Рішення

від 03.11.2014 по справі 924/1400/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2014 р.Справа № 924/1400/14

Господарський суд Хмельницької області у складі cудді Гладія С.В., розглянувши матеріали за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СБІ" м. Вінниця

до товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ АЛЬФА МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" м. Хмельницький

про стягнення 35706,47 грн.

Представники сторін:

позивача: Пір'ян В.С. - за довіреністю №01-7/216 від 01.10.2014р.

відповідача : не з'явився

В судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить

стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ АЛЬФА МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" на свою користь 35706,47 грн., яких 23336,00 грн. основного боргу, 2964,03 грн. нарахувань інфляції, 3738,96 грн. пені, 686,65 грн. 3% річних, 4980,53 грн. процентів за користування грошовими коштами відповідно до договору поставки №01-17/111 від 31.07.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Ухвалою господарського суду від 189.09.2014р. прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі № 924/1400/14. Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином.

В судові засідання 07.10.2014р., 27.10.2014р. та 03.11.2014р. відповідач за викликом не з'явився, доказів поважності причин неявки та відзиву на позов не надав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між ТОВ "СБІ" (позивач - Постачальник) та ТОВ "УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ АЛЬФА МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" (відповідач - Покупець) укладено договір поставки №01-17/111 від 31.07.2013р..

Згідно р.1 Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити і передати у власність Покупця ППКО «Оріон 1ТК» (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар в порядку, визначеному цим Договором. Найменування Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару, загальна вартість, визначається в рахунках Постачальника, що складаються на підставі замовлень Покупця на поставку Товару (далі - Замовлень). Факт оплати рахунків чи прийняття Покупцем Товару, поставленого згідно даного Договору, чи підписання видаткової накладної уповноваженими особами Сторін, є узгодженням Сторонами істотних умов Договору щодо найменування, ціни, кількості, загальної вартості поставленого Товару тощо.

Відповідно до п.2.1 договору, загальна ціна Договору визначається сумою вартості всіх партій Товару, поставлених Покупцю за видатковими накладними, відповідно до виставлених Покупцю рахунків, складених на підставі Замовлень Покупця за період дії даного Договору.

Згідно п.п. 2.11., 2.12., 2.13., 2.14. договору, Покупець сплачує Постачальнику вартість замовленого Товару згідно виставленого рахунку на протязі терміну дії рахунку. За домовленістю сторін Постачальник може передавати Товар у власність Покупця з відстрочкою платежу. Ліміт поточної заборгованості на протязі поточного місяця не повинен перевищувати - 30000,00 грн. Покупець зобов'язується здійснити повний розрахунок за Товар, поставлений з відстрочкою платежу, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, до 28 числа кожного поточного місяця. Постачальник зупиняє відвантаження Товару Покупцю в разі факту: перевищення суми ліміту поточної заборгованості згідно п. 2.12.; неотримання Постачальником своєчасної оплати за раніше поставлений Товар, згідно п.2.13. Договору.

Позивач на виконання умов договору №01-17/111 від 31.07.2013р., по видаткових накладних № СГВ-001610 від 01.08.2013р. на суму 27336,00 грн. згідно довіреності №25 від 31.07.2013р. та рахунку №СГВ -001692 від 31.07.2013р. на суму 27336,00 грн., передав відповідачу товару на загальну суму 27336,00 грн.

Відповідач з позивачем за поставлений товар розрахувався частково на суму 4000,00 грн., що підтверджується банківською випискою №СБ-0000772 від 02.12.2013р..

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 23336,00 грн.

На момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 23336,00 грн.

22.05.2014р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію №01-7/102 з вимогою про оплату боргу в сумі 23336,00 грн., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Крім суми основного боргу, відповідно до п.6.2 договору, у випадку порушення строків оплати вартості поставленого Товару, визначених Договором, Покупець сплачує Постачальнику, на підставі його письмової вимоги, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, строк оплати якої порушений, за кожен день прострочення.

Таким чином, пеня становить 3738,96 грн. за період з 28.08.2013р. по 17.07.2014р.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 686,65 грн. - 3% річних від прострочених сум та 2964,33 грн. нарахувань інфляції.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування грошовими коштами в сумі 4980,53 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 35706,47 грн., з яких 23336,00 грн. основного боргу, 686,65 грн. 3% річних, 2964,03 грн. нарахувань інфляції, 3738,96 грн. пені та 4980,53 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором та передав відповідачу товар на загальну суму 27336,00 грн. В свою чергу, відповідач прийняв товар, однак обов'язку по його оплаті в строк встановлений Договором виконав частково на суму 4000,00 грн., що підтверджується банківською випискою №СБ-0000772 від 02.12.2013р.

Як встановлено судом, на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 23336,00грн., що підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. (ст. 614 ЦК України).

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п.6.2 договору, у випадку порушення строків оплати вартості поставленого Товару, визначених Договором, Покупець сплачує Постачальнику, на підставі його письмової вимоги, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, строк оплати якої порушений, за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 28.08.2013р. по 17.07.2014р. в сумі 3738,96 грн.

Позов в частині стягнення з відповідача пені, суд вважає за необхідне задовольнити частково на суму 1641,14 грн., у зв`язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахування пені. В позові, в частині стягнення з відповідача пені на суму 2097,82 грн., належить відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 2964,33 грн. за період з вересня 2013р. по липень 2014р. та 3% річних в сумі 686,65 грн. Зазначені нарахування позивачем проведені правомірно і підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Статтею 692 Цивільного кодексу України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 4980,53 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Частиною першою ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи, що сторони не укладали письмового правочину, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання слід вчиняти у письмовій формі, суд прийшов до висновку, що в частині стягнення 4980,53 грн. відсотків за користування чужими коштами слід відмовити.

Положеннями ст. ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 28627,82 грн., з яких 23336,00 грн. основного боргу, 1641,14 грн. пені, 2964,33 грн. інфляційних витрат та 686,65 грн. 3% річних.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "СБІ" м. Вінниця до товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ АЛЬФА МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" м. Хмельницький про стягнення 35706,47 грн., з яких 23336,00 грн. основного боргу, 2964,03 грн. нарахувань інфляції, 3738,96 грн. пені, 686,65 грн. 3% річних, 4980,53 грн. процентів за користування грошовими коштами задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ АЛЬФА МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" (м. Хмельницький, Пр. Миру,80/3, кв.67, код 37557266) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СБІ" (м. Вінниця, 2-й пров. Хмельницького шосе,8, код 19360871) - 23336,00грн. (двадцять три тисячі триста тридцять шість гривень 00коп.) заборгованості, 1641,14 грн. (одна тисяча шістсот сорок одна гривня 14 коп.) пені, 686,65 грн. (шістсот вісімдесят шість гривень 65 коп.) 3% річних, 2964,03 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гривні 03 коп.) нарахувань інфляції, 1464,83 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят чотири гривні 81 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В позові в частині стягнення 2097,82 грн. пені, 4980,53 грн. процентів за користування грошовими коштами відмовити .

Повний текст складено 05.11.2014р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 4 прим.:

1- до справи,

2 - позивачу (м. Вінниця, 2-й пров. Хмельницького шосе, 8)

3,4 - відповідачу (м. Хмельницький, пр. Миру, 80/3, кв. 67 та м. Хмельницький, вул. Театральна, 54, оф. 215)(прост.)