Постанова

від 03.11.2014 по справі 826/12718/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2014 року № 826/12718/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бридж плюс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та скасування податкового повідомлення-рішення встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бридж плюс» (далі - позивач, ТОВ «Бридж плюс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач-1), ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ Міндоходів у м. Києві щодо залишення відповідачем-2 без розгляду скарги ТОВ «Бридж плюс» на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.07.2014 №0006732203 та №0006722203 - лист ГУ Міндоходів у м. Києві про розгляд скарги від 04.08.2014 №7035/10/26-15-10-06-15;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.07.2014 №0006732203 та №0006722203.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем-1 на підставі хибних висновків акту перевірки від 26.02.2014 №69/1-26-50-22-03-35570641 прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.07.2014 №0006732203 та №0006722203, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Також, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача-2, оскільки останнім залишено без розгляду скаргу на податкові повідомлення-рішення від 08.07.2014 №0006732203 та №0006722203.

У судовому засіданні представники позивача надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 08.07.2014 №0006732203 та №0006722203.

Представник відповідача-2 заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки ним розглянуто скаргу ТОВ «Бридж Плюс» на податкові повідомлення-рішення від 19.03.2014 №0002212203 та №0002202203. Рішенням від 04.06.2014 №4923/10/26-15-10-06-15 скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 №0002212203 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині основного платежу у розмірі 92025 грн. та в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 16538 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 №0002202203 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу у розмірі 85500 грн. та в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 21375,50 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Отже, враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 08.07.2014 №0006732203 та №0006722203 винесено на підставі не скасованої частини податкових повідомлень-рішень від 19.03.2014 №0002212203 та №0002202203, а тому скарга позивача за тим самим предметом розгляду правомірно вирішено залишити без розгляду.

У судовому засіданні представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду не надав клопотань про відкладення розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-1 на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бридж Плюс» зареєстровано як юридична особа від 06.12.2007 №10681020000021609, ідентифікаційний код юридичної особи 35570641, про що свідчить довідка та виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На час розгляду справи позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 13.08.2010, індивідуальний податковий номер - 355706426505, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100297770.

Державної податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Бридж Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинам за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 та складено акт перевірки від 26.02.2014 №69/1-26-50-22-03-35570641.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення:

- п.201.1, п.201.6 ст.201, п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 289926,00 грн.,

- пп.14.1.36, пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальній сумі 135291,00 грн.,

- пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп. «а» п.171.2 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 2850,48 грн.,

- п.2.8 р.2, п.3.5 р.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні на суму 97774,12 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 19.03.2014 №0002202203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 362408,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 289926,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 72482,00 грн.,

- від 19.03.2014 №0002212203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 161829,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 135291,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 16538,00 грн.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.06.2014 №4923/10/26-15-10-06-15 на скаргу директора ТОВ «Бридж Плюс» скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 №0002212203 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині основного платежу у розмірі 92025 грн. та в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 16538 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 №0002202203 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу у розмірі 85500 грн. та в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 21375,50 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі акту перевірки 26.02.2014 №69/1-26-50-22-03-35570641 та з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.06.2014 №4923/10/26-15-10-06-15 відповідачем-1 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 08.07.2014 №0006722203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 255533,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 204426,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 51107,00 грн.,

- від 08.07.2014 №0006732203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 43266,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 43266,00 грн.

Щодо позовних вимог до відповідача-1 суд виходить з наступного.

В розумінні Податкового кодексу України, а саме: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, господарська діяльність визначається як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами;

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, як зазначено у статті 138 Податкового кодексу України, включаються суми нарахованих податків та зборів, встановлених Податковим кодексом України, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами (підпункт 138.10.4 пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

Так, згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 названого Кодексу передбачено, що інші операційні витрати, що включають, зокрема, суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

За правилами підпунктом 138.5 цієї ж статті Кодексу інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору (підпункт 138.5.1).

У той же час згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України витрати на оплату праці відносяться до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 138.8.2 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

За правилами пункту 138.4 вказаної статті Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що TOB «Бридж Плюс» укладено угоду оренди транспортних засобів з ПАТ «Трест Київгорсторой-1» (код 4012655) № б/н від 10.08.11 строком дії до 29.02.12 на оренду вантажно-сідлових тягачів марки «MERSEDES -BENZ» з напівпричепами-самоскидами у кількості 3 шт. та угоду суборенди транспортних засобів з TOB «Текс Компані» ( код 34002676) № № б/н від 08.08.12 строком дії до 31.12.12 на оренду вантажно-сідлових тягачів марки «MERSEDES -BENZ» з напівпричепами-самоскидами у кількості 6 шт.

Також встановлено, що вищевказані транспортні засоби (орендовані) брали участь у наданні послуг TOB «Бридж Плюс» з перевезення вантажу (щебінь, пісок, відсів, тощо) для контрагентів-замовників послуг.

Витрати, понесені в зв'язку з придбанням послуг оренди вантажних автомобілів знайшли своє відображення в бухгалтерському та податковому обліку відповідних періодів TOB «Бридж Плюс», але в порушення ст.138 ПК України підприємство включило до складу витрат такі суми, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не знайшли свого відображення у складі доходу від реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, позивачем завищення витрати на загальну суму 43266,00 грн.

Крім цього, підприємством в спірний період було придбано ліцензію/дозвіл на застосування гральних автоматів (ліцензія до перевірки не надавалась) на суму 1 128 675,00 грн. для проведення діяльності в сфері грального бізнесу.

Частину (вартість) основних засобів на підприємстві становлять (складає) гральні автомати, ( перелік наведено додатку у pax. 10 «Основні засоби») на суму 840 146,15 грн.

Відповідно до п.14.1.138 п.14.1 ст.14 ПК України основні засоби - матеріальні активи що призначаються платником податку для використання в господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік.

В періоді, що перевіряється, вищезазначені основні засоби не використовувались в господарській діяльності та дохід від їх придбання та в подальшому здавання в оренду не отримувався протягом періоду з дати введення їх в експлуатацію.

Згідно ст. 14 ПК України ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов».

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК витрати - це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу.

В порушення норм законодавства України позивачем у 2011 році до складу витрат віднесено витрати пов'язані з придбанням ліцензії, яка не використовується в господарській діяльності у розмірі - 188 112,00 грн., в т.ч. у II кв.2011 року - 94 056,00 грн., у III кв.2011 року - 94 056,00 грн.

До того ж, судом встановлено щодо формування податкового кредиту та правильності та своєчасності обчислення податку на додану вартість встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, TOB "Бридж Плюс" за квітень 2012 року не віднесено до складу податкових зобов'язань суми ПДВ у розмірі - 14 500,00 грн. по контрагенту-покупцю TOB "Текс-Компані".

Згідно до п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, вищенаведеними нормами України визначено, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Так, в перевіряємому періоді TOB «Бридж Плюс», на порушення п.187.1 ст.187 ПК України було включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ, податок на додану вартість у сумі 14500,00 грн. по контрагенту-покупцю - TOB "Текс-Компані" при цьому контрагентом-покупцем TOB "Текс-Компані " задекларовано в декларації по ПДВ за квітень 2012 року податковий кредит з ПДВ по TOB «Бридж Плюс » на суму 14500 грн.

Таким чином, в порушення вимог п. 201.1, п.201.6 ст.201, п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України TOB «Бридж Плюс» занижено податкові зобов'язання за квітень 2012 року на суму - 14500 грн.

Судом встановлено, що у позивача станом на 31.12.2012 обліковуються основні фонди на загальну суму 3033395,56 грн. З них частину з основних засобів становлять гральні автомати, система вентиляції, тощо на суму 944 186,69 грн.

