Ухвала

від 15.07.2014 по справі 872/5478/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2014 рокусправа № 2а/0470/14119/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року

у адміністративній справі № 2а/0470/14119/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГІ" до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про оскарження податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року задоволено адміністративний позов ТОВ «ФГІ», та у повному обсязі скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 23.07.2012 року №0001642200, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання платника податків за платежем адміністративних штрафів та інших санкцій, сума грошового зобов'язання за штрафними санкціями - 401 400,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012 року № 0005702200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток фінансових установ у розмірі 19 501,00 грн., а також стягнуто на користь ТОВ «ФГІ» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 146 грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

В письмових запереченнях проти апеляційної скарги, позивач вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки у спірному випадку позивач на підставі генерального факторингу з регресом № 04-11/ЮЛ від 28.03.2011 року отримав від ТОВ «Менеджмент Інвестицій» фінансування у розмірі 8500000,00 грн., і відповідно до вказаного договору за надану послугу з факторингу позивач сплатив комісійну винагороду у розмірі 78000,00 грн., тобто комісію за розрахункове обслуговування операцій факторингу за завчасне погашення заборгованості перед ним, а відповідач по справі ні в Акті ні в інших документах не вказував про завищення чи заниження суми комісії за розрахункове обслуговування операцій факторингу.

Заслухавши пояснення сторін по справі,

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення від 23.07.2012 року №0001642200 та від 10.10.2012 року № 0005702200 були прийняті на підставі акту №1745/223/37373876 від 04.07.2012 р. «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ФГІ», код за ЄДРПОУ 37373876, з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 21.10.2010 року по 31.02.2012 року», складеного за результатами проведеної державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в період з 14.05.2012 року по 25.06.2012 року планової виїзної перевірки ТОВ «ФГІ», та внаслідок якої податковий орган посилаючись на ст.1078 Цивільного кодексу України (із змінами та доповненнями), дійшов висновку, що понесені ТОВ «ФГІ» витрати за Генеральними договорами у вигляді комісійної винагороди, що враховані ТОВ «ФГІ» у складі валових витрат, виникають лише з дня виникнення права вимоги до дебіторів, тому сплата позивачем комісійної винагороди є завищення ТОВ «ФГІ» суми валових витрат у вигляді комісії за розрахункове обслуговування операцій факторингу у І кварталі 2011 року на суму 78 000,00 грн., що є порушенням п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями). Також в Акті перевірки відповідачем вказується на порушення позивачем положень п.69.4 ст.69 ПК України, оскільки перша видаткова операція за рахунком у цінних паперах №030122 ТОВ «Дніпро Реал Естейт» у сумі 4 014 000,00 грн. була здійснена позивачем за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби, що відповідно до п.118.2 ст.118 Податкового кодексу України тягне за собою накладення штрафу.

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції виходив з того, що договори факторингу були укладені позивачем із додержанням всіх законодавчо встановлених вимог щодо факторингу, і законом не встановлено недійсність таких договорів, вони не були визнані судом недійсними, а тому є дійсними, та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, тому висновок ДПС України щодо недійсності правочину є неправомірним та таким, що порушує законні інтереси ТОВ «ФГІ».

Наведені висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що відповідно до вимог ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), при цьому ч.1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). В даному спірному випадку, згідно п. 1.4 Генерального договору факторингу з регресом № 04-11/ЮЛ від 28 вересня 2011 р. «грошова вимога до Дебітора вважається придбаною Фактором у Клієнта з моменту підписання Сторонами Реєстру прийнятих документів на факторинг, який є додатками до цього Договору за умови підписання належним чином уповноваженими на те представниками Сторін». Оскільки Реєстри між Фактором та Клієнтом були належним чином підписані, тому у ТОВ «ФГІ» саме 28 вересня 2011 р. виникли валові витрати, які воно правомірно та своєчасно віднесло до валових витрат, що свідчить про відсутність жодних порушень норм чинного законодавства України з боку позивача.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Дніпро Реал Естейт», суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що ТОВ «ФГІ», як зберігач цінних паперів, відповідно до чинного законодавства є депозитарною установою, і в своїй діяльності керується чинним законодавством України про депозитарну діяльність, зокрема, Положення про депозитарну діяльність, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року №999, яким саме і визначено операції, які можуть здійснювати депозитарні установи для забезпечення зберігання цінних паперів.

З урахування наведених положень, та того, що відкриття рахунку в цінних паперах ТОВ «Дніпро Реал Естейт» за №030122 ТОВ «ФГІ» здійснило 20.12.2011 року, про що 20.12.2011 року повідомлено ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, де на обліку перебуває депонент, а також здійснило 23.12.2011 року переказ цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів ТОВ «Менеджмент Інвестицій» за розпорядженням ТОВ «Дніпро Реал Естейт» №1264/11-Б від 23.12.2011 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було невірно застосовано поняття «видаткова операція», що призвело до безпідставного звинувачення ТОВ «ФГІ» у порушенні п.69.4 ст.69 ПК України.

Судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції у цій справі, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін Судом першої інстанції також вірно застосовані положення ст. 19 Конституції України, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський