Рішення

від 21.10.2014 по справі 910/16267/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16267/14 21.10.14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕСКО УКРАЇНА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпартнертехнології"

про звернення стягнення на предмет застави

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Отрош І.М.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача: Пугач О.В. (дов. № 1-04-2238 від 18.04.2012)

від відповідача: Денисюк В.В.(б/н від 09.09.2014)

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енеско Україна" про звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги обґрунтований тим, що за умовами Договору застави №17/К10/2013 від 14.08.2013, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енеско Україна» у разі не повернення суми кредиту у строк та не сплаті відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до Кредитного договору №10/2013 від 14.08.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпартнертехнології», передбачено право позивача задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 порушено провадження у справі №910/16267/14, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпартнертехнології", та призначено справу до розгляду на 09.09.2014 року.

08.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи, та від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

За наслідками судового засідання 09.09.2014, суд відклав розгляд справи на 30.09.2014, із винесенням відповідної ухвали суду.

18.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про визнання недійсним нікчемного правочину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2014, враховуючи клопотання представника позивача, призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 визначено для розгляду справи № 910/16267/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Отрош І.М., Сташків Р.Б.

Ухвалою суду від 30.09.2014 справу №910/16267/14 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.10.2014 року.

Під час судового засідання 21.10.2014 представником позивача надані до суду додаткові документи для доручення до матеріалів справи. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та поясненнях. Також представником позивача підтримані клопотання, подані ним до суду раніше, зокрема про застосування судом частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та ч.4 ст. 90 ГПК України, у зв'язку із чим, зокрема просив зупинити провадження у справі.

Суд, з'ясувавши думку сторін з цього приводу та дослідивши надані документи, суд дійшов висновку що подане клопотання у частині зупинення провадження задоволенню не підлягає з огляду на нижченаведене.

Положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

За приписами пункту 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі слід відмовити.

Надалі, представник відповідача у судовому засіданні 21.10.2014 заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві та просив припинити провадження у справі.

Третя особа до судового засідання не направила свого уповноваженого представника, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Приписи статті 22, 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що третя особа не з'явилась на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

14 серпня 2013 між ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ДАНІЕЛЬ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПАРТНЕРТЕХНОЛОГІЇ» (Позичальник) укладено Кредитний договір № 10/2013, відповідно умов якого (з врахуванням змін та доповнень внесених Додатковою угодою № 1 від 05 вересня 2013 , Додатковою угодою № 2 від 07 жовтня 2013, Додатковою угодою № 3 від 05 листопада 2013 , Додатковою угодою № 4 від 05 грудня 2013) Позичальнику надано кредит у сумі 32 300 000,00 грн. у термін до 13 серпня 2014 включно.

Позивач у позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, у свою чергу позичальник порушив положення договору у частині повернення кредиту та сплати процентів за його користування у строки встановлені Кредитним договором (з врахуванням змін та доповнень внесеними на підставі Додаткових угод).

Факт надання позичальнику кредитних коштів у розмірі 32 300 000,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками про рух грошових коштів на особовому рахунку позичальника.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 № 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, зазначені вище виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, а тому приймаються до уваги судом.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 10/2013 від 14.08.2013, виготовленого станом на 18.07.2014 (який знаходиться у матеріалах справи) заборгованість позичальника становить 39 398 596,44 грн., з яких: 32 300 000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 6 879 457, 53 грн. - заборгованість по відсоткам та неустойка у розмірі 219 138,91 грн.

Під час судового розгляду відповідачем та третьою особою не заперечувався та не спростовувався факт наявності заборгованості за Кредитним договором № 10/2013 від 14.08.2013 року та її розмір.

Згідно з п.6.2 Кредитного договору у разі виникнення події невиконання зобов'язань (включаючи про строчку по сплаті суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, нарахованої пені по простроченим платежам) Банк набуває право вимоги дострокового виконання зобов'язань по Кредитному договору в повному обсязі та/або звернути стягнення на майно, що передане в заставу.

