Рішення

від 04.11.2014 по справі 914/3365/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   04.11.2014 р.                                                                    Справа №914/3365/14 Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства фірми «Галбуд», м.Львів до відповідача: Українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Віско», м.Львів про стягнення заборгованості За участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився. Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням представника позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу. Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства фірми “Галбуд” до Українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Віско” про стягнення 32447грн. 22коп., з них 27581грн. 75коп. – передоплату за непоставлений товар, 1387грн. 41коп. – 3% річних, 3478грн. 06коп. – інфляційних втрат. Ухвалою суду від 24.09.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 13.10.2014р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, невиконання в повному обсязі сторонами вимог попередньої ухвали суду, розгляд справи відкладено до 04.11.2014р. 09.10.2014р представником позивача, через канцелярію суду (вх.№4815/14) подано заяву №584/71 від 03.10.2014р., в якій позивач просить стягнути з відповідача передоплату за непоставлений товар в сумі 27581грн. 75коп. та 3% річних у розмірі 1589грн. 16коп. 30.10.2014р. від позивача, в канцелярію суду (вх.№5174/14) надійшла заява №675/7 від 27.10.2014р., в якій позивач просить суд стягнути з відповідача передоплату за непоставлений товар в сумі 27581грн. 75коп. та 3% річних за період з 23.09.2012р. по 25.08.2014р. у розмірі 1589грн. 16коп. Загальна ціна позову визначена позивачем в сумі 29170грн. 91коп. (27581грн. 75коп. – передоплата за непоставлений товар і 1589грн. 16коп. – 3% річних). Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Дані заяви прийняті судом, та позовні вимоги розглядаються із врахуванням вимог, викладених в останній, поданій позивачем, заяві №675/7 від 27.10.2014р. (вх.№5174/14 від 30.10.2014р.), в якій позивач просить стягнути з відповідача передоплати за непоставлений товар в сумі 27581грн. 75коп. та 3% річних у розмірі 1589грн. 16коп. В судове засідання 04.11.2014р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, до заяви №675/7 від 27.10.2014р. (вх.№5174/14 від 30.10.2014р.) представник позивача долучив клопотання б/н від 27.10.2014р., в якому просить суд дану справу розглянути за відсутності представника позивача та на підставі наявних в матеріалах справи документів, а також позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та вимог, викладених у поданих заявах і просить суд позов задоволити. В судові засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №7901903860874 та №7901903880735. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 04.11.2014р. не поступало. Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та  здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75ГПК України. Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,                        в с т а н о в и в: 19.04.2011р. між Українсько-польським підприємством товариства з обмеженою відповідальністю “Віско” (продавець) та Відкритим акціонерним товариством фірми “Галбуд” (перереєстрація якого відбулася внаслідок зміни організаційно-правової форми з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство) укладено договір №9/2011. Пунктом 1.1. договору №9/2011 від 19.04.2011р. сторони встановили, що продавець і покупець домовились про встановлення господарських відносин, що полягає у наступному: продавець зобов'язується здійснити поставку будівельних матеріалів в асортименті згідно попереднього замовлення, яке оформляється рахунком до оплати. Відповідно до п.2.1. та п.2.3. договору №9/2011 від 19.04.2011р. поставка товару здійснюється на протязі 10 календарних днів, згідно попереднього замовлення. Перехід права власності на товар відбувається в момент його отримання. За умовами п.