Рішення

від 30.10.2014 по справі 911/4200/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. Справа № 911/4200/14

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тальнівський завод «Мінводи», Черкаська обл., м. Тальне

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», Київська обл., м. Вишневе

про стягнення 82921,46 грн.

за участю представників:

від позивача: Коваленко В.А. (дов. від 08.01.2014р.);

від відповідача: Корчук І.І. (дов. № 750/03-УРБ-14 від 13.10.2014 р.);

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Тальнівський завод «Мінводи» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - відповідач) про стягнення 93921,46 грн., з яких 82595,09 грн. заборгованості за договором поставки № 1980 від 03.05.2010 р., 6313,58 грн. пені, 991,20 грн. 3% річних та 4021,59 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 1980 від 03.05.2010 р. в частині зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 82595,09 грн. У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості позивачем на підставі п. 7.2. договору нараховано відповідачу 6313,58 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України - 991,20 грн. 3% річних та 4021,59 грн. інфляційних втрат.

14.10.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є завою про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, в зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості, просив суд стягнути з відповідача 89921,46 грн., з яких 78595,09 грн. заборгованості, 6313,58 грн. пені, 991,20 грн. 3% річних та 4021,59 грн. інфляційних втрат.

29.10.2014 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що зазначені в позовній заяві поставки відбувались поза межами договору поставки № 1980, а додані до позовної заяви накладні не можуть бути належними доказами порушення відповідачем договірних зобов'язань, оскільки не містять посилання на договір, на який позивач посилається як на підставу заявлених позовних вимог. Крім того, відповідач заперечив проти розміру нарахованих позивачем пені та інфляційних втрат та надав суду контррозрахунок вказаних сум.

30.10.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло уточнення до позовної заяви, в якому позивач уточнив загальну кількість поставок по договору та їх загальну суму.

30.10.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він, в зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, просить суд стягнути з відповідача 82921,46 грн., з яких 71595,09 грн. заборгованості, 6313,58 грн. пені, 991,20 грн. 3% річних та 4021,59 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, господарським судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 82921,46 грн., з яких 71595,09 грн. заборгованості, 6313,58 грн. пені, 991,20 грн. 3% річних та 4021,59 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в судових засіданнях 14.10.2014 р. та 30.10.2014 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.10.2014 р. заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.05.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Тальнівський завод «Мінводи» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (покупець) було укладено договір поставки № 1980 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому договором порядку (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору асортимент і ціна товару, що поставляється за договором, відображаються сторонами в специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару. Специфікація може бути змінена винятково за попереднім узгодженням сторін відповідно до умов п. 2.3. договору.

Обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені ст. 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації (п. 2.5. договору).

Пунктом 2.6. договору встановлено, що оплата за товар здійснюється протягом 35 календарних днів від дати поставки за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п. 2.5. договору. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день. В першу чергу погашається вартість отриманого товару, в другу чергу - всі інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 3.8. договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення. Покупець приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, зазначеним у погодженому сторонами замовленні та специфікації. Датою приймання партії товару та перехід права власності та ризиків вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця (п. 3.17. договору).

Пунктом 11.1. договору передбачено, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менш ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік.

На виконання умов договору позивач за період з 04.02.2014 р. по 22.04.2014 р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 89706,43 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними у кількості 152 шт., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Однак, в порушення умов п. 2.6. договору відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково. З підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що станом на 31.07.2014 р. заборгованість відповідача за договором № 1980 від 03.05.2010 р. за даними позивача становила 89595,09 грн., а за даними відповідача - 89595,30 грн.

На момент звернення позивача до суду відповідач перерахував позивачу 7000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період з 01.08.2014 р. до 24.09.2014 р.

Після порушення провадження у справі відповідачем додатково було сплачено позивачу 11000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2569547 від 02.10.2014 р., № 2574362 від 06.10.2014 р., № 2580360 від 09.10.2014 р., № 2583059 від 13.10.2014 р., № 2591826 від 20.10.2014 р., № 2598617 від 23.10.2014 р. та № 2601018 від 27.10.2014 р.

Таким чином, станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 1980 від 03.05.2010 р. становить 71595,09 грн. (89595,09 грн. - 18000,00 грн.), які позивач з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача.

Твердження відповідача в обґрунтування заперечень проти позову про те, що додані до позовної заяви накладні не можуть бути належними та допустимими доказами порушення ним договірних зобов'язань, оскільки не містять посилання на договір, в зв'язку з чим вказані поставки відбувались поза межами договору № 1980 від 03.05.2010 р., не приймаються судом до уваги з огляду на те, що доказів того, що між сторонами був укладений інший договір на поставку такого ж товару, суду не надано, при цьому, з наявних в матеріалах справи банківських виписок та платіжних доручень вбачається, що часткова оплата товару, заборгованість за яким є предметом спору у даній справі, здійснена відповідачем з посиланням на договір № 1980 від 03.05.2010 р. Крім того, поставка товару на підставі договору № 1980 від 03.05.2010 р. підтверджується, зокрема підписаним сторонами актом звіряння взаєморозрахунків станом на 31.07.2014 р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 71595,09 грн. за отриманий на підставі договору № 1980 від 03.05.2010 р. товар на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 71595,09 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6313,58 грн. пені за прострочення оплати отриманого товару.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 6313,58 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача по кожній видатковій накладній окремо за загальний період з 29.03.2014 р. по 23.09.2014 р., виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Наданий розрахунок пені здійснений позивачем з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем під час розрахунку неправомірно застосовано розмір пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, за періоди прострочення, в яких подвійна облікова ставка НБУ перевищувала встановлену п. 7.2. договору пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за загальний період з 29.03.2014 р. по 23.09.2014 р. на заборгованість відповідача по кожній видатковій накладній окремо із застосуванням встановленого п. 7.2. договору розміру пені, сума пені становить 5422,72 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 991,20 грн. 3% річних та 4021,59 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 991,20 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за договором з урахуванням дат її виникнення за період з 22.03.2014 р. по 23.09.2014 р.

Оскільки наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, то позовна вимоги про стягнення з відповідача 991,20 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4021,59 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за договором з урахуванням дат її виникнення за загальний період з 22.03.2014 р. по 23.09.2014 р.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови № 14 від 17.12.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи те, що найменший період визначення індексу складає місяць, а нарахування інфляційних втрат здійснюється за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за період з 22.03.2014 р. по 29.03.2014 р. та з 01.09.2014 р. по 23.09.2014 р.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за заявлений позивачем період з 01.04.2014 р. по 31.08.2014 р. (квітень-серпень 2014 р.) на заборгованість відповідача, що існувала на останній день кожного місяця, в якому платежі мали бути здійснені, інфляційні втрати становлять 2856,42 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, відповідно до статті 49 ГПК України на відповідача покладається судовий збір у сумі 1781,70 грн.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до господарського суду з позовною заявою майнового характеру платіжним дорученням № 2679 від 25.09.2014 р. було сплачено 1878,43 грн. судового збору, тоді як з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач мав сплатити судовий збір у сумі 1827,00 грн., то 51,43 грн. надмірно сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 32294926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тальнівський завод «Мінводи» (20400, Черкаська обл., Тальнівський р-н, м. Тальне, вул. Вокзальна, 139А, код 00380787) 71595,09 грн . (сімдесят одну тисячу п'ятсот дев'яносто п'ять грн. 09 коп.) заборгованості, 5422,72 грн. (п'ять тисяч чотириста двадцять дві грн. 72 коп.) пені, 991,20 грн. (дев'ятсот дев'яносто одну грн. 20 коп.) 3% річних, 2856,42 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятдесят шість грн. 42 коп.) інфляційних втрат та 1781,70 грн . (одну тисячу сімсот вісімдесят одну грн. 70 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Тальнівський завод «Мінводи» (20400, Черкаська обл., Тальнівський р-н, м. Тальне, вул. Вокзальна, 139А, код 00380787) 51,43 грн. судового збору, сплаченого до Державного бюджету України згідно з платіжним дорученням № 2679 від 25.09.2014 р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 10.11.2014 р.