Рішення

від 04.11.2014 по справі 917/1764/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2014 р. Справа № 917/1764/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", провулок Нестерівський, 5-3, м. Київ, 04053

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Державтопостач", вул. Автобазівська, 2/9, м. Полтава, 36008

про стягнення грошових коштів

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Овсепян А.Г., довіреність № 569 від 03.12.2013 р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 8 158,27 грн по договору купівлі-продажу № 244/13/МТР від 25.02.2013 р.; 4 079,17 грн штрафу, 24 230,06 грн пені.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.08.2014 р. та про відкладення розгляду справи від 21.10.2014 р., направлені відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві повернулися до суду з відміткою поштового відділення: "адресат вибув".

Як роз'яснив Пленум у Постанові Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття ) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 р. гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

25 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Державтопостач" (далі - ТОВ "Державтопостач") та Публічним акціонерним товариством „Укрнафта" в особі філії - Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (скорочено - НГВУ „Полтаванафтогаз") укладений договір купівлі-продажу № 244/13/мтр (а.с. 8 - 11).

Згідно з п 1.1. договору № 244/13/мтр Продавець - ТОВ "Державтопостач" передає, а Покупець - ПАТ „Укрнафта" в особі НГВУ „Полтаванафтогаз" приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі „товар", в кількості і в тому асортименті, що вказаний в специфікації (Додаток № 1), яка прикладається і є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору Продавець передає товар протягом 14-ти календарних днів після отримання від Покупця 100% попередньої оплати за товар.

Пунктом 4.2. договору № 244/13/мтр передбачено, що Покупець проводить 100% попередню оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця згідно з реквізитами, вказаними в розділі 10 даного договору.

На виконання умов договору № 244/13/мтр від 25.02.2013 р. позивачем проведено 100% попередньої оплати вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням № 3937 від 20.06.2013 р. на суму 8 158,27 грн (а.с. 13).

Отже, позивач виконав свої зобов'язання належним чином та у повному обсязі.

Проте, станом на 13.08.2014 р. відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, товар, вказаний в специфікації (Додаток № 1 до договору) позивачу не поставив.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2013 р. за № 12-4951 та 15.10.2013 р. за № 12-7423 позивачем направлені листи про відмову від договору та повернення суми попередньої оплати на адресу ТОВ "Державтопостач" (вул. Автобазівська, 2/9, м. Полтава), які отримані особисто директором підприємства - Бондарем В.О., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 14 - 18), з проханням повернути суму попередньої оплати, але відповідач грошові кошти в сумі 8 158,27 грн не повернув.

Крім того, 13.02.2014 р. за вих. № 08-857 позивачем направлена претензія з вимогою повернути суму попередньої оплати, сплатити суму штрафу та пеню, але дана претензія повернулась з відміткою поштового відправлення „за закінченням терміну зберігання" (а.с. 19 - 20).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати за товар, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того, пунктом 6.5. договору сторони передбачили, що у разі прострочення поставки Товару, поставки неякісного Товару Покупець має право відмовитись від договору, направивши про це письмове повідомлення Продавцеві. В такому разі Продавець зобов'язаний повернути Покупцю суму передоплати в 3-денний термін з моменту отримання цього повідомлення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення суми попередньої оплати, тому позовні вимоги в частині стягнення 8 158,27 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.5. договору за прострочення повернення передоплати Продавець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 1% від суми передоплати за кожен день прострочення. Окрім цього, в разі відмови від повернення передоплати Продавець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 50% від сплаченої Покупцем передоплати.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У позовній заяві позивач також ставить питання про стягнення з відповідача 24 230,06 грн пені за період з 21.10.2013 р. по 13.08.2014 р.

Вимога позивача про стягнення пені правомірна, але розмір пені завищено.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем при нарахуванні пені за невиконання зобов'язання по договору не дотримано шестимісячного строку нарахування пені.

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.9 Постанови № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом статті 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі визначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки.

З урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України за перерахунком, здійсненим судом, до стягнення підлягає пеня в сумі 541,13 грн за період 21.10.2013 р. - 21.04.2014 р.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо повернення суми попередньої оплати, суд вважає вимогу позивача про стягнення штрафу в розмірі 4 079,14 грн правомірною та задовольняє позов в цій частині.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України.

У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (вказаної правової позиції дотримується Верховний суд України в Постановах № 06/5026/1052/2011 від 27.04.2012 р., № 20/246-08 від 09.04.2012 р.).

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Державтопостач", 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9 код ЄДРПОУ 38324484 на користь Публічного акціонерного товариства „Укрнафта", 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390 в особі Нафтогазовидобувного управління „Полтаванафтогаз", 36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код ЄДРПОУ 22525915 - 8158,27 грн попередньої оплати, 4079,14 грн штрафу, 541,13 грн пені, 640,20 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено 10.11.2014 р.

Суддя Сірош Д.М.