Рішення

від 06.11.2014 по справі 914/3319/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2014 р. Справа № 914/3319/14

за позовом: Приватного підприємства "Валетудо - Солуки", с.Солуки Яворівського району Львівської області;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно - монтажне управління №1", м. Львів;

про: стягнення 96 080,70 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Сало Б.В. - представник (довіреність від 30.09.14р.);

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 06.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть спору :

позов заявлено Приватним підприємством "Валетудо - Солуки" (с.Солуки Яворівського району Львівської області) до Публічного акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно - монтажне управління №1" (м. Львів) про стягнення 96 080,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором поставки не виконав, зокрема, не провів повної оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 19.09.14 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 02.10.14р. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі, визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання 02.10.2014 року забезпечив, вимоги ухвали суду виконав частково, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив повторно, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Суд відклав розгляд справи на 23.10.2014 року.

В судове засідання 23.10.2014 року позивач участь повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, позов не заперечив, доказів оплати не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Розгляд справи було відкладено на 06.11.2014 року.

В судове засідання 06.11.2014 року позивач участь повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав, подав докази надіслання відповідачу копій додатків до позовної заяви.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив черговий раз, причини неявки суду не повідомив, позов не заперечив, доказів оплати не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

08.07.2013 року між позивачем (постачальником згідно договору) та відповідачем (покупцем згідно договору) було укладено договір поставки № 02/2013, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується постачати покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар). А покупець приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах цього договору та погоджених між сторонами специфікацій.

Предметом даного договору, відповідно до п. 1.2 договору є: трамвайні рейки і комплектуючі до них. Повне найменування продукції, її номенклатура, технічні характеристики вказуються в специфікаціях до даного договору. Кожна із специфікацій з моменту її підписання обома сторонами є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, поставка товару здійснюється відповідно до цін, які відображаються в специфікаціях, погоджених і підписаних сторонами. Ціна на товар, погоджена сторонами, залишається незмінною протягом усього строку поставки цього товару.

Специфікацією № 1 від 08.07.2013 року сторони погодили суму поставки, що складає 415020,00 грн. та термін поставки: 10 календарних днів з моменту 100% оплати товару.

Специфікацією № 2 від 05.12.2013 року сторони погодили суму поставки, що складає 818855,70 грн. та термін поставки: 15 календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору відповідач отримав від позивача товар, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000004 від 27.08.2013 року на суму 123345,00 грн.; № РН-0000009 від 11.11.2013 року на суму 265950,00 грн.; № РН-0000010 від 14.11.2013 року на суму 6615,00 грн.; № РН-0000011 від 15.11.2013 року на суму 7350,00 грн.; № РН-0000012 від 22.11.2013 року на суму 7350,00 грн.; № РН-0000014 від 27.11.2013 року на суму 3675,00 грн.; № РН-0000016 від 04.12.2013 року на суму 2940,00 грн.; № РН-0000018 від 13.12.2013 року на суму 415726,74 грн.; № РН-0000019 від 13.12.2013 року на суму 403128,96 грн.

Загальна вартість отриманого відповідачем товару становить 1236080,70 грн.

Відповідач оплатив частину вартості товару в розмірі 1140000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 27.08.2013 року, 08.11.2013 року, 10.04.2014 року та 10.06.2014 року.

Відтак, на момент звернення позивача до суду та розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 96080,70 грн., що підтверджується також підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.08.2014 р. Докази оплати вищезазначеної суми в матеріалах справи відсутні.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу товар на суму 1236080,70 грн. на виконання умов договору поставки №02/2013 від 08.07.2013 р. Частково розрахувавшись за отриманий товар, відповідач заборгував позивачу 96080,70 грн.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити зприписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен

оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р.).

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 4.6 договору сторони визначили, що моментом оплати вважається день перерахування коштів з поточного рахунку покупця.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Як встановлено судом, станом на час розгляду справи відсутні докази оплати боргу на суму 96080,70 грн., що є порушенням п.п. 1.1, 4.5, 5.2.2 договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позов підставним, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно- монтажне управління №1" (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 14, ідентифікаційний код 03335511) на користь Приватного підприємства "Валетудо - Солуки" (81086, вул. І.Франка, 2, с.Солуки Яворівського району Львівської області, ідентифікаційний код 34921559) 96080,70 грн. основного боргу та 1921,61 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 11.11.2014 р.

Суддя Король М.Р.