Рішення

від 15.10.2014 по справі 915/1181/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 915/1181/14

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Альонкіної А.І. - дов. від 21.07.2014 (у судовому засіданні 13.10.2014),

представника відповідача: Шупрудько Н.Г. - дов. від 02.01.2014,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рімол»

(03113, м.Київ, вул.Лагерна, 42, кв.22)

до відповідача: Приватного сільскогосподарського підприємства «Дікон»

(54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 1-А)

про: стягнення 118619,65 грн.

Згідно заяви від 09.10.2014 про зменшення розміру позовних вимог: стягнення 101860,97 грн., з яких: 56466,90 грн. основного боргу, 7174,86 грн. збитків від інфляції, 1328,96 грн. - 3% річних, 21281,95 грн. пені та 15608,30 грн. штрафу, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 118619,65 грн., у зв'язку з несплатою відповідачем в повному обсязі заборгованості за поставлений товар за договором постачання №022501 від 25.02.2013 та нараховані у зв'язку з цим штрафні санкції.

Згідно заяви від 09.10.2014 про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 56466,90 грн. основного боргу, 7174,86 грн. збитків від інфляції, 1328,96 грн. - 3% річних, 21281,95 грн. пені та 15608,30 грн. штрафу (а.с.83, 84).

Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача від 09.10.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору постачання №022501 від 25.02.2013 відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та збитків від інфляції.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представники у судовому засіданні наявність заборгованості за отримані паливно-мастильні матеріали визнали та повідомили суд про вжиття дій по її частковому погашенню, а також звернулись до суду з клопотанням про зменшення розміру стягуваних штрафних санкцій.

Про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений ухвалою суду від 29.07.2014, яка надіслана за місцезнаходженням відповідача, але повернулась до суду у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, суд, керуючись ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 13.10.2014 судом оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 15.10.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

25.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімол» (продавець) та Приватним сільскогосподарським підприємством «Дікон» (покупець) укладений Договір постачання №022501 (надалі - Договір) (а.с.9-11), за яким позивач зобов'язався поставити відповідачу технічні оливи та мастила, асортимент і кількість товару, що поставляється, визначається на підставі заявок покупця, які можуть надаватися як у письмовій, так і усній формі, та залежить від фактичної наявності товару на складі продавця на момент подачі заявки. Ціни на кожне найменування товару визначаються на момент подачі заявки і фіксуються продавцем в рахунку-фактурі на кожну партію товару, незалежно від кількості товару. При цьому, якщо покупець не згоден із ціною товару, він зобов'язаний письмово повідомити про це продавця не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення продавцем рахунку-фактури. Вартість цього договору дорівнює сумарній вартості всіх партій товару, поставлених за даним договором відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.п.1.1, 2.1.,2.2.,2.3 Договору).

Відповідно до приписів ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його мов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, аза відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови Договору виконувались належним чином.

Так, на виконання зобов'язань за Договором в період з 14.10.2013 по 25.10.2013 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 104056,91 грн., що підтверджується видатковою накладною №1014-0008 від 14.10.2013 на суму 83314,51 грн., видатковою накладною №1016-0007 від 16.10.2013 на суму 8150,00 грн., видатковою накладною №1025-0002 від 25.10.2013 на суму 12592,40 грн. (а.с.12-14).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що відповідач оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача згідно з рахунком-фактурою на партію товару протягом 10 банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Позивач зазначає, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 45590,01 грн., а саме за поставку товару згідно видаткової накладної №1014-0008 від 14.10.2013 та станом на дату подання позову заборгованість відповідача становила 58466,90 грн.

Заборгованість в розмірі 58466,90 грн. зафіксована сторонами у акті звірки взаємних розрахунків станом на 17.07.2014 (а.с.20-21).

Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар в повному обсязі не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення залишку боргу, штрафу, пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Під час розгляду справи у суді, відповідачем по платіжному дорученню №546 від 09.09.2014 (а.с.61) було здійснено часткове погашення заборгованості на суму 2000,0 грн., що стало підставою для зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині основного боргу до 56466,90 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

1. За змістом ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявність заборгованості у сумі 56466,90 грн. відповідач не спростував та не надав суду доказів погашення боргу в повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 56466,90 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

2. На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 14.10.2013 по 18.07.2014 у сумі 1348,50 грн.

Судом уточнено розрахунок 3% річних виконаний позивачем, з урахуванням вірного визначення дати прострочення сплати заборгованості за видатковими накладними з дотриманням п.5.1. Договору та часткової оплати відповідачем отриманого товару в період, за який позивачем нараховуються 3% річних.

Відповідно до п.5.1 Договору, покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно з рахунком-фактурою на партію товару протягом 10 банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Тобто, товар отриманий по накладній №1014-0008 від 14.10.2013 мав бути оплачений відповідачем протягом 10 банківських днів, тобто до 28.10.2013 (включно), товар отриманий по накладній №1016-0007 від 16.10.2013 мав бути оплачений відповідачем до 30.10.2013 (включно); товар отриманий по накладній №1025-0002 від 25.10.2013 мав бути оплачений відповідачем до 08.11.2013 (включно).

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, часткова оплата товару отриманого по накладним №1014-0008 від 14.10.2013, №1016-0007 від 16.10.2013 та №1025-0002 від 25.10.2013 здійснювалась наступним чином: 31.10.2013 - оплачено 5000,0 грн.; 08.11.2013 - 4000,0 грн.; 18.11.2013 - 7200,0 грн.; 25.11.2013 - 5000,0 грн.; 10.12.2013 - 5000,0 грн.; 11.12.2013 - 5000,0 грн.; 12.12.2013 - 5000,0 грн.; 24.01.2014 - 3000,0 грн.; 12.02.2014 - 1000,0 грн.; 25.02.2014 - 1000,0 грн.; 28.02.2014 - 500,0 грн.; 17.04.2014 - 2000,0 грн.; 20.06.2014 - 1000,0 грн.; 10.07.2014 - 890,0 грн.

Здійснення часткової оплати у вказані дати та зарахування її в погашення заборгованості за товар отриманий по накладній №1016-0007 від 16.10.2013 підтверджено сторонами під час розгляду справи.

Враховуючи вказані обставини, розмір 3% річних уточнено судом, виходячи з наступного розрахунку.

Станом на 29.10.2013 (дата з якої виникла прострочка виконання зобов'язання з оплати товару, отриманого по накладній №1014-0008 від 14.10.2013) заборгованість відповідача становила 83314,51 грн.

Таким чином, за період з 29.10.2013 по 30.10.2013 (2 дн.) 3% річних від суми боргу 83314,51 грн. становить 13,69 грн. (83314,51 х 3% х 2 дн. / 365 дн.).

З 31.10.2013 у відповідача виникла прострочка виконання зобов'язання з оплати товару, отриманого по накладній №1016-0007 від 16.10.2013 у сумі 8150,0 грн.

31.10.2013 відповідачем погашено борг у сумі 5000,0 грн.

Таким чином, за період з 31.10.2013 по 07.11.2013 (8 дн.) 3% річних з суми боргу 86464,51 грн. (83314,51 + 8150,0 - 5000,0) становить 56,85 грн. (86464,51 х 3% х 8 дн. / 365 дн.).

08.11.2013 відповідачем погашено борг у сумі 4000,0 грн.

Таким чином, за 08.11.2013 (1 день) 3% річних з суми боргу 82464,51 грн. (86464,51 - 4000,0) становить 6,78 грн. (82464,51 х 3% х 1 дн. / 365 дн.).

З 09.11.2013 у відповідача виникла прострочка виконання зобов'язання з оплати товару, отриманого по накладній №1025-0002 від 25.10.2013 у сумі 12592,40 грн.

Таким чином, за період з 09.11.2013 по 17.11.2013 (9 дн.) 3% річних з суми боргу 95056,91 грн. (82464,51 + 12592,40) становить 70,32 грн. (95056,91 х 3% х 9 дн. / 365 дн.).

18.11.2013 відповідачем погашено борг у сумі 7200,0 грн.

Таким чином, за період з 18.11.2013 по 24.11.2013 (7 дн.) 3% річних з суми боргу 87856,91 грн. (95056,91 - 7200,0) становить 50,55 грн. (87856,91 х 3% х 7 дн. / 365 дн.).

25.11.2013 відповідачем погашено борг у сумі 5000,0 грн.

Таким чином, за період з 25.11.2013 по 09.12.2013 (15 дн.) 3% річних з суми боргу 82856,91 грн. (87856,91 - 5000,0) становить 102,15 грн. (82856,91 х 3% х 15 дн. / 365 дн.).

10.12.2013 відповідачем погашено борг у сумі 5000,0 грн.

Таким чином, за 10.12.2013 (1 день) 3% річних з суми боргу 77856,91 грн. (82856,91 - 5000,0) становить 6,40 грн. (77856,91 х 3% х 1 дн. / 365 дн.).

11.12.2013 відповідачем погашено борг у сумі 5000,0 грн.

Таким чином, за 11.12.2013 (1 день) 3% річних з суми боргу 72856,91 грн. (77856,91 - 5000,0) становить 5,98 грн. (72856,91 х 3% х 1 дн. / 365 дн.).

12.12.2013 відповідачем погашено борг у сумі 5000,0 грн.

Таким чином, за період з 12.12.2013 по 23.01.2014 (43 дн.) 3% річних з суми боргу 67856,91 грн. (72856,91 - 5000,0) становить 239,82 грн. (67856,91 х 3% х 43 дн. / 365 дн.).

24.01.2014 відповідачем погашено борг у сумі 3000,0 грн.

Таким чином, за період з 24.01.2014 по 11.02.2014 (19 дн.) 3% річних з суми боргу 64856,91 грн. (67856,91 - 3000,0) становить 101,28 грн. (64856,91 х 3% х 19 дн. / 365 дн.).

12.02.2014 відповідачем погашено борг у сумі 1000,0 грн.

Таким чином, за період з 12.02.2014 по 24.02.2014 (13 дн.) 3% річних з суми боргу 63856,91 грн. (64856,91 - 1000,0) становить 68,23 грн. (63856,91 х 3% х 13 дн. / 365 дн.).

25.02.2014 відповідачем погашено борг у сумі 1000,0 грн.

Таким чином, за період з 25.02.2014 по 27.02.2014 (3 дн.) 3% річних з суми боргу 62856,91 грн. (63856,91 - 1000,0) становить 15,50 грн. (62856,91 х 3% х 3 дн. / 365 дн.).

28.02.2014 відповідачем погашено борг у сумі 500,0 грн.

Таким чином, за період з 25.02.2014 по 16.04.2014 (51 дн.) 3% річних з суми боргу 62356,91 грн. (62856,91 - 500,0) становить 261,39 грн. (62356,91 х 3% х 51 дн. / 365 дн.).

17.04.2014 відповідачем погашено борг у сумі 2000,0 грн.

Таким чином, за період з 17.04.2014 по 19.06.2014 (64 дн.) 3% річних з суми боргу 60356,91 грн. (62356,91 - 2000,0) становить 317,49 грн. (60356,91 х 3% х 64 дн. / 365 дн.).

20.06.2014 відповідачем погашено борг у сумі 1000,0 грн.

Таким чином, за період з 20.06.2014 по 09.07.2014 (20 дн.) 3% річних з суми боргу 59356,91 грн. (60356,91 - 1000,0) становить 97,57 грн. (59356,91 х 3% х 20 дн. / 365 дн.).

10.07.2014 відповідачем погашено борг у сумі 890,0 грн.

Таким чином, за період з 10.07.2014 по 18.07.2014 (9 дн.) 3% річних з суми боргу 58466,91 грн. (65356,91 - 890,0) становить 43,25 грн. (58466,91 х 3% х 9 дн. / 365 дн.).

Враховуючи викладене, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1457,25 грн.

Оскільки у позові, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1328,96 грн., суд, враховуючи принцип диспозитивності, вважає за необхідне стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1328,96 грн.

3. На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить також стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 7174,86 грн. нараховані за період з листопада 2013 року по червень 2014 року.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97р.

При цьому, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Що стосується нарахування позивачем збитків від інфляції, то її розмір також уточнений судом з урахуванням залишку заборгованості відповідача станом на початок нарахування - листопад 2013 року та часткове погашення заборгованості по накладній №1014-0008 від 14.10.2013 у період з листопада 2013 року по квітень 2014 року.

Враховуючи залишок заборгованості відповідача у період з листопада 2013 року по червень 2014 року, збитки від інфляції мали складати 7483,85 грн., виходячи з наступного розрахунку:

1) З 29.10.2013 у відповідача виникла прострочка виконання зобов'язання з оплати товару, отриманого по накладній №1014-0008 від 14.10.2013 у сумі 83314,51 грн.

За листопад 2013 року індекс інфляції становив 100,2%; збитки від інфляції, з урахуванням часткової оплати відповідачем в період до 15.11.2013 заборгованості у сумі 9000,0 грн. (31.10.2013 - 5000,0 грн.; 08.11.2013 - 4000,0 грн.) становлять: 148,63 грн. (74314,51 (83314,51 - 9000,0) х 100,2% - 74314,51).

У період грудень 2013 року - січень 2014 року сумарний індекс інфляції становив 100,7%, тому збитки від інфляції, з урахуванням часткової оплати відповідачем в період з 18.11.2013 по 12.12.2013 заборгованості у сумі 27200,0 грн. (18.11.2013 - 7200,0 грн.; 25.11.2013 - 5000,0 грн.; 10.12.2013 - 5000,0 грн.; 11.12.2013 - 5000,0 грн.; 12.12.2013 - 5000,0 грн.) становлять: 329,8 грн. (47114,51 (74314,51 - 27200,0) х 100,7% - 47114,51).

За лютий 2014 року індекс інфляції становив 100,6%; збитки від інфляції, з урахуванням часткової оплати відповідачем в період до 15.02.2014 заборгованості у сумі 4000,0 грн. (24.01.2014 - 3000,0 грн.; 12.02.2014 - 1000,0 грн.) становлять: 258,69 грн. (43114,51 (47114,51 - 4000,0) х 100,6% - 43114,51).

За березень 2014 року індекс інфляції становив 102,2%; збитки від інфляції, з урахуванням часткової оплати відповідачем в період до 15.03.2014 заборгованості у сумі 1500,0 грн. (25.02.2014 - 1000,0 грн.; 28.02.2014 - 500,0 грн.) становлять: 915,52 грн. (41614,51 (43114,51 - 1500,0) х 102,2% - 41614,51).

За період квітень-червень 2014 року сумарний індекс інфляції становив 108,3%, тому збитки від інфляції, з урахуванням часткової оплати відповідачем у квітні 2014 року заборгованості у сумі 2000,0 грн. (17.04.2014) становлять: 3288,0 грн. (39614,51 (41614,51 - 2000,0) х 108,3% - 39614,51 ).

2) З 31.10.2013 у відповідача виникла прострочка виконання зобов'язання з оплати товару, отриманого по накладній №1016-0007 від 16.10.2013 у сумі 8150,0 грн.

Згідно розрахунку позивача (а.с.83 зворотній бік) збитки від інфляції на заборгованість по вказаній накладній нараховані ним за період з грудня 2013 року по червень 2014 року. Сумарний індекс інфляції за вказаний період становив 112,12%, тому збитки від інфляції становлять: 988,17 грн. (8150,0 х 112,12% - 8150,0).

3) З 09.11.2013 у відповідача виникла прострочка виконання зобов'язання з оплати товару, отриманого по накладній №1025-0002 від 25.10.2013 у сумі 12592,40 грн.

Згідно розрахунку позивача (а.с.84) збитки від інфляції на заборгованість по вказаній накладній нараховані ним за період з листопада 2013 року по червень 2014 року. Сумарний індекс інфляції за вказаний період становив 112,35%, тому збитки від інфляції становлять: 1555,04 грн. (12592,40 х 112,35% - 12592,40).

Враховуючи викладене, загальна сума збитків від інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача становить 7483,85 грн.

Оскільки у позові, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 7174,86 грн., суд, враховуючи принцип диспозитивності, вважає за необхідне стягнути з відповідача 7174,86 грн. збитків від інфляції.

4. Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 9.1 Договору сторони встановили, що у разі порушення відповідачем термінів розрахунку згідно п.5.1 Договору відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Посилаючись на п.9.1 Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню, розмір якої обчислено позивачем виходячи з розміру відсотків, встановлених Договором, і складає 21281,95 грн. Період нарахування пені позивачем у заяві про зменшення позовних вимог від 09.10.2014 не зазначений, але застосована при здійсненні розрахунку кількість днів прострочення становить - 182 дні. У судовому засіданні 13.10.2014 представник позивача уточнив, що нарахування здійснюється за шість місяців з моменту, коли зобов'язання мало бути виконано відповідачем.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, пеня за порушення терміну оплати товару отриманого по накладній №1014-0008 від 14.10.2013 має нараховуватись, відповідно, з 29.10.2013 по 29.04.2014; по накладній №1016-0007 від 16.10.2013 - з 31.10.2013 по 31.04.2014; по накладній №1025-0002 від 25.10.2013 - з 09.11.2013 по 09.05.2014. Зазначені періоди нарахування пені позивачем не заперечені.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» 543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №543/96-ВР) передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону №543/96-ВР визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом №543/96-ВР.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Норми Закону №543/96-ВР, якими обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, є пріоритетними над положенням ч.2 ст.551 ЦК України. Така правова позиція Верховного Суду України викладена у Постанові від 07.11.2011.

Відповідно до ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Аналогічна позиція висловлена у п.п.2.5, 2.9 Постанови Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013.

Позивачем пеня нарахована у розмірі 0,2% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, сума якої складає 21281,95 грн.

За вказаних обставин, суд вважає, що розмір пені підлягає уточненню виходячи з приписів ч.6 ст.232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та з урахуванням п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно якої день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Розмір пені уточнено судом, виходячи з наступного розрахунку:

1) З 29.10.2013 у відповідача виникла прострочка виконання зобов'язання з оплати товару, отриманого по накладній №1014-0008 від 14.10.2013 у сумі 83314,51 грн.

Таким чином, за період з 29.10.2013 по 30.10.2013 (2 дн.), при ставці НБУ- 6,5%, пеня від суми боргу 83314,51 грн. становить 59,35 грн. (83314,51 х 13,0% х 2 дн. / 365 дн.).

31.10.2013 відповідачем погашено борг у сумі 5000,0 грн.

Таким чином, за період з 31.10.2013 по 07.11.2013 (8 дн.) пеня з суми боргу 78314,51 грн. (83314,51- 5000,0) становить 223,14 грн. (78314,51 х 13,0% х 8 дн. / 365 дн.).

08.11.2013 відповідачем погашено борг у сумі 4000,0 грн.

Таким чином, з 08.11.2013 по 17.11.2013 (10 дн.) пені з суми боргу 74314,51 грн. (78314,51 - 4000,0) становить 264,68 грн. (74314,51 х 13,0% х 10 дн. / 365 дн.).

18.11.2013 відповідачем погашено борг у сумі 7200,0 грн.

Таким чином, за період з 18.11.2013 по 24.11.2013 (7 дн.) пеня з суми боргу 67114,51 грн. (74314,51 - 7200,0) становить 167,33 грн. (67114,51 х 13,0% х 7 дн. / 365 дн.).

25.11.2013 відповідачем погашено борг у сумі 5000,0 грн.

Таким чином, за період з 25.11.2013 по 09.12.2013 (15 дн.) пеня з суми боргу 62114,51 грн. (67114,51 - 5000,0) становить 331,85 грн. (62114,51 х 13,0% х 15 дн. / 365 дн.).

10.12.2013 відповідачем погашено борг у сумі 5000,0 грн.

Таким чином, за 10.12.2013 (1 день) пені з суми боргу 57114,51 грн. (62114,51 - 5000,0) становить 20,34 грн. (57114,51 х 13,0% х 1 дн. / 365 дн.).

11.12.2013 відповідачем погашено борг у сумі 5000,0 грн.

Таким чином, за 11.12.2013 (1 день) пені з суми боргу 52114,51 грн. (57114,51 - 5000,0) становить 18,56 грн. (52114,51 х 13,0% х 1 дн. / 365 дн.).

12.12.2013 відповідачем погашено борг у сумі 5000,0 грн.

Таким чином, за період з 12.12.2013 по 23.01.2014 (43 дн.) пені з суми боргу 47114,51 грн. (52114,51 - 5000,0) становить 721,56 грн. (47114,51 х 13,0% х 43 дн. / 365 дн.).

24.01.2014 відповідачем погашено борг у сумі 3000,0 грн.

Таким чином, за період з 24.01.2014 по 11.02.2014 (19 дн.) пені з суми боргу 44114,51 грн. (47114,51 - 3000,0) становить 298,53 грн. (44114,51 х 13,0% х 19 дн. / 365 дн.).

12.02.2014 відповідачем погашено борг у сумі 1000,0 грн.

Таким чином, за період з 12.02.2014 по 24.02.2014 (13 дн.) 3% річних з суми боргу 43114,51 грн. (44114,51 - 1000,0) становить 199,63 грн. (43114,51 х 13,0% х 13 дн. / 365 дн.).

25.02.2014 відповідачем погашено борг у сумі 1000,0 грн.

Таким чином, за період з 25.02.2014 по 27.02.2014 (3 дн.) 3% річних з суми боргу 42114,51 грн. (43114,51 - 1000,0) становить 44,5 грн. (42114,51 х 13,0% х 3 дн. / 365 дн.).

28.02.2014 відповідачем погашено борг у сумі 500,0 грн.

Таким чином, за період з 25.02.2014 по 14.04.2014 (49 дн.) пеня з суми боргу 41614,51 грн. (42114,51 - 500,0) становить 726,26 грн. (41614,51 х 13,0% х 49 дн. / 365 дн.).

За період з 15.04.2014 по 16.04.2014 (2 дн.), ставка НБУ 9,5%, пеня з суми боргу 41614,51 грн. становить 43,33 грн. (41614,51 х 19,0% х 2 дн. / 365 дн.).

17.04.2014 відповідачем погашено борг у сумі 2000,0 грн.

Таким чином, за період з 17.04.2014 по 29.04.2014 (13 дн.) пені з суми боргу 39614,51 грн. (41614,51- 2000,0) становить 268,08 грн. (39614,51 х 19,0% х 13 дн. / 365 дн.).

2) З 31.10.2013 у відповідача виникла прострочка виконання зобов'язання з оплати товару, отриманого по накладній №1016-0007 від 16.10.2013 у сумі 8150,0 грн.

Таким чином, за період з 31.10.2013 по 14.04.2014 (166 дн.), ставка НБУ 6,5%, пеня з суми боргу 8150,0 становить 481,86 грн. (8150,0 х 13,0% х 166 дн. / 365 дн.).

За період з 15.04.2014 по 30.04.2014 (16 дн.), ставка НБУ 9,5%, пеня з суми боргу 8150,0 становить 67,88 грн. (8150,0 х 19,0% х 16 дн. / 365 дн.).

3) З 09.11.2013 у відповідача виникла прострочка виконання зобов'язання з оплати товару, отриманого по накладній №1025-0002 від 25.10.2013 у сумі 12592,40 грн.

Таким чином, за період з 09.11.2013 по 14.04.2014 (157 дн.), ставка НБУ 6,5%, пеня з суми боргу 12592,40 становить 704,14 грн. (12592,40 х 13,0% х 157 дн. / 365 дн.).

За період з 15.04.2014 по 09.05.2014 (25 дн.), ставка НБУ 9,5%, пеня з суми боргу 12592,40 становить 163,87 грн. (12592,40 х 19,0% х дн. / 365 дн.).

Враховуючи викладене, загальна сума пені становить 4804,89 грн. Відповідно, в частині стягнення пені в розмірі 16477,06 грн. (21281,95 - 4804,89) позовні вимоги задоволенню не підлягають.

5. Пунктом 9.2. Договору сторони визначили, що в разі прострочення оплати товару більш ніж на 10 календарних днів від строків вказаних в п.5.1. цього Договору, відповідач окрім пені за прострочення платежу, виплачує одноразово штраф у розмірі 15% від повної вартості партії товару згідно видаткової накладної чи іншого документу, що свідчить про прийняття товару відповідачем.

Позивач на підставі п.9.2. Договору просить стягнути 15% штрафу у розмірі 15608,30 грн.

Розрахунок штрафу відповідачем не заперечений.

Перевіривши розрахунок штрафу в розмірі 15608,30 грн. суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

6. Під час розгляду справи відповідачем подано до суду клопотання №16 від 14.10.2014 про зменшення розміру стягуваних штрафних санкцій (а.с.87, 113).

В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі через нестабільну економічну ситуацію та зменшення попиту на паливно-мастильну продукцію; на підприємстві відсутні основні фонди та інше майно, за рахунок якого можливо було б погасити заборгованість; підприємство має значну дебіторську заборгованість; рух коштів на рахунках у банках свідчить про зниження обороту та оплату лише поточних податкових платежів. Не зважаючи на це підприємство планує погасити суму основного боргу до кінця 2014 року.

В підтвердження скрутного фінансового становища ПСП «Дікон» суду надано фінансовий звіт за 9 місяців 2014 року, згідно якого на початок звітного періоду прибуток підприємства становив 88,3 тис. грн., а на кінець звітного період збиток склав 6,4 тис. грн. (а.с.111,112).

Згідно довідки ПАТ «Укрсиббанку» від 15.10.2014 (а.с.109,110), дебіторська заборгованість підприємства перевищує кредиторську.

На вимогу суду позивачем надано фінансовий звіт ТОВ «Рімол» за 2013 рік (а.с.85), згідно якого прибуток підприємства за 2012 рік становив 113,1 тис. грн., а за 2013 рік - 384,9 тис. грн.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінивши викладені у клопотанні відповідача обставини та дослідивши надані ними докази суд дійшов наступних висновків.

Фінансовий стан ПСП «Дікон» свідчить про складне фінансове становище підприємства та наявність негативних процесів, які можуть привести до його банкрутства.

Натомість, фінансовий звіт позивачем не вказує на погіршення фінансового становища останнього.

Судом також взято до уваги, що відповідач не ухиляється від виконання своїх зобов'язань за Договором, а систематично на протязі 2013-2014 років здійснює часткове погашення заборгованості.

Нарахування та стягнення з відповідача 3% річних, збитків від інфляції та певної частини штрафу і пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору. Стягнення ж з відповідача штрафу та пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і існують об'єктивні підстави для зменшення розміру пені та штрафу. Приймаючи до уваги несприятливий фінансовий стан відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені до 100,0 грн. та стягуваного штрафу - до 900,0 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.08.2011 у разі зменшення розміру позовних вимог, надлишково сплачена сума судового збору повертається судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 2372,39 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 118619,65 грн. Під час розгляду справи позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог до 101860,97 грн., відповідно, судовий збір з яких становить 2037,22 грн. Таким чином, судовий збір у сумі 335,17 грн. (2372,39 - 2037,22) підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 82 1 , п.3 ч.1 ст.83, ст.ст.84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільскогосподарського підприємства «Дікон», 54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 1-А (р/р 26005432798100 в АТ «Укрсиббанк», код ЄДРПОУ 31319352 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рімол», 03113, м.Київ, вул.Лагерна, 42, кв.22 (р/р 26001244237400 В АТ «Укрсиббанк» м.Харків, код ЄДРПОУ 36592205) 56466,90 грн. основного боргу, 1328,96 грн. - 3% річних, 7174,86 грн. збитків від інфляції, 100,0 грн. - пені, 900,0 грн. - штрафу та 1827,0 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити у позовних вимогах в частині стягнення пені у сумі 16477,06 грн.

5. Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI, судовий збір в сумі 335,17 грн., перерахований по платіжному дорученню №5236 від 22.07.2014, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Рімол», 03113, м.Київ, вул.Лагерна, 42, кв.22 (р/р 26001244237400 ВАТ «Укрсиббанк» м.Харків, код ЄДРПОУ 36592205) з Державного бюджету України.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В. Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.85 ГПК України

та підписана суддею 20 жовтня 2014 року.