Рішення

від 10.11.2014 по справі 916/3812/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2014 р.Справа № 916/3812/14

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ";

до відповідачів Приватне підприємство "ПРОДПОСТАВКА ГРУП"

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАСІС САР"

про стягнення 17688,72грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Гідулянов О.В. - за дорученям;

Від відповідачів: не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ : Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "ПРОДПОСТАВКА ГРУП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСІС САР" заборгованість в сумі 17 688,72 гривень.

Ухвалою суду від 18 вересня 2014 року порушено провадження у справі №916/3812/14 та призначено до розгляду на 9 жовтня 2014 року.

У судовому засідання представник позивача позов підтримав повністю.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а саме, за юридичними адресами, підтвердженими даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, але у судове засідання не з'явилися, про поважність причин відсутності не повідомили, відзиву на позов не надали.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, суд встановив.

1 квітня 2013 року між ТОВ «Єреміївський м'ясокомбінат" (постачальник) та ТОВ „МАСІС САР" (покупець) було укладено Договір поставки № 108.

Відповідно до п.1.1, п.1.2 та п.1.3 договору, постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком №1 до договору, зміна затверджених чи збільшення позицій товару зазначеного в специфікації відбувається шляхом складення відповідного додатку або затвердженої нової редакції.

01.04.2013 року між ПП "ПРОДПОСТАВКА ГРУП" (поручитель) та ТОВ «Єреміївський м'ясокомбінат" (кредитор) було укладено Договір поручительства. За умовами якого поручитель зобов'язався в об'ємі передбаченому договором, п.3.2 договору, відповідати перед кредитором, за зобов'язаними за договором №108.

За період з 1 квітня 2013 року по 17 січня 2014 року було здійснено поставку продукції на загальну суму 55 136,80 гривень, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

В свою чергу відповідач ТОВ „МАСІС САР" повернув продукцію на загальну суму 18 409,34 гривень, що підтверджується копіями накладних на повернення продукції, які містяться в матеріалах справи. Крім того відповідач здійснив часткову оплату на суму 22450,14 гривень. Заборгованість за отриману продукцію станом на 15 серпня 2014 року складає 14277,32 гривень.

Відповідно до п.4.2 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, та згідно п.4.3 договору оплата здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Крім того, відповідно до п.6.7 договору, при затримці оплати вартості отриманого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення, та за розрахунком позивача вона складає 1486,41 гривень.

Також позивачем, згідно ст.625 ЦК України, нараховані інфляційні в сумі 1683,25 гривень та 3 % річних в сумі 241,74 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 14 277,32 гривни та штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Позивачем також заявлено вимогу щодо стягнення з іншого відповідача заборгованості в сумі 500 гривень за договором поручительства від 01.04.2013 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1, 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання ТОВ „МАСІС САР" прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору поставки № 108 від 01.04.2013року.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 14277,32 гривень підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковими накладними, накладними на повернення товару та частковою оплатою, копії вказаних накладних та виписки містяться в матеріалах справи.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору, а саме щодо здійснення оплати за отриманий товар, заборгованість станом на 8 лютого 2014 року складає 14277,33 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача ТОВ „МАСІС САР" та поручителя в межах п.3.2 договору поруки - ПП "ПРОДПОСТАВКА ГРУП".

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1486,41 гривень , інфляційних в сумі 1683,25 гривень та 3%річних в сумі 241,74 гривень.

Згідно ч. 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч. 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.7 Договору передбачено, що у випадку порушення строків розрахунку за товар відповідач оплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його вірним та заявлену суму пені 1486,41 гривень суд стягує з відповідача на користь позивача.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем, в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору нараховано інфляційні в сумі 1683,25 гривень та 3%річних в сумі 241,74 гривень. Розглянувши здійснений позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних господарський суд відзначає їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ТОВ „МАСІС САР" інфляційних в сумі 1683,25 гривень та 3%річних в сумі 241,74 гривень за порушення зобов'язань за договором підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд звертає увагу позивача на той факт, що за договором поручительства передбачена відповідальність за основним договором №108 від 01.04.2013 року та обумовлена відповідальність в межах суми боргу - 500 гривень, звідси сума заборгованості за договором №108 від 01.04.2013 року складає 14 277,32 гривень.

Таким чином слід стягнути з відповідача ПП "ПРОДПОСТАВКА ГРУП" - 500 гривень заборгованості, а з відповідача ТОВ „МАСІС САР" - 14 277,32 грн. /основний борг/ - 500 гривень /за договором поручительства/ = 13 777,32 гривень, яку і слід стягнути.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „ПРОДПОСТАВКА ГРУП" (65000 м.Одеса вул.. Черняхівського, б.1 кв.108, код ЄДРПОУ 38574015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (65013 м.Одеса Миколаївська дорога, 235, код ЄДРПОУ 38437804) заборгованість в сумі 500 (п'ятсот) гривень.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МАСІС САР" (03040 м. Київ пр-т 40 річчя Жовтня,68, код ЄДРПОУ 37559513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (65013 м.Одеса Миколаївська дорога, 235, код ЄДРПОУ 38437804) заборгованість в сумі 13 777 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 32 копійки, пеню в сумі 1486 (одна тисяча чотириста вісімдесят шість) гривень 41 копійка, інфляційні в сумі 1683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) гривни 25 копійок, 3% річних в сумі 241 (двісті сорок одна) гривна 74 копійки, витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень.

4. В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2014 року.

Суддя Г.І. Гуляк