За таких обставин Банк набув право вимоги на дострокове погашення кредиту у повному обсязі.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Так, у забезпечення виконання зобов'язань Позичальником за Кредитним договором між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕСКО УКРАЇНА», (далі по тексту - Заставодавець) укладено Договір застави №17/К10/2013 від 14 серпня 2013, згідно якого Заставодавець надав в заставу Банку прості іменні акції в кількості 881 055 (Вісімсот вісімдесят одна тисяча п'ятдесят п'ять) штук номінальною вартістю 10,00 гривень за одну акцію на загальну сумарну номінальну вартість 8 810 550,00 (Вісім мільйонів вісімсот десять тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень), (далі - предмет застави).

Згідно пунктів Договору застави 4.1 та 4.2 Банк набуває право звернути стягнення на Предмет застави за договором застави у разі невиконання або неналежного виконання Заставодавцем договору та умов Кредитного договору і задовольнити за рахунок Предмету застави свої вимоги по Кредитному договору в повному обсязі.

У відповідності до пунктів З.1.4, 3.1.5, 3.1.7 Договору застави Банк має право достроково звернути стягнення на предмет застави у випадку не виконання будь-якого із зобов'язань передбачених цим договором, та за рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги за Кредитним договором в повному обсязі.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється Заставодержателем будь - яким способом , який визначено самостійно Заставодержателем, та який передбачений та /або не заборонений цим Договором або чинним законодавством України.(п. 4.3 Договору застави).

Пунктом 4.4 договору застави сторони обумовили, що в разі звернення стягнення на предмет застави, реалізація предмету застави може проводитися за вибором Заставодержателя шляхом прийняття предмету застави у власність Заставодержателем, уступки прав за цінними паперами, які є предметом застави, передачі предмету застави на реалізацію третій особі за комісійним договором, продажу предмету застави з публічних торів в порядку, який встановлено згідно чинного законодавства, або будь яким іншим способом, щодо якого сторони досягнут згоди.

Відповідно до умов п. 4.5 Договору застави, 04.06.2014 за вих. № 1-09-3208 Банк направив відповідачу Вимогу про усунення порушень Кредитного договору № 10/2013 від 14.08.2013 та дострокове виконання зобов'язань, копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звертаючись із даним позовом до суду, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» просить звернути стягнення на предмет застави за Договором застави від 14 серпня 2013 №17/К10/2013, а саме на заставне майно яке належне товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕСКО УКРАЇНА» - прості акції іменні в кількості 881 055 штук, шляхом їх реалізації з аукціону за ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності у ході виконавчого провадження, для задоволення вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ДАНІЕЛЬ» в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором№10/2013 від 14 серпня 2013 року .

У свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач не спростовує наявність у минулому договірних відносин між ПАТ «Комерційний банк «Даніель» та ТОВ «ЕНЕСКО України» за договором застави від 14 серпня 2013 №17/К10/2013, разом з тим зазначає, що зобов'язання за даним договором застави припинились внаслідок укладання сторонами 10 грудня 2013 Додаткової угоди до Договору застави, якою сторони дійшли згоди про розірвання договору застави. Враховуючи зазначений факт відповідач просив суд припинити провадження у справі.

Позивач, ознайомившись у судовому засіданні з Додатковою угодою від 10.12.2013 до Договору застави № 17/К10/2013, подав до суду клопотання про застосування частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України та просив з підстав наведених у клопотанні в межах розгляду даної справи визнати недійсною Додаткову угоду до Договору застави 14 серпня 2013 №17/К10/2013, яка укладена 10.12.2013 між ПАТ «Комерційний банк «Даніель» та ТОВ «ЕНЕСКО України».

Одночасно позивачем наголошено, що Постановою Правління Національного Банку України № 406/БТ від 14.10.2013 про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Даніель» до категорії проблемних , у зв'язку з чим зобов'язано керівництво ПАТ «Комерційний банк»Даніель» не вивільняти отримане ПАТ «КБ «Даніель» забезпечення за кредитними операціями до часу повного погашення позичальниками заборгованості, в разі необхідності приймати додаткове забезпечення.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 29 від 16.04.2014 розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію у ПАТ «Комерційний банк «Даніель».

Отже, враховуючи викладене та спираючись на недійсність Додаткової угоди від 10.12.2013 до Договору застави № 17/К10/2013, внаслідок її укладання представником Банку з перевищенням повноважень, позивач просив суд звернутись з повідомленням до органу прокуратури в межах даної справи у зв'язку з порушенням законності дій керівника Банку, що містять ознаки кримінального правопорушення, про що надав суду відповідне клопотання, яким також просив зупинити провадження у справі на підставі п.2 ст. 79 ГПК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України.

Так, частиною першою статті 604 визначено, що підставою припинення зобов'язання може служити домовленість сторін. При цьому теорія та практика розрізняють три види підстав такого типу, а саме: новація, звільнення від боргу та відступлення.

Наразі, відповідач стверджує, що зобов'язання сторін за договором застави № 17/10К/2013 припинились внаслідок його розірвання за взаємною згодою сторін на підставі Додаткової угоди від 10.12.2013 року.

Разом з тим, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України умовами чинності правочину є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатності сторін, характеру волевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину.

В свою чергу позивач стверджує, що зазначена додаткова угода є нікчемною, оскільки вона вчинена за межами дієздатності особи, яка її підписала , та відсутнє подальше схвалення такого правочину з боку компетентних органів Банку.

Як вбачається зі Статут ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ДАНІЕЛЬ», органами управління банку є: загальні збори акціонерів, Спостережна рада банку, Правління банку (стаття 8).

Згідно із підпунктом 10.10.21 статті 10 Статуту Банку надання згоди на укладання договорів, що стосуються набуття у власність, відчуження рухомого та нерухомого майна Банку, що укладаються Банком на суму понад 1 000 000,00 грн. віднесено до виключної компетенції спостережної ради належить. Аналогічні повноваження визначені і підпунктом 4.1.25 положення про спостережну раду Банку.

Згідно із пунктами 11.1, 11.4 та 11.11 статті 11 Статуту визначено, що Правління Банку є виконавчим органом Банку, здійснює управління та керівництво поточною діяльністю Банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності Банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими Статутом Банку, рішеннями Загальних зборів Акціонерів і Спостережної ради Банку.

Правління діє на підставі Положення, що затверджується Загальними зборами Акціонерів.

Для вирішення особливо важливих і складних завдань кредитної та господарської діяльності Банку Правління відповідно до вимог законодавства України створює постійно діючі комітети, в тому числі - Кредитний комітет.

Кредитний комітет діє на підставі положення затвердженого рішенням правління Банку (Протокол № 40/11 від 01.11.11). Головою кредитного комітету є голова правління. Основною метою створення кредитного комітету є підвищення ефективності кредитної та інвестиційної політики Банку (п. 2.1 Положення). До функцій Кредитного комітету належить прийняття рішень, щодо: - проведення активних операцій з цінними паперами.

Пунктом 5.5. Положення про Кредитний комітет передбачено, що рішення за активними операціями з клієнтами, розмір яких перевищує встановленні обмеження, підлягають узгодженню зі Спостережною радою Банку - на укладання договорів, що стосуються набуття у власність, відчуження рухомого та нерухомого майна Банку, що укладаються Банком на суму понад 1 000 000 гривень (п.п. 10.10.21 Статуту).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог статуту банку, Кредитний договір № 10/2013 від 14.08.13 та Договір застави №17/К10/2013 від 14.08.13 укладені на підставі рішень кредитного комітету та спостережної ради Банку про надання ТОВ «УКРПАРТНЕРТЕХНОЛОГІЇ» кредиту у розмірі 32 300 000,00 грн. і прийнятя у забезпечення виконання кредитних зобов'язань у заставу від TOB «ЕНЕСКО УКРАЇНА» прості іменні акції ПАТ «СИТТРОН» .

Всі зміни та доповнення до Кредитного договору також узгоджувались рішеннями органів управління Банку, про що свідчать надані до матеріалів справи витяг з протоколу № 50/2013 від 05.09.13 (про зміну терміну сплати відсотків); витяги з протоколів кредитного комітету № 56/2013 від 07.10.13 (про зміну терміну сплати відсотків); № 60/2013 від 05.11.13 (про зміну терміну сплати відсотків); № 65/2013 від 05.12.13 (про зміну ліміту кредитування та терміну сплати відсотків) ; протоколи Спостережної ради № 101/2013 від 05.09.134; №110/1/2013 від 07.10.13; № 117/2013 від 05.11.13; № 122/2013 від 05.12.13 року.

Проте, рішення органів правління Банку, щодо припинення застави - розірвання Договору застави №17/К10/2013 від 14.08.13 - не приймалось.

Судом також враховано, що постановою Правління Національного Банку України від 16.01.14 Публічне акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ДАНІЕЛЬ» віднесено до неплатоспроможних, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.01.14 № 1 запроваджено процедуру виведення банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ДАНІЕЛЬ».

16 квітня 2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення № 29 про початок здійснення процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію «Комерційний банк «Даніель».

Відповідно до статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до неплатоспроможних.

На виконання частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" де передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно із частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, у тому числі з підстав того, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Аналогічні положення передбачені пунктом 1.18 глави 1 розділу 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012р. № 2. що діє із змінами та доповненнями, якими встановлено обов'язок Уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію протягом 30 календарних днів з дня початку здійснення тимчасової адміністрації забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану неплатоспроможного банку та які відповідають одному з таких критеріїв, як то: договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів.

При цьому під наданням клієнтом пільг при здійсненні кредитних операцій розуміється:

- прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів;

- надання кредиту за відсотковою ставкою / з комісією, що менша за ставки/комісію, встановлені відповідними кредитними програмами банку, або з іншими привілеями щодо погашення кредитної заборгованості, які не відповідають затвердженим кредитним програмам.

Пунктом 1.19 Положення регламентовано, що договори (правочини), зазначені в пункті 1.18 цієї глави, є нікчемними.

Нікчемним є договір (правочин), недійсність якого встановлена законом. Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію направляє письмої повідомлення про нікчемність договору (правочину) контрагенту за таким договорої (правочином) із посиланням на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності.

Отже, враховуючи наведені правові норми та встановивши, що Додаткова угода від 10.12.2013 до Договору застави № 17/К10/2013 вчинена головою Правління банку не на користь банку з перевищенням меж наданих повноважень, оскільки рішення органів правління Банку щодо припинення застави - розірвання Договору застави № 17/К10/2013 не приймалось, Уповноваженою особою Фонду направлено на адресу заставодавця - ТОВ «ЕНЕСКО України» та позичальника - ТОВ «УКРПАРТНЕРТЕХНОЛОГІЇ» повідомлення від 15.09.2014 про нікчемність спірної Додаткової угоди віл 10.12.2013 року.

До того ж, судом прийнято до уваги факт відсутності реєстрації припинення застави в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, оскільки при укладенні Договору застави № 17/К 10/2013 внесено запис про обтяження застави (акцій) 15.08.13 за № 13851156 як то передбачено нормами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

За положеннями п. 2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої позовної вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має надати належну оцінку відповідним доводам позивача.

У разі задоволення позову господарський суд у резолютивній частині рішення зазначає про визнання правочину недійсним (у тому числі й на майбутнє).

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що Додаткова Угода від 10.12.2013 до Договору застави № 17/К10/2013 є недійсною, а тому посилання відповідача на припинення зобов'язань за договором застави внаслідок його розірвання на підставі Додаткової угоди є безпідставними.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Положення вищезазначеної статті кореспондуються із нормами нормами статті 572 ЦК України.

Предметом застави можуть бути майно (зокрема річ, цінні папери) та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення, про що зазначено у ст. 4 ЗУ "Про заставу" та ст. 576 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що у позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПАРТНЕРТЕХНОЛОГІЇ» внаслідок неналежного виконання ним зобов'язань за Кредитним Договором утворилась сума заборгованості у розмірі 32 300 000,00 грн., яка не день розгляду справи не є погашеною, а зобов'язання за Кредитним договором не є припиненим. Така обставина наділяє кредитора - позивача правом нарахувати проценти за користування кредитними коштами до моменту повного виконання зобов'язання за Кредитним договором , яким ПАТ «КБ «Даніель» скористався звертаючись із даним позовом та нарахувавши відсотки за період з 14.08.2013 по 17.07.2014 у розмірі 6 879 457,53грн. Крім того, у позивача виникло права нарахування неустойки у розмірі 219 138,91 грн.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст.. 19 ЗУ "Про заставу").

Відповідно до ч.1 ст. 20 ЗУ "Про заставу" та ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Отже, слід виходити з того, що ПАТ «КБ «Даніель», у зв'язку з порушенням позичальником - ТОВ «УКРПАРТНЕРТЕХНОЛОГІЇ» умов Договору основного зобов'язання, має право вимагати від заставодавця - ТОВ «ЕНЕСКО Україна» сплати заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.

У той же час, слід враховувати, що право звернути стягнення на предмет застави виникло у позивача безпосередньо на підставі Договору застави № 17/К10/2013 від 14.08.2013, вказане право має альтернативну природу, оскільки договором передбачена можливість звернення стягнення на предмет застави у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України.

Частиною 6 статті 20 ЗУ "Про заставу" визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду. На підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Так, інше передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Із Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що предмети застави - цінні папери, а саме : прості іменні акції, емітент - ПАТ «СІНТРОН» , кількість - 881055 штук, загальною вартістю 80 176 005,00 грн., як об'єкт обтяження, заборонено відчужувати на підставі Договору застави № 17/К10/2013 від 14.08.2013 року. Інших видів обтяження на зазначене рухоме майно у реєстрі не значиться.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду, крім іншого, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення прилюдних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону.

Положеннями статті 582 ЦК України визначено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Вартість предмету застави на момент укладання Договору застави склала - 80 176 005,00 грн. грн. та є такою, що погоджена сторонами договору.

Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "Комерційний Банк «Даніель" про звернення стягнення на предмет застави підлягають задоволенню за ціною 80 176 005,00 грн., тобто за ціною встановленою у Договорі застави № 17/10К/2013 від 14.08.2013 року.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в дохід Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п. 4.5.). Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк»Даніель» звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір у розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 31.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

Судом вище встановлено, що загальна вартість предмета застави складає 80 176 005,00 грн.

Так, згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору за подання до господарського суду встановлюються у таких розмірах: за подання позовної зави майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача у дохід Державного бюджету України у розмірі 73 080,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 32, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Даніель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕСКО України» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПАРТНЕРТЕХНОЛОГІЇ» про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити повністю.

У рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПАРТНЕРТЕХНОЛОГІЇ» (03035, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Василя Липківського, будинок 16; ідентифікаційний код 37393185) за Кредитним договором від 14.08.2013 року №10/2013, що становить 39 398 596 (тридцять дев'ять мільйонів триста дев'яносто вісім тисяч п'ятсот дев'яносто шість) гривень 44 копійки та складається з:

- заборгованість по кредиту - 32 300 000 (тридцять два мільйони триста тисяч) гривень 00 копійок;

- заборгованість по відсотках - 6 879 457 (шість мільйонів вісімсот сімдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім) гривень 53 копійки;

- заборгованість по неустойці - 219 138 (двісті дев'ятнадцять тисяч сто тридцять вісім) гривень 91 копійка звернути стягнення на предмет застави за Договором застави від 14.08.2013 №17/К10/2013 з метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (01010, місто Київ, вулиця Боженка, 86-Г; ідентифікаційний код 26475516) на заставне майно, яке належне Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕСКО УКРАЇНА» (04053, місто Київ, вулиця Ю.Коцюбинського, 7 офіс 8; ідентифікаційний код 38826166), а саме прості акції іменні у кількості 881 055 (вісімсот вісімдесят одна тисяча п'ятдесят п'ять) штук номінальною вартістю 10 (десять) гривень 00 копійок за одну акцію емітентом яких є Публічне акціонерне товариство «Сінтрон» (ідентифікаційний код 37175982).

Встановити спосіб реалізації предмета застави (заставна вартість становить 80 176 005 (вісімдесят мільйонів сто сімдесят шість тисяч п'ять) гривень 00 копійок) шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленої на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕСКО УКРАЇНА» (04053, місто Київ, вулиця Ю.Коцюбинського, 7 офіс 8; ідентифікаційний код 38826166) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень 00 копійок.

Визнати Додаткову Угоду від 10.12.2013 до Договору застави № 17/К10/2013 від 14.08.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством«Комерційний банк «Даніель» (01010, місто Київ, вулиця Боженка, 86-Г; ідентифікаційний код 26475516) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕСКО УКРАЇНА» (04053, місто Київ, вулиця Ю.Коцюбинського, 7 офіс 8; ідентифікаційний код 38826166) - недійсною.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21.10.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

Та підписано 27.10.2014 року

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя І.М. Отрош

Суддя Р.Б. Сташків