Рішення

від 10.11.2014 по справі 904/5085/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.14р. Справа № 904/5085/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛінеА", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 17 994,48 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: Лахова О. В., довіреність № 7 від 20.06.2014р.;

від відповідача: Добровольський А. Т., довіреність № 434-4016 від 11.10.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛінеА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 16 692,82 грн., з яких: 13 679,88 грн. - основний борг, 1 532,10 грн. - інфляційні втрати, 410,40 грн. - 3% річних, 1 070,40 грн. - пеня, а також просить стягнути 1 500 грн. в рахунок оплати правової допомоги.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1301400 від 26.03.2013р., в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 14.07.2014р. було порушено провадження по справі та призначено судове засідання на 01.08.2014р.

31.07.2014р. відповідач подав відзив на позовну заяву, просив в задоволенні позовних вимов відмовити в повному обсязі, оскільки п.4.7 договору передбачено, що покупець проводить оплату після надання документів зазначених а п.3.4, зокрема: рахунку-фактури та сертифікату якості, а позивачем на подано доказів надання відповідачу оригіналів цих документів. Тобто позивач не виконав зобов'язання щодо надання документів, тому факт прострочення боржника не є доведеним. В цьому випадку неможливо застосовувати норми ст.625 ЦК України. Договором відповідальність у вигляді сплати пені не передбачена. Також відповідач зазначає, що копії свідоцтва адвоката позивачем не подано, тому він не має права на відшкодування витрат на правову допомогу.

01.08.2014р. розгляд справи відкладено на 01.09.2014р.

01.09.2014р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з збільшенням періоду нарахування та просить стягнути 17994,48грн., з яких 13 679,88 грн. - основний борг, 2735,94грн. - інфляційні втрати, 508,22грн. - 3% річних, 1070,40 грн. - пеня, а також просить стягнути 5000 грн. витрат на правову допомогу.

01.09.2014р. в засіданні оголошено перерву до 22.09.2014р.

У зв'язку з перебуванням судді Мілєвої І.В. у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл справ. Справу передано для розгляду судді Мартинюку С. В.

Ухвалою суду від 24.09.2014р. справу прийнято до свого провадження суддею Мартинюком С. В., розгляд справи призначено на 28.10.2014р.

У зв'язку з поверненням судді Мілєвої І.В. з відпустки, на підставі доповідної записки судді Мартинюка С. В. від 25.09.2014р. справу № 904/5085/14 передано на розгляд судді Мілєвій І. В.

Ухвалою суду від 26.09.2014р. страву прийнято до провадження суддею Мілєвою І.В., розгляд справи призначено на 28.10.2014р.

28.10.2014р. у судовому засіданні оголошено перерву до 10.11.2014р.

У судове засідання з'явився представники позивача та відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛінеА" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (покупець) було укладено договір поставки № 1301400 (далі - договір).

Постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого марка, вид, сорт вказується в специфікації (додаток) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару містяться в специфікації до цього договору (п. 2.1 договору).

Разом з товаром, але не пізніше дати поставки товару, постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали документів, оформлених на державній мові у відповідності з вимогами п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95р.:

- рахунок-фактура (оригінал державною мовою);

- податкова накладна (оригінал державною мовою);

- видаткова накладна на відпуск товару (оригінал державною мовою);

- акт прийому передачі товару;

- товарно-транспортну накладну (у випадку поставки товару вантажним автотранспортом);

- залізнична накладна (оригінал) за умови поставки залізничним транспортом, або товаротранспортна накладна (оригінал) за умови поставки вантажним автотранспортом постачальника;

- сертифікат якості виробника товару, а також інші документи згідно з п. 2.3. договору (оригінал або належним чином завірені копії);

- у разі якщо товар підлягає сертифікації - сертифікат відповідності за системою сертифікації УкрСЕПРО, гігієнічний, екологічний сертифікат, а також інші сертифікати згідно з чинним законодавством України (оригінал або належним чином завірені копії);

- документи, надання яких обумовлено в специфікації (додатку) до договору (п. 3.4 договору).

