Рішення

від 03.11.2014 по справі 914/3334/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2014 р. Справа № 914/3334/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Партнер-Сервіс», м. Львів

про стягнення 143 075 грн. 22 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Яцинич Я.Я., представник (довіреність №7452 від 21.08.2014р.);

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Партнер-Сервіс», м. Львів про стягнення 135 415 грн. 95 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 19.09.2014р. призначив розгляд справи на 29.09.2014 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити з підстав, викладених в позовній заяві. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання овердрафту із лімітом заборгованості в розмірі 116 000 грн. 00 коп. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати відсотків та повернення суми кредиту не виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 113 000 грн. 00 коп. по кредиту, 22 025 грн. 90 коп. по сплаті процентів. За порушення строків сплати повернення кредиту, сплати процентів відповідачу нараховано 326 грн. 44 коп. пені за несвоєчасну повернення суми кредиту, 63грн. 63 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 135415грн. 95 коп.

20.10.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 17.10.2014 р., у якій позивач просив стягнути з відповідача 113 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 22 025 грн. 90 коп. заборгованості по сплаті процентів, 18 340 грн. 53 коп. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту, 3 574 грн. 92 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також судові витрати.

Ухвалою від 20.10.2014 р. заява про збільшення позовних вимог від 17.10.2014 р. прийнята до розгляду.

23.10.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 23.10.2014 р., у якій позивач просив стягнути з відповідача 113 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 22 025 грн. 90 коп. заборгованості по сплаті процентів, 8 049 грн. 32 коп. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту, 14 204 грн. 10 коп. інфляційних втрат, а також судові витрати.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача

Враховуючи, що позивачем у заяві про збільшення позовних вимог від 23.10.2014 р. заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат, яка не була заявлена в позовній заяві, суд розглядає вказану заяву в частині стягнення інфляційних втрат як заяву про зміну предмету позову.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У відповідності до п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Згідно абз. 3 п. 12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Провадження у даній справі було порушено 19.09.2014 р., розгляд справи призначено на 29.09.2014 р. Ухвалою від 29.09.2014 р. розгляд справи було відкладено на 20.10.2014 р. Як вбачається з протоколу судового засідання, яке відбулося 20.10.2014 р., в судовому засіданні 20.10.2014 р. було розпочато розгляд справи по суті: судом роз'яснено стороні права та обов'язки, розглядались позовні вимоги.

Відповідно до абз. 2 п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» заява про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

З наведеного випливає, що заява від 23.10.2014 р. про зміну предмету позову в частині стягнення інфляційних втрат подана з порушенням вимог ст.22 ГПК України, а тому підлягає в частині стягнення інфляційних втрат залишенню без розгляду.

Судом встановлено, що заява збільшення позовних вимог від 23.10.2014р. в частині стягнення 113 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 22 025 грн. 90 коп. заборгованості по сплаті процентів, 8 049 грн. 32 коп. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, зазначених у заяві про збільшення позовних вимог в частині стягнення 113 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 22 025 грн. 90 коп. заборгованості по сплаті процентів, 8 049 грн. 32 коп. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 19.09.2014 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

12 листопада 2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (банк) та Приватним підприємством «Партнер-Сервіс» (позичальник) було укладено договір №76 про надання овердрафту.

За цим договором банк (позивач) зобов'язувався надати позичальнику (відповідачу) овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язувався повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Пунктом 2.1.1. договору встановлено, що максимальний ліміт заборгованості по овердрафту становить 116 000 грн. 00 коп.

За використання кредитних коштів овердрафту п. 2.1.2. договору встановлена процентна ставка в розмірі:

- 24,5% річних - за строк використання від 1 до 3 днів (включно);

- 25,5% річних - за строк використання від 4 до 7 днів (включно);

- 26,5% річних - за строк використання від 8 до 15 днів (включно);

- 27,0% річних - за строк використання від 16 до 30 днів (включно);

- 27,5% річних - за строк використання від 31 до 45 днів (включно);

- 28,0% річних - за строк використання від 46 до 60 днів (включно);

- 29,5% річних - за строк використання від 61 дня.

Відповідно до п. 4.1. договору позичальник зобов'язаний повернути банку овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.

Згідно п. 2.2. договору дата остаточного повернення овердрафту - 11 листопада 2013 р.

Відповідно до п. 3.3. договору, позичальник сплачує проценти/комісії при поступленні коштів на його поточний рахунок, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані ці проценти/комісії.

Згідно п. 4.7. договору банк у випадках, передбачених п. 2.5. цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав, станом на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 113 000 грн. 00 коп. по кредиту, 22 025 грн. 90 коп. заборгованості по сплаті процентів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.1. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки від несплаченої суми за весь час прострочки.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 8049грн. 32 коп. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 113000грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 22 025 грн. 90 коп. заборгованості по сплаті процентів, 8 049 грн. 32 коп. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Позивачем за подання позовної заяви майнового характеру із ціною позову у розмірі 135 415 грн. 97 коп. сплачено 2 708 грн. 34 коп. судового збору. В подальшому позивачем було подано заяви про збільшення позовних вимог та доплачено судовий збір у розмірі 440 грн. 49 коп. За результатами розгляду заяви про збільшення позовних вимог від 23.10.2014 р. вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 14 204 грн. 10 коп. була залишена без розгляду. Таким чином, загальний розмір вимог, який розглядався судом, становив 143 075 грн. 22 коп., з яких підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 861 грн. 50 коп. Позивачем за час розгляду справи сплачено 3 148 грн. 83 коп. судового збору, що на 287 грн. 33 коп. більше від необхідної суми, а тому сума судового збору в розмірі 287 грн. 33коп. підлягає поверненню позивачу.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Партнер-Сервіс», м. Львів, вул. Городоцька, 214 (ідентифікаційний код 30387002) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів, вул. Сахарова, 78 (ідентифікаційний код 09807862) 113 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 22 025 грн. 90 коп. заборгованості по сплаті процентів, 8 049 грн. 32коп. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту, 2 861 грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів, вул. Сахарова, 78 (ідентифікаційний код 09807862) з Державного бюджету України 287 грн. 33 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №33740519 від 16.10.2014 р.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 03.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 10.11.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.