п.3.1. та 3.2. договору №9/2011 від 19.04.2011р. розрахунок за товар здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку до оплати. Ціна, що вказана за одиницю товару в рахунках та накладних – узгоджена двома сторонами і вважається звичайною ціною на момент поставки. Згідно із п.8.1. договору №9/2011 від 19.04.2011р. товар повинен бути повністю поставленим покупцю протягом 10 календарних днів з моменту подання заявки. Як зазначає позивач, на виконання умов договору №9/2011 від 19.04.2011р., відповідачем були виставлені позивачу рахунки на загальну суму 111464грн. 64коп., а саме: рахунок №Ві-40 від 27.03.2012р. на суму 22982грн. 40коп. (з ПДВ); рахунок-фактура №ВІ-0000053 від 22.05.2012р. на суму 21833грн. 28коп. (з ПДВ); рахунок №Ві-98 від 21.06.2012р. на суму 22982грн. 40коп. (з ПДВ); рахунок №ВІ-122 від 06.08.2012р. на суму 21833грн. 28коп. (з ПДВ) та рахунок №ВІ-141 від 11.09.2012р. на суму 21833грн. 28коп. (з ПДВ). На підставі зазначених рахунків відповідач передав, а позивач отримав товари на загальну суму 83882грн. 88коп., що підтверджується видатковими накладними: №123 від 18.04.2012р. на суму 16087грн. 68коп. (з ПДВ); №0000153 від 01.06.2012р. на суму 22982грн. 40коп. (з ПДВ); №Ві-0000198 від 11.07.2012р. на суму 1146грн. 26коп.; №Ві-0000208 від 23.07.2012р. на суму 21833грн. 28коп. (з ПДВ); №Ві-0000238 від 20.08.2012р. на суму 21833грн. 28коп. (з ПДВ). Позивач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав, сплативши відповідачу кошти в сумі 111464грн. 63коп., що підтверджується платіжними дорученнями: №547 від 09.04.2012р. на суму 22982грн. 40коп. (із зазначенням: призначення платежу, згідно рахунка №40 від 27.03.2012р. на суму 22982грн. 40коп.); №783 від 23.05.2012р. на суму 21833грн. 28коп. (із зазначенням: призначення платежу, згідно рахунка №53 від 22.05.2012р. на суму 21833грн. 28коп.); №1060 від 10.07.2012р. на суму 22982грн. 40коп. (із зазначенням: призначення платежу, згідно накладної №0000153 від 01.06.2012р. на суму 22982грн. 40коп.); №1281 від 07.08.2012р. на суму 21833грн. 27коп. (із зазначенням: призначення платежу, згідно рахунка №122 від 06.08.2012р. на суму 21833грн. 28коп.) та №1521 від 11.09.2012р. на суму 21833грн. 28 коп. (із зазначенням: призначення платежу, згідно рахунка №141 від 11.09.2012р. на суму 21833грн. 28коп. Як зазначив позивач у позовній заяві та як вбачається із представлених позивачем документів, виставлений відповідачем рахунок №Ві-40 від 27.03.2012р. на суму 22982грн. 40коп. позивачем був оплачений 09.04.2012р., відповідно до платіжного доручення №547, та поставлено відповідачем товару на суму 16087грн. 68коп., згідно накладної №0000123 від 18.04.2012р. (22982,40 – 16087,68 = 6894,72). Отже, по даній накладній відповідач недопоставив товар на суму 6894грн. 72коп. Виставлений відповідачем рахунок-фактура №ВІ-0000053 від 22.05.2012р. на суму 21833грн. 28коп. (з ПДВ) позивачем був оплачений 23.05.2012р., згідно платіжного доручення №783, а поставлено відповідачем товару на суму 22982грн. 40коп., відповідно до накладної №0000153 від 01.06.2012р. (22982,40 – 21833,28 = 1149,12). Отже, по даній накладній позивач недоплатив відповідачу 1149грн. 12коп. Враховуючи те, що по накладній №0000123 від 18.04.2012р. відповідач недопоставив позивачу товар на суму 6894грн. 72коп., сума недоплаченого позивачем товару у розмірі 1149грн. 12коп. зараховано в оплату по накладній №0000123 від 18.04.2012р. (6894,72 – 1149,12 = 5745,60). Відтак, по накладній №0000123 від 18.04.2012р. відповідач недопоставив позивачу товар на суму 5745грн. 60коп. Виставлений відповідачем рахунок №Ві-98 від 21.06.2012р. на суму 22982грн. 40коп. (з ПДВ) позивачем був оплачений 10.07.2012р., згідно платіжного доручення №1060, а поставлено відповідачем товару на суму 22979грн. 52коп., відповідно до накладних №0000198 від 11.07.2012р. на суму 1146грн. 24коп. та №Ві-0000208 від 23.07.2012р. на суму 21833грн. 28коп. (22982,40 – 1146,24 – 21833,28 = 2,88). По даних накладних відповідач недопоставив товар на суму 2грн. 88коп. Відтак, загальна сума недопоставленого відповідачем позивачу товару по вищезазначених накладних становить 5748грн. 48коп. (5745,60 + 2,88 = 5748,48). Виставлений відповідачем рахунок №ВІ-122 від 06.08.2012р. на суму 21833грн. 28коп. (з ПДВ) позивачем був оплачений 10.07.2012р., згідно платіжного доручення №1060 в сумі 21833грн. 27коп., та поставлено відповідачем товару на суму 21833грн. 28коп., відповідно до накладної №0000238 від 01.06.2012р. (21833,28 – 21833,27 = 0,01). Отже, по даній накладній позивач недоплатив відповідачу 0грн. 01коп. Враховуючи те, що по вищенаведених накладних відповідач недопоставив позивачу товар на суму 5748грн. 48коп., сума недоплаченого позивачем товару по накладній №0000238 від 01.06.2012р. у розмірі 0грн. 01коп. зарахована по вищезазначених накладних, по яких недопоставлено товар (5748,48 – 0,01 = 5748грн. 47коп.). Відтак, по вищенаведених накладних відповідач недопоставив позивачу товар на суму 5748грн. 47коп. Виставлений відповідачем рахунок №ВІ-141 від 11.09.2012р. на суму 21833грн. 28коп. (з ПДВ) позивачем був оплачений 11.09.2012р., згідно платіжного доручення №1521 в сумі 21833грн. 28коп., а відповідач так і не поставив позивачу товар по даному рахунку, відтак сума недопоставленого товару по даному рахунку становить 21833грн. 28коп. Відтак, з огляду на викладене, сума недопоставленого відповідачем позивачу товару становить 27581грн. 75коп. (21833,28 + 5748,47 = 27581,75). Позивач на адресу відповідача направив претензію, що підтверджується фіскальним чеком №9520 від 14.12.2012р., в якій позивач просив відповідача до 19.12.2012р. повернути кошти в сумі 27581грн. за неотриманий товар, проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або  випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно з ч.1 ст.615 та ч.1 ст.665 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Згідно ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. З аналізу змісту вищевказаних статей вбачається, що якщо передплата здійснена не в повному обсязі, продавець має право поставити товар (а потім вимагати оплати його вартості), або відмовитися постачати товар, але в такому випадку він зобов'язаний повернути суму передплати (незалежно від того, в повному обсязі вона була здійснена, чи частково) (Постанова ВГСУ від 14.03.2013р. у справі №18/5014/2101/2012). Судом  встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом-вимогою про повернення сплачених коштів, такий лист можна вважати відмовою позивача від договору, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 18.04.2012р. по справі №5023/9115/11 та від 30.08.2012р. по справі №15/5005/2635/2012. Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо повернення позивачу передоплати не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 27581грн. 75коп. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За  змістом частини 3 статті 692 ЦК України у разі прострочення оплати  твару на вимогу продавця покупець зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами втановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України). Умовами договору, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував 3% річних в сумі 1589,16грн. Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання. Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України (Постанова від 16.09.2014р. № 3-90гс14, Верховний Суд України. Судова палата у господарських справах у справі N921/266/13-г/7, Лист, Вищий господарський суд, від 27.10.2014, №01-06/1666/14 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"") (Постанова від 16.09.2014, № 3-90гс14, Верховний Суд України. Судова палата у господарських справах). Тому, безпідставним є застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 625 ЦК України та стягнення з відповідача 3 % річних, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми поередньої оплати  (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України, відтак в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних належить відмовити. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, позовні вимоги із врахуванням поданих заяв позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  про стягнення передоплати в сумі 27581грн. 75коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити. Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - В И Р І Ш И В: Позов задоволити частково. Стягнути з Українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Віско» (79019, м.Львів, вул.Липинського, 36, код ЄДРПОУ 22332211) на користь Публічного акціонерного товариства фірми «Галбуд» (79026, м.Львів, вул.Лазаренка, 4, код ЄДРПОУ 01272203) 27581грн. 75коп. – передоплату за непоставлений товар та 1727грн. 46 коп. – судового збору. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України. В решті позовних вимог відмовити. Суддя                                                                                 Іванчук С.В. Повне рішення складено 07.11.2014р.