Рішення

від 06.11.2014 по справі 483/1387/14-ц

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/1387/14-ц

Провадження № 2/483/477/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Медюка С.О.,

при секретарі Даниловій А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Управління Держземагенства в Очаківському районі Миколаївської області, про визнання права власності не земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 27 жовтня 1998 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу цілого домоволодіння АДРЕСА_1, який зареєстрований Південною товарною біржею за №0224. Вказаний договір купівлі-продажу рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05.03.2014 року визнано дійсним. Згідно державних актів на право приватної власності на землю, попередньому власникові ОСОБА_2 було виділено земельні ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та площею 0,54 га для ведення особистого підсобного господарства за вказаною адресою. 04.12.2013 року йому нотаріусом було відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу земельних ділянок через відсутність правовстановлюючих документів на його ім'я. Посилаючись на вказані обставини просив визнати за ним право власності на вказані земельні ділянки розташовані в по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позові.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи - Управління Держземагенства в Очаківському районі Миколаївської області, у судове засідання не з'явився, у матеріалах справи є заява начальника Управління, у якій просить розглядати справу без участі представника.

Суд, на підставі п.1 ст.224 ЦПК України, враховуючи наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані позивачкою докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 21576792 від 14.05.2014 року.

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.1998 року №0224 позивач ОСОБА_1 придбав у відповідача ОСОБА_2 домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 і розташоване на земельній ділянці площею 2500 кв.м.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 березня 2014 року вказаний договір купівлі-продажу визнано дійсним.

Як вбачається з копії договору купівлі продажу земельної ділянки від 27 жовтня 1998 року за реєстровим №0223, позивач придбав у відповідача земельну ділянку розміром 0,54 га, розташовану в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 17 березня 1994 року на підставі рішення Куцурубської сільської ради №72 від 12 листопада 1993 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №393.

Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4825182200:03:060:0001 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,4909 га та земельну ділянку за цією ж адресою кадастровий номер 4825182200:03:060:0002 загальною площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстровано за ОСОБА_2, що підтверджується копіями витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26 листопада 2013 року №НВ-4800589932013 та №НВ-4800590002013 відповідно.

В судовому засіданні позивач вказав, що державні акти на своє ім'я він не виготовляв.

Згідно положень ч.4 ст.334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Оскільки після укладання договорів купівлі продажу нерухомого майна та земельної ділянки позивач не виконав вимог ст.125 ЗК України і не зареєстрував право власності на вказане нерухоме майно, у нього не відбулося виникнення права власності на вказане нерухоме майно.

Згідно зі ст.126 ЗК України (далі Кодекс) (у редакції до 01 січня 2013 року) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю з 1993 року регламентувався наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року №28, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за №31, яким було затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводилась територіальними органами земельних ресурсів.

З 01 січня 2013 року право власності на земельну ділянку посвідчується на загальних підставах посвідчення права власності на об'єкти нерухомого майна, тобто свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.п. 9, 10 п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування землею або рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Зазначена правова позиція висловлена Пленумом Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 37 Постанови №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав».

Як вбачається з рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24.10.2014 року № 16710893 державного реєстратора реєстраційної служби Очаківського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області позивачеві відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, оскільки останнім не усунено обставини, що були підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: не надано правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності заявника на земельну ділянку.

Отримати Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на теперішній час позивач не має можливості, у зв'язку з змінами у діючому законодавстві.

Так, кожному суб'єктові права власності на землю належать права володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою на свій розсуд у межах, передбачених Земельним Кодексом України.

Права власників земельних ділянок визначені ч. 1 ст. 90 ЗК України.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності позивача не визнається, а відтак підлягає захисту в судовому порядку.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки без визнання права власності на вказане нерухоме майно позивач позбавляється права у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а відповідно і права по розпорядженню майном.

Керуючись ст. ст.10, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Управління Держземагенства в Очаківському районі Миколаївської області, про визнання права власності не земельні ділянки, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4825182200:03:060:0002.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,4909 га, що розташована по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4825182200:03:060:0001.

Рішення є заочним та може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання ним копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно загального порядку оскарження, рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий