Рішення

від 06.11.2014 по справі 910/20690/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20690/14 06.11.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМІМПЕКС» простягнення заборгованості в розмірі 66 829 гривень 07 копійок

Представники:

від Позивача: Колбасов Ю.О. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Матушевський Ю.В. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМІМПЕКС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 66 829 гривень 07 копійок.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 10 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» («Експедитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМІМПЕКС» («Замовник») укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-374, відповідно до умов якого сторони погодили, що експедитор за оплату та за рахунок замовника надає замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом. Так, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМІМПЕКС» комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення вантажів (контейнер FSCU3605210) різними видами транспорту за маршрутом: EXW Durant, MS, USA-Savannah, US-CFR Одеса, UA-DAP Київ, UA, про що свідчить коносамент MBL ZIMUORF515051, HBL MEM0003071, CMR № 520 та лист ТОВ «ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД» № ZIMUORF515051 від 24.04.2014 року про те, що контейнер FSCU3605210 прибув в Одеський порт 18.04.2014 року. За результатом наданих Відповідачу послуг, останньому були виставлені та направлені кур'єрською поштою 12.05.2014 року рахунки (передбачені п. 4.3. Договору) № 2261 від 16.04.2014 року на суму 312,98 грн., № 2026 від 16.04.2014 року на суму 62 108,79 грн. разом з протоколом погодження № 1947 від 16.04.2014 року на суму 312,98 грн., Актом про виконані роботи (надані послуги) № 1946 від 16.04.2014 року на суму 62 108,79 грн. (передбачені пунктом 4.4. Договору). Таким чином, враховуючи те, що отримані Відповідачем рахунки Позивача не були оплачені в обумовлений строк, а Акт прийому-передачі наданих послуг не був підписаний, а також на нього не було надано жодних обґрунтованих заперечень, Позивач вважає, що відповідно до умов договору, зокрема, п. 4.5., Відповідач прийняв надані Позивачем послуги в повному обсязі, а відтак, Позивач має право на отримання оплати за фактично надані експедиційні послуги. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМІМПЕКС» 66 829 гривень 07 копійок, з яких: 62 421 гривня 77 копійок - сума основної заборгованості, 599 гривень 57 копійок - 3% річних та 3 807 гривень 73 копійки - інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2014 р. порушено провадження у справі № 910/20690/14, судове засідання призначено на 15.10.2014 р.

14.10.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.10.2014 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.09.2014 року.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року відкладено розгляд справи на 29.10.2014 року.

28.10.2014 року загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що дійсно мала місце доставка Позивачем товару Відповідачу без підписання додаткової угоди, але це не означає того, що вартість послуг можна зазначити на свій розсуд. Так, Відповідач зазначає, що позов підлягає лише частковому задоволенню на суму 25 000 гривень 00 копійок, оскільки товар відповідачу було дійсно доставлено, а звичайна ціна на аналогічні послуги складає 22 9000,00 гривень.

29.10.2014 року в судове засідання з'явились представники сторін та керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОМІМПЕКС". Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник та керівник відповідача в судовому засідання надали усні пояснення по суті спору, якими частково заперечили проти задоволення позовних вимог та зазначили, що погоджуються із сумою боргу в розмірі 25 000,00 грн, а решту суми позовних вимог вважають такою, що не підтверджена належними доказами і не може бути задоволена Судом.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати докази на підтвердження понесених витрат на перевезення вантажу Товариству з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОМІМПЕКС" в обґрунтування суми позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 року відкладено розгляд справи на 06.11.2014 року.

05.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМІМПЕКС» письмові пояснення, в яких зазначено, що виставлення рахунків по факту виконання послуг на свій сласний розсуд не є підставою для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА».

В судовому засіданні 06.11.2014 року представник Позивача підтримав вимоги,доводи позовної заяви та подав документи на підтвердження понесених витрат на перевезення вантажу Товариству з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОМІМПЕКС" в обґрунтування суми позовних вимог. Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 06 листопада 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

10 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» («Експедитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМІМПЕКС» («Замовник») укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-374, відповідно до умов якого сторони погодили, що експедитор за оплату та за рахунок замовника надає замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що замовник своєчасно та у повному обсязі оплачує оплачує експедитору вартість послуг, виконаних у межах договору. Експедитор, за дорученням замовника, здійснює взаєморозрахунки з усіма учасниками транспортного процесу, проводить оплату фрахту, а також мита, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством України, а замовник зобов'язується компенсувати експедитору всі понесені у зв'язку з цим витрати.

Як вбачається з коносаментів MBL ZIMUORF515051, HBL MEM0003071, CMR № 520 та листа ТОВ «ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД» № ZIMUORF515051 від 24.04.2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМІМПЕКС» послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів (контейнер FSCU3605210) різними видами транспорту за маршрутом: EXW Durant, MS, USA-Savannah, US-CFR Одеса, UA-DAP Київ, UA.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що за результатом наданих Відповідачу послуг, останньому були виставлені та направлені кур'єрською поштою 12.05.2014 року рахунки (передбачені п. 4.3. Договору) № 2261 від 16.04.2014 року на суму 312,98 грн., № 2026 від 16.04.2014 року на суму 62 108,79 грн. разом з протоколом погодження № 1947 від 16.04.2014 року на суму 312,98 грн., Актом про виконані роботи (надані послуги) № 1946 від 16.04.2014 року на суму 62 108,79 грн. (передбачені пунктом 4.4. Договору). Таким чином, враховуючи те, що отримані Відповідачем рахунки Позивача не були оплачені в обумовлений строк, а Акт прийому-передачі наданих послуг не був підписаний, а також на нього не було надано жодних обґрунтованих заперечень, Позивач вважає, що відповідно до умов договору, зокрема, п. 4.5., Відповідач прийняв надані Позивачем послуги в повному обсязі, а відтак, Позивач має право на отримання оплати за фактично надані експедиційні послуги. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМІМПЕКС» 66 829 гривень 07 копійок, з яких: 62 421 гривня 77 копійок - сума основної заборгованості, 599 гривень 57 копійок - 3% річних та 3 807 гривень 73 копійки - інфляційних нарахувань.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на транспортно-експедиторське обслуговування №SC-374 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до коносаментів MBL ZIMUORF515051, HBL MEM0003071, CMR № 520 та листа ТОВ «ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД» № ZIMUORF515051 від 24.04.2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМІМПЕКС» послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів (контейнер FSCU3605210) різними видами транспорту за маршрутом: EXW Durant, MS, USA-Savannah, US-CFR Одеса, UA-DAP Київ, UA.

Також, Суд зазначає, що факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» послуг з організації та забезпечення перевезення вантажів (контейнер FSCU3605210) різними видами транспорту за маршрутом: EXW Durant, MS, USA-Savannah, US-CFR Одеса, UA-DAP Київ, UA, Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМІМПЕКС» підтверджується письмовими та усними поясненнями представника останнього.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що перелік і вартість послуг, а також ставки/розміри витрат експедитора, що пов'язані з наданням послуг та підлягають компенсації замовником вказуються в рахунках експедитора.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом наданих Відповідачу послуг, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» останньому були виставлені та направлені кур'єрською поштою 12.05.2014 року рахунки № 2261 від 16.04.2014 року на суму 312,98 грн., № 2026 від 16.04.2014 року на суму 62 108,79 грн. разом з протоколом погодження № 1947 від 16.04.2014 року на суму 312,98 грн., Актом про виконані роботи (надані послуги) № 1946 від 16.04.2014 року на суму 62 108,79 грн.

Таким чином, Суд зазначає, що є необґрунтованими пояснення Відповідача, в яких зазначено, що виставлення рахунків по факту виконання послуг на свій сласний розсуд не є підставою для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА», оскільки вказане спростовується положеннями пункту 4.2. Договору на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-374, укладеного між сторонами.

Також, Суд звертає увагу на те, що доводи Відповідача про те, що вартість послуг, наданих позивачем, становить 25 000 гривень 00 копійок спростовуються наданими Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» доказами, а саме: Договором № AF542/14 транспортного експедирування; Актом виконаних робіт № 2606 до Договору № AF542/14, відповідно до якого надано транспортно-експедиційні послуги Savannah (США)-Одеса (України) та послуги з морського перевезення Savannah (США)-Одеса (України) на загальну суму 3 915,00 дол. США; Договором страхування № 166479-И контейнера FSCU3605210, Актом № ZIM00005189 комплексних послуг з обробки контейнерів на суму 4 401,60 грн., Актом № ZIM00005527 демереджу на користь судноплавної компанії, Актом надання послуг № 111 автоперевезення згідно маршруту Одеса - Київ FSCU3605210 на суму 10 666,00 гривень.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-374, не здійснив повну оплату за надані послуги, тобто не виконав свої зобов'язання, а тому позовні вимоги щодо стягнення 62 421 гривня 77 копійок - сума основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, Суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» в частині стягнення 599 гривень 57 копійок - 3% річних та 3 807 гривень 73 копійки - інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМІМПЕКС» (03035, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕХАНІЗАТОРІВ, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 32845665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Чайки, ВУЛИЦЯ ДАЧНА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 38857571) 66 829 (шістдесят шість тисяч вісімсот двадцять дев'ять) гривень 07 копійок, з яких: 62 421 гривня 77 копійок - сума основної заборгованості, 599 гривень 57 копійок - 3% річних та 3 807 гривень 73 копійки - інфляційних нарахувань.

3 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМІМПЕКС» (03035, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕХАНІЗАТОРІВ, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 32845665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Чайки, ВУЛИЦЯ ДАЧНА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 38857571) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 листопада 2014 року.

Суддя О.В. Чинчин