Постанова

від 07.11.2014 по справі 802/3689/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 листопада 2014 р. Справа № 802/3689/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді:Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

до: приватного підприємства "Шана"

про: накладення арешту на кошти

ВСТАНОВИВ:

17.10.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) з адміністративним позовом до відповідача - приватного підприємства "Шана" (далі - ПП "Шана") про накладення арешту на кошти.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що станом на момент розгляду справи у відповідача існує податковий борг в сумі 7848,50 грн, а майно яке б стало джерелом його погашення у відповідача відсутнє, що згідно п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є підставою для звернення до суду із позовом про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках ПП "Шана" у банках.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву (вх.№22593/14) про розгляд справи в порядку письмового провадження та зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Проте до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення зв'язку із зазначенням причин повернення - "за зазначеною адресою не проживає".

Положеннями частини 11 статті 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - обов'язковою не визнавалась, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Встановлено, що станом на дату звернення до суду за відповідачем згідно наявного у матеріалах справи розрахунку числиться податковий борг в сумі 7848,50 грн.

Дана заборгованість виникла у результаті поданих підприємством податкових декларацій з ПДВ від 20.11.2012 року, від 16.01.2013 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 10.01.2013 року (а.с.15-23).

Згідно п.49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Згідно зі статтею 59 Податкового кодексу України, податковим органом вживались заходи щодо погашення платником податкового боргу шляхом направлення податкової вимоги № 31-25 від 08.02.2014 року (а.с.24). Однак, податкова вимога залишилась без виконання.

Згідно із п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, право на яку виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підстави виникнення права податкової застави визначені статтею 89 ПК України. Зокрема підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 цієї статті передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Як вбачається із матеріалів справи, для погашення податкового боргу відповідача податковим органом було вчинено дії з метою проведення опису майна підприємства, проте майна, що могло б бути описано у податкову заставу не виявлено. Так, довідками Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів при УДАІ УМВС у Вінницькій області № 13052 від 16.09.2014 року (а.с.9), Державної інспекції сіськогосподарського господарства у Вінницькій області № 10-02/3495/14 від 09.09.2014 року (а.с. 8), Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 11-2-0.21-7975/2-14 від 11.09.2014 року (а.с.14), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 27052092 від 19.09.2014 року (а.с.10) підтверджується факт відсутності у відповідача іншого рухомого чи нерухомого майна, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із п.п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків. При цьому в силу вимог абзацу 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що у ПП "Шана" відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 7848,50 грн., що повністю підтверджується належними і допустимими доказами, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову та накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача у зазначених позивачем банківських установах з метою забезпечення виконання ним своїх грошових зобов'язань перед бюджетом.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також враховуючи відсутність витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти приватного підприємства "Шана" (код ЄДРПОУ 13342937), що знаходяться на рахунках у банківських установах (р/р № 26009634 ПАТ "Кредитпромбанк" МФО 302623, № 26001010007900, № 26003010005223, № 26007010005940, № 26055010003057 ПАТ "А-Банк" МФО 307770, № 26002055318180, № 26058055312248 ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 302689) в межах суми податкового боргу 7848,50 грн (сім тисяч вісімсот сорок вісім гривень п'ятдесят коп).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ Богоніс Михайло Богданович

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: