Рішення

від 21.10.2014 по справі 910/19487/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19487/14 21.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіаекспрес"

про стягнення 44 027,18 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Вісляєва Л.В., представник, довіреність № б/н від 08.09.2014 р.;

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До канцелярії Господарського суду міста Києва 15 вересня 2014 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» на розгляд суду надійшла позовна заява № б/н від 10.09.2014 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіаекспрес" в якій викладені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 44 027,18 грн., з яких основного боргу - 37 059,83 грн., пені - 2 863,24 грн., штрафу - 3 705,90 грн. та 3% річних - 398,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 42 від 13.05.2013 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості переданого йому позивачем, як продавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.10.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача було відкладено до 21.10.2014 року.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу суду і підтверджують факт направлення ухвал господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіаекспрес", як покупцем, 13 травня 2013 року було укладено договір поставки № 42 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - договір) згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору за тісто та заморожені напівфабрикати хлібобулочних виробів з начинкою та без начинки (в подальшому - товар).

Відповідно до п. 2.1. договору, поставка товару здійснюється в кількості та в асортименті відповідно до замовлення покупця. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами, що діє на дату замовлення, у якій наведено список товарів, що поставляються за даним договором та їх ціни, і яка є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1 «Специфікація»). Замовлення від покупця приймається електронною поштою, факсимільним зв'язком, або через представника постачальника до 15.00 години поточного дня. Замовлення, що надіслане після 15.00 години вважається надісланим на наступний день. Постачальник зобов'язаний підтвердити отримане замовлення, шляхом надання покупцю рахунок-фактуру.

Згідно п. 2.2. договору поставка товару здійснюється постачальником з моменту отримання замовлення від покупця відповідно до п.2.1. даного договору, чітко дотримуючись графіка замовлення і поставки, який узгоджується та підписується сторонами додатково (додаток № 2 «Графік замовлення і поставки»). Підставою для поставки товару є замовлення покупця, і жоден інший документ не може розглядатися як підстава для поставки товару. У випадку коли постачальник не має змоги виконати замовлення у зазначений в даному пункті термін, він зобов'язаний факсимільним зв'язком повідомити про це покупця не пізніше ніж за 8 (вісім) годин до передбачуваної поставки.

Пунктом 2.7. договору сторони встановили, що перехід права власності та ризик випадкової загибелі або пошкодження товару відбувається в момент передачі товару покупцю, та підписання сторонами видаткової накладної, яка засвідчує, що товар був отриманий покупцем.

Відповідно до п. 3.2. договору покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 14 календарних днів з дати його поставки шляхом банківського переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у розділі 11 даного договору. Вартість поставленого постачальником товару вважається сплаченою покупцем належним чином, з моменту надходження на поточний рахунок постачальника відповідної грошової суми, зазначеної у видатковій накладній на поставку товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, а відповідач прийняв товар на загальну суму 45 699,83 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № КО-0005673 від 12.04.2014 р., №№ КО-0005945, КО-0005946 від 15.04.2014 р., №№ КО-0006144, КО-0006143 від 17.04.2014р., №№ КО-0006311, КО-0006310 від 19.04.2014 р., №№ КО-0006672, КО-0006673 від 24.04.2014 р., №№ КО-0006979, КО-0006980 від 29.04.2014р.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату за поставлений товар здійснив частково в сумі 8 640,00 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 37 059,83 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивач підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 42 від 13.05.2013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Позивачем умови договору поставки № 42 від 13.05.2013 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 45 699, 83 грн., що підтверджується видатковими накладними які містяться у матеріалах справи.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 14 календарних днів з дати його поставки шляхом банківського переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у розділі 11 даного договору.

З матеріалів слідує, що відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують видаткові накладні підписані уповноваженими особами двох сторін, однак відповідач оплатив отриманий по договору товар лише частково в розмірі 8 640,00 гн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 37 059,83 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, а також те, що доказів оплати товару по договору станом на день розгляду справи відповідачем до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги продавця про стягнення з покупця заборгованості за договором поставки в розмірі 37 059,83 грн.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 863,24 грн., штраф в сумі 3 705,90 грн. та 398,21 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі порушення строків проведення розрахунків, покупець зобов'язаний за письмовою вимогою постачальника виплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені за кожний день прострочення зобовязання від суми дійсного зобов'язання.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у випадку, якщо покупець не оплатив (повністю або частково) поставлений товар на протязі 30 календарних днів з дати його поставки, він зобов'язаний за письмовою вимогою постачальника сплатити на користь останнього штраф в розмірі 10 % від суми поставленого та не оплаченого або оплаченого неповністю товару, понад пеню встановлену договором.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З положень ст. 625 Цивільного кодексу України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунки позивача, з урахуванням неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати товару, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 2 863,24 грн., 3% річних в сумі 398,21 грн . та штраф 10% в розмірі 3 705, 90 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіаекспрес» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька буд. 29/31, код ЄДРПОУ 35465870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» (02081, м.Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 25266354) основний боргу в розмірі 37 059 (тридцять сім тисяч п'ятдесят дев'ять гривень) грн. 83 коп., пеню в сумі 2 863 (дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 24 коп., 10 % штрафу в розмірі 3 705 (три тисячі сімсот п'ять) грн. 90 коп., 3% річних в розмірі 398 (триста дев'яносто вісім) грн. 21 коп. та судові витрати в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 03.11.2014 р.