Рішення

від 04.11.2014 по справі 922/4474/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р.Справа № 922/4474/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Державного вищого навчального закладу "Харківський коледж транспортних технологій", м. Харків про стягнення 3222,33 грн. за участю представників:

позивача - Єфременко О.О., довіреність № 14-88 від 18.04.2014 року;

відповідача - Прокоп"єв Р.Є., довіреність № 01/464 від 24.10.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного вищого навчального закладу "Харківський коледж транспортних технологій", м. Харків про стягнення 3222,33 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за Договором № 13/2463-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за вищевказаним Договором в розмірі 2317,29 грн., пеню в розмірі 500,32 грн., індекс інфляції в розмірі 302,91 грн. та 3 % річних в розмірі 101,81 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4474/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04 листопада 2014 року о 10:00.

04.11.2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 38578/14), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

04.11.2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 38580/14) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених в наданому відзиві на позовну заяву.

За висновками суду, в матеріалах справи № 922/4474/14 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали господарської справи № 922/4474/14, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

31 січня 2013 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено Договір № 13/2463-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу (далі-Договір), відповідно до умов якого, сторони погодили та встановили низку цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до п. 1.1 вищенаведеного Договору, позивач зобов'язався поставити відповідачу (покупцю) імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України позивачем), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього Договору.

Газ, що постачається за цим Договором, використовується відповідачем (покупцем) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору.

Пунктом 4.1 вищенаведеного Договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків, а саме, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому зазначав про те, що останній передав у власність відповідача (покупця за Договором) протягом січня - грудня 2012 року природний газ на загальну суму 48830,53 грн., на підтвердження чого, позивачем надано до матеріалів справи Акти приймання - передачі природного газу за вказаний період (а.с. 23-29).

Так, позивачем наголошено, що відповідачем свої зобов'язання за вищевказаним Договором виконано неналежним чином в частині повної та своєчасної оплати природного газу, оскільки останній за природний газ розрахувався частково, сплативши позивачу лише 46513,23 грн., на підставі чого, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за природний газ в розмірі 2317,29 грн.

Проте, з наявного в матеріалах справи Листа за вих. № 07/334 від 28.07.2014 року (а.с. 30) вбачається, що здійснена відповідачем передоплата за договором № 2774/14-ТЕ(Т)-32 в сумі 2317,29 грн., яка сплачена відповідачем платіжними дорученнями № 823 від 27.12.13р. та № 270 від 28.04.14р. зарахована в оплату за спірним Договором № 13/2463-ТЕ-32 від 31.01.2013 року.

Про вищенаведене свідчить також здійснення між сторонами внутрішньої перевірки балансових рахунків, відповідно до якої заборгованість у відповідача перед позивачем за вищевказаним Договором № 13/2463-ТЕ-32 від 31.01.2013р. - відсутня.

Більш того, з наявних в матеріалах справи Актів звіряння взаєморозрахунків станом на 30.06.2014 року та станом на 21.10.2014 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками також вбачається, що заборгованість за Договором № 13/2463-ТЕ-32 від 31.01.2013р. у відповідача відсутня.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині заявленої до стягнення заборгованості за природний газ в розмірі 2317,29 грн. за Договором № 13/2463-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013р. є необґрунтованими, безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 500,32 грн., суд зазначає про наступне.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за порушення відповідачем п. 4.1 Договору за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній окремій поставці природного газу.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання відповідачем п. 4.1 договору, останній зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою є 500,32 грн. пені.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем суми пені у розмірі 500,32 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 101,81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 302,91 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування й розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений позивачем за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній окремій поставці природного газу та нарахований вірно, згідно з вимогами діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 101,81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 302,91 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм закону, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають частковому задоволенню.

При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору в даному разі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу "Харківський коледж транспортних технологій" (61010, м. Харків, вул. 1-ї Кінної Армії, 77, код ЄДРПОУ 01116443) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 500,32 грн. пені, 101,81 грн. 3 % річних, 302,91 грн. індексу інфляції, 513,14 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині заявлених до стягнення 2317,29 грн. основного боргу - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 10.11.2014 р.

Суддя Є.М. Жиляєв