Рішення

від 06.11.2014 по справі 910/20421/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20421/14 06.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Інтербанк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноєвро»

Про стягнення 30 134 389,47 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Артамонова Е.О. - по дов. № 11 від 24.07.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Інтербанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноєвро» про стягнення 30 134 389,47 грн., з яких: 2 940 493,16 грн. боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 1 066 000,00 грн. боргу по сплаті комісії за надання кредиту, 26 000 000,00 грн. боргу по сплаті кредиту (тіла), 127 896,31 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів за період з 30.04.2014 по 14.09.2014 внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно кредитного договору № 3836/9 від 31.12.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 порушено провадження у справі № 910/20421/14 та призначено справу до розгляду на 16.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20421/14 від 16.10.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 29.09.2014, розгляд справи був відкладений на 30.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20421/14 від 30.10.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 29.09.2014 та ухвали від 16.10.2014, розгляд справи був відкладений на 06.11.2014.

Позивач в судовому засіданні 06.11.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 06.11.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 29.09.2014 та ухвал від 16.10.2014, від 30.10.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 06.11.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт з ухвалою від 29.09.2014 повернуто до суду відділенням поштового зв'язку Київ-5 з довідкою форми-20 без вручення адресату з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 06.11.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.12.2013 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Інтербанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноєвро» (позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір № 3836/9 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору банк надає позивальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії із встановленим лімітом у сумі 26 000 000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.3. кредитного договору кредит надається з наступним цільовим призначенням: придбання цінних паперів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.1. кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20621033836002, або з поточного рахунку позичальника № 26002033836001 відкритого банком на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 16,00 (шістнадцять) відсотків річних.

Згідно з п. 3.3. кредитного договору нарахування банком відсотків починається з дати першої оплаті» розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відповідно до п. 3.4. кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця, за період з першого по останній календарний день звітного місяця, а також в день кінцевого терміну повернення кредиту визначеного п. 2.2 цього договору. Відсотки сплачуються позичальником щоквартально на протязі 5 (п'яти) банківських днів з дати закінчення звітного кварталу з поточного рахунку позичальника.

Згідно з п. 4.2.6. кредитного договору позичальник зобов'язаний у 31-денний строк з дня підсипання цього договору сплатити банку комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 4,1 відсотки від встановленого згідно з п. 2.1. ліміту, що складає 1 066 000,00 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитними коштами та сплати комісії в передбачені кредитним договором строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 26 000 000,00 грн. боргу за кредитом, 2 940 493,16 грн. боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 1 066 000,00 грн. боргу по сплаті комісії за надання кредиту.

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості що складається з 26 000 000,00 грн. боргу за кредитом, 2 940 493,16 грн. боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 1 066 000,00 грн. боргу по сплаті комісії за надання кредиту обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по погашенню кредиту, сплаті відсотків та комісії не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 5.1. кредитного договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу. у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Відповідно до пункту 3.5. кредитного договору у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником у порядку, передбаченому п. 3.4 цього договору для нарахування та сплати відсотків, на рахунок, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати кредиту, сплати відсотків та комісії.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту, відсотків та комісії не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 127 896,31 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення 127 896,31 грн. пені обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Інтербанк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноєвро» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а, код ЄДРПОУ 38123026) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Інтербанк» (м. Київ, вул. В.Гетьмана, 27, код ЄДРПОУ 14358604) 26 000 000 (двадцять шість мільйонів) грн. 00 коп. боргу за кредитом, 2 940 493 (два мільйони дев'ятсот сорок тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 16 коп. боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 1 066 000 (один мільйон шістдесят шість тисяч) грн. 00 коп. боргу по сплаті комісії за надання кредиту, 127 896 (сто двадцять сім тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 31 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноєвро» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а, код ЄДРПОУ 38123026) в дохід Державного бюджету України (за реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено 07.11.2014.

СуддяВ.В.Сівакова