Рішення

від 22.10.2014 по справі 910/13677/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13677/14 22.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЯР»

про стягнення вартості переданого в оренду майна.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЯР» (далі - відповідач) про стягнення вартості переданого в оренду майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/13677/14, розгляд справи призначено на 13.08.2014 р.

13.08.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 13.08.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/13677/14 було передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 р. справу № 910/13677/14 було прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є., розгляд справи призначено на 01.10.2014 р.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 01.09.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/13677/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. справу № 910/13677/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 01.10.2014 р.

У судове засідання 01.10.2014 р. представники сторін не з'явились.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 01.10.2014 р. не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 10.07.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/13677/14, розгляд справи було відкладено на 22.10.2014 р.

У судове засідання 22.10.2014 р. представники сторін не з'явились.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (далі - позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЯР» (далі - відповідач, суборендар) було укладено Договір суборенди № 20042-13912 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендар передає суборендареві у строкове платне користування (оперативну оренду), а суборендар приймає торгово-рекламне обладнання, та зобов'язується сплачувати орендарю орендну плату.

Пункт 1.2 Договору містить перелік об'єктів, які передаються в оренду суборендарю, їх модель, заводський номер (за наявності), рік виробництва майна, місцезнаходження, вартість майна та його кількість.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було передано майно на загальну суму 12 156,65 грн. у тимчасове платне користування, що підтверджується підписаним між сторонами Договору Актом прийому-передачі майна в суборенду б/н від 30.04.2014 р.

Відповідно до п. 2.7 Договору представники орендаря та власника мають право здійснювати необмежений контроль за використанням суборендарем майна як шляхом безпосередньої перевірки порядку експлуатації суборендарем майна і проведення інвентаризації, так і шляхом направлення суборендарю відповідних запитів з вимогою про надання інформації і документів, підтверджуючих поточний стан майна та порядок його використання. При необхідності, контроль цільового використання майна можуть здійснювати уповноважені орендарем або власником посадові особи Торгово-промислової палати України.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» № 1-і від 10.01.2014 р. було призначено комісію для проведення перевірок наявності та цільового використання майна, переданого в суборенду відповідачу.

За результатом проведеної перевірки було складено Акт контрольної перевірки від 05.05.2014 р. б/н, з якого вбачається, що а ні відповідач, а ні орендоване майно за зазначеною адресою не знаходяться.

Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку втрати (повного знищення) суборендарем орендованого майна (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок обставин непереборної сили) або неповерненні майна у відповідності у п. 2.3 даного Договору, суборендар зобов'язаний відшкодувати орендарю (або за письмовою) вимогою - безпосередньо власнику вартість майна, вказану в п. 1.2 Договору, із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково узгоджена між сторонами та власником.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що Договір за своєю правовою природою є договором піднайму.

Згідно з ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ст. 772 Цивільного кодексу України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо необхідності стягнення з відповідача вартості втраченого орендованого майна.

В свою чергу, умовами Договору передбачено, що в такому випадку, відповідач відшкодовує позивачу вартість орендованого майна з урахуванням ПДВ.

Проте, позивачем невірно визначено розмір ПДВ, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків;

в) 7 відсотків по операціях з:

- постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Згідно з п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Враховуючи те, що вартість орендованого майна складає 12 156,65 грн., розмір ПДВ становить 2 026,11 грн.

З огляду на вищенаведене, стягненню з відповідача підлягає вартість орендованого майна в розмірі 14 182,76 грн., з урахуванням 20% ПДВ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача вартості переданого в оренду майна в розмірі 14 587,98 грн., з урахуванням ПДВ, підлягають частковому задоволенню в розмірі 14 182,76 грн., з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЯР» ( 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, будинок 5-Б, офіс 12; ідентифікаційний код: 30579896 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (02192, м. Київ, вул. Миропільська, будинок 4; ідентифікаційний код: 32559075) вартість майна, з урахуванням ПДВ, в розмірі 14 182 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 76 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЯР» (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, будинок 5-Б, офіс 12; ідентифікаційний код: 30579896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (02192, м. Київ, вул. Миропільська, будинок 4; ідентифікаційний код: 32559075) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 776 (одна тисяча сімсот сімдесят шість) грн. 76 коп.

Повне рішення складено 27.10.2014 р.

Суддя О.В. Нечай