Рішення

від 06.11.2014 по справі 920/1610/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.2014 Справа № 920/1610/14

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1610/14

за позовом - В.о. прокурора м. Суми в інтересах держави, м. Суми,

до відповідачів - 1. Сумської міської ради, м. Суми

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Український кредитно-консалтинговий центр», м. Суми,

про визнання договору недійсним,

за участю представників:

позивача (прокурора) - Іващенко А.М.,

відповідачів - 1. Глянцева В.В. за довіреністю № 274/020202-17 від 10.02.2014 року,

2. не з'явився.

Суть спору: прокурор у своїй позовній заяві в інтересах держави просить суд визнати недійсним договір № 08/12 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладений 17.05.2012 року між Сумською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Український кредитно-консалтинговий центр»; зобов'язати другого відповідача звільнити і повернути у комунальну власність земельну ділянку загальною площею 148 кв.м., розташовану на території прибережної захисної смуги р. Псел, відповідно до проектної документації.

Перший відповідач надав відзив на позовну заяву б/н від 24.10.2014 року, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі посилаючись на те, що укладення оспорюваного договору особистого строкового сервітуту передбачено Порядком розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 982 від 26.08.2009 року та пунктом 5.18.2 Правил розміщення та утримання тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Суми, затверджених рішенням Сумської міської ради № 3350-МР від 23.12.2009 року, що діяли на момент укладення між відповідачами у справі зазначеного договору. На підставі зазначених нормативно-правових актів рішенням Сумської міської ради № 3753-МР від 12.05.2010 року затверджено Примірний договір про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми. Зазначені рішення Сумської міської ради прокурором не оскаржувалися в установленому законодавством порядку.

Крім того, як зазначає перший відповідач, особистий строковий сервітут на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, встановлює право користування об'єктом благоустрою, а не право користування земельною ділянкою. Предметом оспорюваного договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно «Сервітуарію» на територію (об'єкт благоустрою) в м. Суми, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності тимчасова споруда.

А тому посилання позивача на порушення першим відповідачем вимог земельного законодавства, на думку останнього є безпідставними, оскільки договір, укладений між відповідачами, не встановлює земельного сервітуту.

Другий відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав,

Ухвала Господарського суду Сумської області від 23.09.2014 року про порушення провадження у справі № 920/1610/14 надіслана другому відповідачеві за адресою, яку вказано позивачем у позовній заяві та зазначено другим відповідачем у договорі про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми № 08/12 від 17.05.2012 року, повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду з відміткою у довідці про причини повернення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 вищезазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення представника другого відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор подав суду письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі № 120-9735вих14 від 04.11.2014 року, в яких наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що сервітут на земельну ділянку встановлюється виключно за домовленістю між власниками (користувачами) земельних ділянок з метою усунення недоліків своєї ділянки задля задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом. На момент укладення спірного договору другий відповідач не був власником (користувачем) земельної ділянки, для задоволення потреб користування якою встановлено сервітут за рахунок встановлення обмеження у користуванні іншою земельною ділянкою.

Перший відповідач подав заяву б/н від 06.11.2014 року про долучення до матеріалів справи копії рішення Сумської міської ради «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких рішень Сумської міської ради з питань розміщення та утримання тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Суми» № 1571-МР від 20.06.2012 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В.о. прокурора м. Суми в інтересах держави звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до відповідачів, в якому просить визнати недійсним договір № 08/12 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладений 17.05.2012 року між відповідачами, а також зобов'язати другого відповідача звільнити і повернути у комунальну власність земельну ділянку загальною площею 148 кв.м., розташовану на території прибережної захисної смуги р. Псел, відповідно до проектної документації.

Як на підставу даного позову прокурор посилається на перевірку проведену Прокуратурою м. Суми та Державною інспекцією сільського господарства у Сумській області з питань додержання вимог земельного законодавства в діяльності Сумської міської ради при прийнятті Виконавчим комітетом Сумської міської ради рішень та укладенні договорів сервітуту, за результатами якої встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 155 від 12.04.2012 року ТОВ «Український кредитно-консалтинговий центр» в порушення вимог чинного законодавства надано дозвіл на розміщення тимчасових споруд (літнього майданчику) для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми.

Пунктом 1 вказаного рішення визначено, що суб'єкта господарювання зобов'язано звернутися до Управління архітектури містобудування Сумської міської ради для укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми.

17.05.2012 року між Сумською міською радою та ТОВ «Український кредитно-консалтинговий центр» укладено договір № 08/12 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди у м. Суми (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого перший відповідач (розпорядник території) та другий відповідач (сервітуарій) погодили встановлення особистого строкового сервітуту за тимчасовою спорудою на території прибережної захисної смуги р. Псел, відповідно до проектної документації, загальною площею 148 кв.м. для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1.5 договору сторони встановили, що даний договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою.

