Рішення

від 04.11.2014 по справі 922/4260/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р.Справа № 922/4260/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Адоніс", м. Лозова до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ-СТАФФ", м. Харків про стягнення 76650,83 грн. за участю представників сторін:

позивача - Сорокін С.В., дов. від 10.10.2014 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 70000,00 грн. основного боргу, 6650,83 грн. інфляційних витрат та 1150,68 грн. 3% річних за договором поставки № 18/03 від 18 березня 2014 року.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд починає розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі суду не надав.

Разом з цим, 10 жовтня 2014 року до суду повернулося повідомлення про вручення відповідачу судової ухвали про порушення провадження у справі № 922/4260/14.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ-СТАФФ" належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

18 березня 2014 року між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Адоніс" (позивачем, продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ-СТАФФ" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки № 18/03.

Відповідно до умов договору поставки № 18/03 продавець зобов*язався поставляти та продавати у власність покупця соняшник, а відповідач зобов*язався приймати цей соняшник та своєчасно здійснювати його оплату.

В пункті 6 договору поставки № 18/03 зазначено, що порядок та строки оплати визначаються сторонами в додатках на кожну партію товару, які є невід*ємними частинами до даного договору поставки.

Згідно додатку № 1 до договору поставки № 18/03, загальна кількість товару, що підлягає поставці по цьому договору, складає 68 тон на загальну вартість товару у розмірі 251600,00 грн. разом з ПДВ.

19 березня 2014 року Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Адоніс" надало відповідачу рахунок-фактуру № 2 для оплати суми у розмірі 185000,00 грн. за поставку 50 тон соняшнику.

20 березня 2014 року позивач, згідно накладній № 2 та товарно-транспортної накладної, відвантажив та поставив, а відповідач прийняв соняшник у кількості 33,740 тон на загальну суму 124838,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 45 від 20 березня 2014 року відповідач перерахував на рахунок Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Адоніс" 140000,00 грн.

24 березня 2014 року позивач, згідно накладної № 3 та товарно-транспортної накладної, відвантажив та поставив, а відповідач прийняв соняшник у кількості 34,182 тон на загальну вартість 126473,40 грн.

Згідно платіжного доручення № 53 від 24 березня 2014 року відповідач перерахував на рахунок Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Адоніс" 180000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 69 від 28 березня 2014 року відповідач перерахував на рахунок Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Адоніс" 23311,40 грн.

В період з 20 березня 2014 року по 24 березня 2014 року Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Адоніс" поставило на адресу відповідача 68 тон соняшнику на загальну суму 251311,40 грн., а відповідач в свою чергу поставлений товар прийняв, сплативши за нього 181311,40 грн.

Пунктом 12 додатку № 1 від 18 березня 2014 року до договору поставки № 18/03 передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом 100% передоплати кожної підготовленої партії товару в день відпустки і навантаження товару.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином умови договору поставки № 18/03 в частині повної оплати вартості поставленого товару, в порядку та на умовах передбачених пунктом 6.2 договору та пунктом 12 додатку № 1, не сплативши остаточну грошову суму коштів у розмірі 70000,00 грн., починаючи з 28 березня 2014 року по день звернення позивача з цим позовом до суду.

Станом на сьогоднішній день сума основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ-СТАФФ" перед позивачем складає 70000,00 грн.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 18/03 від 18 березня 2014 року, на підставі якого виникло первісне грошове зобов'язання, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 70000,00 грн. задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6650,83 грн. інфляційних витрат та 1150,68 грн. 3% річних задовольнити.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 13, 19, 124, 129, Конституції України, статтями 6, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 627, 655, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України, статтями 216, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ-СТАФФ" (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 16, оф. 11, розрахунковий рахунок 26002001309342 в ПАТ "АКТАБАНК", МФО 307394, код ЄДРПОУ 36226142) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Адоніс" (64600, Харківська область, м. Лозова, мікрорайон, 2, буд. 7, кв. 6, розрахунковий рахунок 26005052318968 в ХГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 31847918) 70000,00 грн. основного боргу, 6650,83 грн. інфляційних витрат, 1150,68 грн. 3% річних за договором поставки № 18/03 від 18 березня 2014 року та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.11.2014 р.

Суддя П.В. Хотенець