Загальна вартість товару за цим договором складає суму партій товару за всіма специфікаціями до цього договору (п. 4.1. договору).

Ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації до договору (п. 4.2 договору).

Порядок оплати і форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору) (п.4.6 договору).

У разі, якщо сторони, у порядку зазначеному в п. 4.6. договору, встановили термін оплати - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар після надання постачальником документів, зазначених у 3.4., 9.2. договору, термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів (п. 4.7 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2013р., але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами (п. 13.1 договору).

Відповідно до п.3 специфікації № 1 (а.с.17) встановлено такий порядок розрахунків: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару за фактом поставки протягом 14-ти банківських днів, з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар на склад покупця за умови виконання пункту 3.4., 9.2. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

На виконання умов договору та додатку 1 (специфікація№1) позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною № 130515-002 від 15.05.2013р. на суму 13 679,88 грн.(а.с. 22) та податковою накладною № 515002 від 15.05.2013р.на суму 13 679,88 грн. (а.с. 21).

Наведений вище товар представник відповідача отримав на підставі довіреності № 511 від 15.05.2013р. (а.с. 23).

Позивач зазначає, що відповідач не оплатив поставлений товару, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 13 679,88 грн., що і причиною спору.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

31.07.2014р. відповідач подав відзив на позовну заяву, просив в задоволенні позовних вимов відмовити в повному обсязі, оскільки п.4.7 договору передбачено, що покупець проводить оплату після надання документів зазначених а п.3.4, зокрема: рахунку-фактури та сертифікату якості, а позивачем на подано доказів надання відповідачу оригіналів цих документів.

Так, п.3.4 договору передбачено, що разом з товаром, але не пізніше дати поставки товару, постачальник зобов'язаний надати покупцю документи, надання яких обумовлено в специфікації (додатку) до договору. В специфікації №1 (п.3) сторони узгодили, що покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару за фактом поставки протягом 14-ти банківських днів, з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач подав до суду разунок на оплату по замовленню від 14.05.2013р. на суму 13 679,88 грн.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 070,44 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.547 Цивільного кодексу України).

Договором, укладеним між позивачем та відповідачем по справі, не передбачено забезпечення виконання зобов'язання неустойкою (пенею).

Враховуючи наведене, вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач нарахував та просить стягнути на свою користь 3% річних у розмірі 508,22 грн. з 06.06.2013р. по 31.08.2014р. на основний борг у розмірі 13 679,88 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2735,94 грн. з червня 2013 року по серпень 2014 року на основний борг у розмірі 13 379,88 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом проведено перерахунок та встановлено:

- 3% річних з 06.06.2013р. по 31.08.2014р. на основний борг у розмірі 13 679,88 грн. становлять 508,22грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 2 735,94 грн. з червня 2013 року по серпень 2014 року на основний борг у розмірі 13 379,88 грн. становлять 1766,14грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 15954,24грн., з яких: 13 679,88 грн. - основний борг, 1766,14грн. - інфляційні втрати, 508,22грн. - 3% річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно з абз. 1, 2, 3 п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Позивачем подано копію договору №0206/2014 від 02.06.2014р. про надання послуг у сфері права між ТОІ «ЛінеА» (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець), два акти приймання-передачі послуг за цим договором та дві копії платіжних доручень про оплату наданих послуг на загальну суму 5000,00грн. Однак позивачем не подано до суду копію свідоцтва адвоката, який представляв його інтереси, або оригінал ордера адвоката, тому суд не вбачає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, у розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з абз. 4 п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 207,18грн. (11,34%), на відповідача - 1619,82грн. (88,66%).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛінеА" (01015, м. Київ, вул. Московська, буд. 37/2 літ.А, ідентифікаційний код 32162033) 15954,24грн., з яких: 13 679,88 грн. - основний борг, 1766,14грн. - інфляційні втрати, 508,22грн. - 3% річних. про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛінеА" (01015, м. Київ, вул. Московська, буд. 37/2 літ.А, ідентифікаційний код 32162033) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1619,82грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.2014

Суддя І.В. Мілєва