Відповідно до п.198.5 ст.198 платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватись: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

В періоді, що перевіряється, вище визначені основні засоби не використовуються в господарській діяльності та дохід від їх використання не отримується протягом періоду з дати введення їх в експлуатацію.

Таким чином, дане порушення призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

Також, суд бере до уваги висновки відповідача-1 щодо встановленої розбіжності у задекларованих сумах по ПДВ за серпень 2011 року на суму - 517,00 грн., за листопад 2012 року на суму - 572,00 грн., а саме: TOB " Бридж Плюс" за серпень 2011 року, двічі віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі - 517,00 грн. по контрагенту - постачальнику TOB "Агро-Союз" та що у листопаді 2012 року TOB " Бридж Плюс" задекларовано податкового кредиту на суму 10078,62 грн., в той час, як контрагентом TOB «INTER CARS UKRAINE», задекларовано податкових зобов'язань на суму 10100,03 грн., тим самим зависило податковий кредит на суму у розмірі - 572,19 грн. за листопад 2012 року.

Необхідною умовою для формування податкового кредиту платником податку, в даному випадку позивачем є використання отриманих послуг у власній господарській діяльності або подальша реалізація отриманих послуг, що становить безпосередньо мету господарської діяльності.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями).

Відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права декларування податкового кредиту, податкових зобов'язань, відповідно на визначення доходів та витрат, за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимогі до відповідача-1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги до відповідача-2 суд виходить з наступного.

Головне управління Міндоходів у м. Києві розглянуло скаргу директора TOB «Бридж Плюс» Скотаренка Г.Є. від 01.04.14 б/н (вх. від 07.04.14 №8321/10) на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.03.14 №0002212203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 135291 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 16538 грн., №0002202203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 289926 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 72482 грн., №0002222203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 (далі по тексту -Положення №637) у розмірі 195548,24 грн., №0000161702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2850,48 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1222,62 гривень.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

В пункті 56.3 ст. 56 Кодексу зазначено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з вимогами пункту 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 56.9 ст. 56 ПК України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Згідно з пунктами 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків, органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 №1001, у мотивувальній частині рішення про результати розгляду скарги, мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів якими обґрунтовано відповідь на скаргу.

Так, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.06.2014 №4923/10/26-15-10-06-15 на скаргу директора ТОВ «Бридж Плюс» скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 №0002212203 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині основного платежу у розмірі 92025 грн. та в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 16538 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 №0002202203 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу у розмірі 85500 грн. та в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 21375,50 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі акту перевірки 26.02.2014 №69/1-26-50-22-03-35570641 та з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.06.2014 №4923/10/26-15-10-06-15 відповідачем-1 прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.07.2014 №0006722203 та №0006732203.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 08.07.2014 №0006722203 та №0006732203 позивач знову звернувся із скаргою до відповідача-2.

Відповідно до п. 56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 56.2. та п. 56.3 ст. 56 Кодекс у разі коли платник податків вважає, щ контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийнято будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншим законами України, він право звернутися до контролюючого органу вищого рівня і скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.6 ст. 56 Кодексу, у разі коли контролюючий орган прийме рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Крім того, згідно з пунктом 8.5 розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.13 № 848, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 січня 2014 року за № 99/24876 встановлено, що не розглядаються повторні звернення до одного і того самого органу доходів і зборів від однієї і тієї самої особи з одного і того самого питання, якщо перше було вирішено по суті.

Отже, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві скаргу директора TOB «Бридж Плюс» Глуханюк В.М. від 15.07.14 №17500/10 на податкові повідомлення-рішення ДШ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.07.14 №0006732203 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 43266 грн., №0006722203 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 204426 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 51107 грн. правомірно залишено без розгляду.

З огляду на викладене, позовна вимога щодо визнання бездіяльності відповідача-2 щодо не розгляду скарги є необґрунтованою.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бридж Плюс» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бридж Плюс» (адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15, код ЄДРПОУ 35570641) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4384 (чотирьох тисяч трьохсот восьмидесяти чотирьох) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова