Рішення

від 06.11.2014 по справі 911/4358/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2014 р. Справа № 911/4358/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Басейнового управління водних ресурсів річки Рось, Київська обл., м. Біла Церква до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ», Київська обл., с. Кашперівка про стягнення 56 318,25 грн., за участю представників:

позивача:Лісовенко Д.І., довіреність №01/07 від 08.01.2014 року; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 39 650,00 грн. основного боргу, 12 065,75 грн. пені, 2 775,50 грн. 7% штрафу, а загалом 54 491,25 грн. за договором про співпрацю №79 посилаючись на порушення відповідачем умов щодо оплати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.10.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 06.11.2014 року.

06.11.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області відповідач подав клопотання про перенесення розгляду справи, клопотання про витребування письмових доказів та відзив на позовну заяву підписані представником за довіреністю ОСОБА_2, проте, доказів того, що ОСОБА_2 є представником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ» до вказаних клопотань та відзиву не додано.

З причин відсутності належних доказів на підтвердження повноважень особи, що підписала дані клопотання, останні залишено судом без розгляду.

Представник відповідача в судове засідання 06.11.2014 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 року між Басейновим управлінням водних ресурсів річки Рось (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОГ» (сторона-2) було укладено договір про співпрацю №79, за умовами п. 1.1. якого позивач та відповідач домовилися про інтегрування своїх організаційних та медіальних можливостей для управління, збереження відтворення водних ресурсів, розвитку водного господарства, забезпечення населення і галузей економіки водними ресурсами та раціональне використання земельних ресурсів в межах Косівського водосховища (місцезнаходження: Тетіївський і володарський райони Київської області).

Відповідно до п. 1.2. договору, співпраця здійснюється на Косівському водосховищі, яке знаходиться на балансі сторони-1, балансова вартість якого складає 7 977,045 гривень, державні акти на право постійного користування землями водного фонду, Серія ЯЯ №154510, Серія ЯЯ №154511, Серія ЯЯ №154512, Серія ЯЯ №154513, Серія ЯЯ №154514.

Цей договір набирає чинності з моменту затвердження режиму рибогосподарської експлуатації Косівського водосховища ТОВ «ЗОГ» та отримання талону на вилов риби і діє до 01 серпня 2022 року (п. 8.1. договору).

Відповідно до п. 1 додатку №1 до договору про співпрацю №79 від 01.08.2012 року, ТОВ «ЗОГ» в будь якому випадку, незалежно від результатів господарської діяльності виділяє кошти на підтримання у належному стані гідротехнічних споруд помісячно, рівномірними частинами, щорічно на рахунок Управління згідно розрахунку у розмірі 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень за період дії договору, тобто з моменту затвердження режиму рибогосподарської експлуатації Косівського водосховища ТОВ «ЗОГ» та отримання талону на вилов риби і до 01 серпня 2022 року.

Згідно п. 7.3. договору, дострокове розірвання в односторонньому порядку цього договору можливе у разі систематичного невиконання договірних зобов'язань або за згодою сторін. У цьому разі кожна зі сторін зобов'язана повідомити іншу сторону за 30 днів про припинення дії договору шляхом складання окремої угоди або акта про дострокове припинення дії цього договору.

Актом від 23.12.2013 року про розірвання договору про співпрацю №79 від 01.08.2012 року сторони припинили дію даного договору з 01.01.2014 року.

Однак, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконав, внаслідок чого в період з січня 2013 року по грудень 2013 року в нього виникла заборгованість за договором, яка станом на час розгляду справи складає 39 650,00 грн. з урахуванням часткової оплати у розмірі 11 350,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 39 650,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Предметом розгляду даної справи є також вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 065,75 грн. пені з квітня 2013 по жовтень 2014 року та 2 775,50 грн. штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. N 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Позивач нараховує відповідачу у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України пеню в розмірі 0,1% та штраф в розмірі 7% саме за порушення грошового зобов'язання, що не відповідає приписам ч. 2 ст. 231 ГПК України.

Як вбачається з пункту 6.2. договору, стягнення заборгованості проводиться в установленому законом порядку із стягненням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином договірні правовідносини між сторонами, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання вказаних відносин, і має пріоритетне застосування щодо правовідносин відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань між сторонами у справі.

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені у розмірі 12 065,75 грн. є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня в порушення умов п. 1 додатку №1 до договору про співпрацю №79 від 01.08.2012 року, статтей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», у зв'язку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду з квітня 2013 по грудень 2013 року в межах дії договору про співпрацю №79 від 01.08.2012 року в сумі 2 095,43 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (п.1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (п.2).

Враховуючи те, що сторонами не було погоджено неустойку у вигляді штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання та те, що позивач нараховує штраф в розмірі 7% саме за порушення грошового зобов'язання, що не відповідає приписам ч. 2 ст. 231 ГПК України, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 2 775,50 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Судовий збір у розмірі 1 399,65 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ» (09812, Київська обл., с. Кашперівка, вул. Леніна, 41, код 36787340) на користь Басейнового управління водних ресурсів річки Рось (09114, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Глиняна, 51В, код 03562263) 39 650 (тридцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп. боргу, 2 095 (дві тисячі дев'яносто п'ять)грн. 43 коп. пені, 1 399 (одну триста дев'яносто дев'ять) грн. 65 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено: 11.11.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак