по справі 910/12275/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12275/14 03.11.14

За позовомДержавного підприємства «Антонов» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізон Груп» простягнення коштів Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Коваленко В.О., довіреність №35/10019 від 15.11.2013; від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Державне підприємство "Антонов" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізон Груп" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань в розмірі 148274,56 грн., з яких 124000,00 грн. - основний борг, 123,66 грн. - пеня за прострочення поставки продукції, 1854,90 грн. - 3% річних, 12896,00 грн. - інфляційні втрати, 6200,00 грн. - штраф за поставку неякісної продукції та 3200,00 грн. - сума сплачена за випробування продукції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки №393/050-13 від 26.11.2013 оплатив поставку товару, втім відповідач в порушення умов даного договору несвоєчасно здійснив поставку продукції та невідповідної якості, у зв'язку з чим просить повернути сплачені кошти за товар.

З дотриманням порядку, передбаченого ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява Державного підприємства "Антонов" під вх. №12275/14 передана на розгляд судді Васильченко Т.В.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.06.2014 у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, позовну заяву передано судді Любченко М.О. для вирішення питання про її прийняття до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014 порушено провадження у справі №910/12275/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 07.07.2014 справу №910/12275/14 передано на розгляд судді Васильченко Т.В., у зв'язку з виходом судді з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014 справу №910/12275/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

06.08.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 148052,59 грн., з яких: 124000,00 грн. - основний борг, 12896,00 грн. - інфляційні втрати, 1854,90 грн. - 3% річних, 9301,69 грн. - пеня за прострочення поставки продукції.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/12275/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/12275/14 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.09.2014 справу №910/12275/14 передано на розгляд судді Васильченко Т.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014 справу №910/12275/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

18.09.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заяву, в якій відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 6200,00 грн. за поставку неякісної продукції та 3200,00 грн. суми сплаченої за випробування продукції та збільшив позовні вимоги в частині суми пені за прострочення поставки продукції, тому просить суд стягнути з відповідача 148052,59 грн., з яких 124000,00 грн. - основний борг, 12896,00 грн. - інфляційні втрати, 1854,90 грн. - 3% річних, 9301,69 грн. - пеня за прострочення поставки продукції.

Розглянувши в судовому засіданні подані позивачем 06.08.2014 та 18.09.2014 заяви, суд приходить до висновку про їх задоволення, оскільки вони відповідають вимогам ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні 03.11.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в частині основного боргу, інфляційних витрат, 3% річних, пені та підтвердив, що у заяві від 18.09.2014 дійсно відмовився від позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 6200,00 грн. та суми сплаченої за випробування продукції у розмірі 3200,00 грн.

Відповідач в судове засідання 03.11.2014 своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь у судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

26.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізон Груп» (постачальник) та Державним підприємством «Антонов» (покупець) укладено договір поставки №393/050-13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти на умовах, викладених в договорі катіоніт КУ-2-8 (далі - продукція), перелік, кількість, якість та ціна якої вказана в специфікації №1 (п. 1.1 договору).

Так, специфікацією №1 до договору №393/050-13 від 26.11.2013 сторони визначили продукцію, що буде поставлятись, ціну та її кількість, а саме: катіоніт КУ-2-8 (ГОСТ 20298-74) мішки 20 кг. в кількості 16 тон за ціною 12916,67 грн. без ПДВ за тонну на загальну суму з ПДВ 248000,064 грн.

При цьому, покупець здійснює 100% попередню оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно з рахунками-фактурами, а постачальник здійснює поставку продукції протягом 5 банківських днів з моменту отримання коштів на свій розрахунковий рахунок ( п.п. 4.1, 6.2 договору).

Датою отримання продукції є дата підписання покупцем видаткової накладеної (п. 6.3 договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Якщо по закінченні року жодна із сторін договору не повідомила про його припинення договір вважається продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік (п. 11.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі вказаного договору було виписано позивачеві рахунок №0065 від 26.11.2013 на оплату 124000,00 грн. за катіоніт КУ-2-8 в кількості -8 тон, який оплачений позивачем в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 1399 від 10.12.2013 та акт звірки підписаний обома сторонами без заперечень.

В той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, поставку якісної продукції, що відповідає ГОСТ 20298-74 належним чином не здійснив.

28.04.2014 позивач направив на адресу відповідача лист №050-1137 з вимогою повернути грошові кошти сплачені за платіжним дорученням №1399 від 10.12.2013 в сумі 124000,00 грн., втім дана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Зобов'язанням, згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений цим договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що постачальник здійснює поставку продукції протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання коштів на свій розрахунковий рахунок.

Позивач на виконання умов договору поставки №393/050-13 від 26.11.2013 на підставі рахунку відповідача перерахував останньому передплату в сумі 124000,00 грн. в повному обсязі, тоді як відповідач у встановлений договором строк поставку товару на вказану суму не здійснив.

Таким чином, відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання по поставці товару згідно умов договору поставки №393/050-13 від 26.11.2013.

Відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, у разі неналежного виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання оплаченого товару, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання одного із визначених варіантів правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №3-127гс11.

Відтак, оскільки попередню оплату продукції здійснено, але продукцію не поставлено, позивач в порядку вказаної статті, звернувся до відповідача з вимогою повернути перераховані кошти в якості попередньої оплати в сумі 124000,00 грн., втім, відповідач відповідь на дану претензію не надав, грошові кошти не повернув.

Тоді як, в силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач отримавши як попередню оплату по договору грошові кошти в сумі 124000,00 грн., не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки продукції та в порушення норм ст. 693 ЦК України не виконав вимогу викладену позивачем в листі-вимозі №050-1137 від 28.04.2014 щодо повернення перерахованих коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 124000,00 грн. попередньої оплати.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1.2 договору сторони погодили, що у випадку недопоставки чи прострочення поставки продукції, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, за кожен день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару позивачу, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.1.2 договору, позивачем за період з 18.12.2013 по 17.06.2014 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 9301,69 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1854,90 грн. за період з 18.12.2013 по 17.06.2014 та інфляційних втрат у розмірі 12896,00 грн. за період з січня по травень 2014 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, згідно з п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р. обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку , повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1854,90 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12896,00 грн. які нараховані на суму попередньої оплати, яка підлягає поверненню у суду відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №922/2430/13 від 22.01.2014 та №911/3130/13 від 19.03.2014.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 6200,00 грн. та суми сплаченої за випробування продукції у розмірі 3200,00 грн., то позивач в процесі розгляду справи, а саме у заяві від 18.09.2014, користуючись правом наданим йому ст. 22 ГПК України, відмовився від них, про що додатково повідомив і в судовому засіданні.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, а відтак відмова Державного підприємства «Антонов» від позову в частині стягнення 6200,00 грн. за поставку неякісної продукції та 3200,00 грн. суми сплаченої за випробування продукції не суперечить діючому законодавству України та не порушує чиї-небудь права і інтереси.

За таких обставин, оскільки дана відмова від позову в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 6200,00 грн. та 3200,00 грн. суми, сплаченої за випробування продукції не порушує чиїх-небудь прав і законних інтересів, правові наслідки відмови від позову позивачу роз'яснені в судовому засіданні, і повноваження на вчинення цих дій представника позивача перевірені, вона приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зумовлює припинення провадження у справі в цій частині.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути отриману попередню оплату.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1 . Припинити провадження у справі в частині стягнення штрафу в сумі 6200,00 грн. та суми сплаченої за випробування продукції у розмірі 3200,00 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізон Груп» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-Б, ідентифікаційний код 38638073) на користь Державного підприємства «Антонов» (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполева, 1; ідентифікаційний код 14037529) 124000 (сто двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. попередньої оплати, 9301 (дев'ять тисяч триста одну) грн. 69 коп. пені та 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2014.

Суддя Т.В. Васильченко