Пунктом 2.2 договору визначено, що сервітуарій має право на строкове користування територією міської ради терміном на 5 років.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначає, що даний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, оскільки з аналізу норм матеріального права, яким регулюються правовідносини з встановлення сервітуту, вбачається, що сервітут на земельну ділянку встановлюється виключно за домовленістю між власниками (користувачами) земельних ділянок з метою усунення недоліків своєї ділянки задля задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

На момент укладення договору про встановлення земельного сервітуту товариство - не було власником (користувачем) земельної ділянки, для задоволення потреб користування якою встановлено сервітут за рахунок встановлення обмеження у користуванні іншою земельною ділянкою.

Також прокурор зазначає, що правовідносини між відповідачами мають характер правовідносин щодо оренди земельної ділянки, отже в даному випадку вбачаються ознаки удаваного правочину, з огляду на зміст частини першої статті 235 Цивільного кодексу України, якою визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Перший відповідач проти позовних вимог прокурора заперечує, вважає оспорюваний договір таким, що не встановлює земельного сервітуту, оскільки об'єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (об'єкт благоустрою) в м. Суми площею 148 кв.м., і на думку першого відповідача особистий строковий сервітут на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми встановлює право користування об'єктом благоустрою, а не право користування земельною ділянкою. Оспорюваний договір сторони (відповідачі) уклали 17.05.2012 року, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 982 «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності», рішенням Сумської міської ради від 23.12.2009 року № 3350-МР «Про затвердження Правил розміщення та утримання тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми» та рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.04.2012 року № 155 «Про надання дозволів на розміщення тимчасової споруди (літніх майданчиків) для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми».

Господарський суд не може погодитися з правовим обґрунтуванням першим відповідачем своєї позиції щодо відповідності чинному законодавству оспорюваного договору.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення Сумської міської ради від 23.12.2009 року № 3350-МР «Про затвердження Правил розміщення та утримання тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми» було прийнято керуючись, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 982 «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності», яка згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року № 548 «Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації», втратила чинність.

На момент укладення відповідачами договору діяв інший Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом від 21.10.2011 року № 244 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1330/20068, на виконання частини четвертої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI, яким не передбачено укладання договорів про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди.

На момент укладення оспорюваного договору № 08/12 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди у м. Суми від 17.05.2012 року, рішення Сумської міської ради від 23.12.2009 року № 3350-МР «Про затвердження Правил розміщення та утримання тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми» та рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.04.2012 року № 155 «Про надання дозволів на розміщення тимчасової споруди (літніх майданчиків) для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми», на підставі яких був укладений відповідачами зазначений договір, не відповідали чинному законодавству України.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

На час прийняття Виконавчим комітетом Сумської міської ради рішення від 12.04.2012 року № 155 «Про надання дозволів на розміщення тимчасової споруди (літніх майданчиків) для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми» та на час укладення відповідачами оспорюваного договору діяв Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI, у відповідності до якого мали діяти сторони (відповідачі) при вирішенні питання щодо розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Статтею 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Частиною четвертою зазначеної правової норми визначено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку , встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом № 244 від 21.10.2011 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1330/20068, «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» на виконання частини четвертої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що не передбачає укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди.

Таким чином, зміст договору № 08/12 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди у м. Суми від 17.05.2012 року суперечить чинному на час його укладення законодавству України (цивільному законодавству).

Згідно частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину (договору), згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За вищевикладених обставин, недійсний правочин (договір) не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в частині визнання недійсним договору № 08/12 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладеного 17.05.2012 року між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український кредитно-консалтинговий центр», оскільки зазначений договір укладений між відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства України (частини першої статті 203 Цивільного кодексу України).

Позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання другого відповідача звільнити і повернути у комунальну власність земельну ділянку загальною площею 148 кв.м., розташовану на території прибережної захисної смуги р. Псел, відповідно до проектної документації, задоволенню не підлягають, оскільки у даному випадку першим відповідачем не передавалась земельна ділянка загальною площею 148 кв.м., розташована на території прибережної захисної смуги р. Псел, другому відповідачеві і з комунальної власності ні земельна ділянка, ні територія (об'єкт благоустрою) не вибувала і на даний час є у комунальній власності.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1218 грн. покладається на відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір № 08/12 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладений 17.05.2012 року між Сумською міською радою (40000, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 2, Ідентифікаційний код 23823253) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український кредитно-консалтинговий центр» (40000, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 57-Б, кв. 62, Ідентифікаційний код 34932875).

3. В іншій частині позовних вимог прокурора - відмовити.

4. Стягнути з Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 2, Ідентифікаційний код 23823253) в доход державного бюджету (отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593, код банку отримувача (МФО): 837013, рахунок отримувача: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 609,00 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український кредитно-консалтинговий центр» (40000, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 57-Б, кв. 62, Ідентифікаційний код 34932875) в доход державного бюджету (отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593, код банку отримувача (МФО): 837013, рахунок отримувача: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 609,00 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.11.2014 року.

Суддя П.І. Левченко