Рішення

від 06.11.2014 по справі 917/2099/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2014 Справа № 917/2099/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава", вул. Драгоманова, буд. 33-Б, офіс 8, м. Лубни, Полтавська обл., 37500

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро ЛТД", вул. Радянська, буд. 59, с. Крутий Берег, Лубенський р-н, Полтавська обл., 37515

про стягнення 48 925,56 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники у судовому засіданні 30.10.2014 р. :

від позивача: Хоменко О.О., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Лубенським МРВ УМВС України в Полтавській області 10.09.2007 р., довіреність від 14.10.2014 р.;

від відповідача: Марченко Г.І., посвідчення НОМЕР_2 довіреність від 20.10.2014 р..

У судовому засіданні 30.10.2014 р. судом відповідно до ст. 77ГПК України оголошено перерву до 06.11.2014 р. до 10 год. 30 хв. в реагування на клопотання представника відповідача щодо надання йому можливості виконати вимоги суду та, за для цього. ознайомитися з матеріалами справи.

Представники у судовому засіданні 06.11.2014 р. до оголошеної перерви :

від позивача: Хоменко О.О., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Лубенським МРВ УМВС України в Полтавській області 10.09.2007 р., довіреність від 14.10.2014 р.;

від відповідача: Марченко Г.І., посвідчення НОМЕР_2 довіреність від 20.10.2014 р..

У судовому засіданні 06.11.2014 р. судом відповідно до ст. 82, ст. 82 1 ГПК України оголошено перерву до 06.11.2014 р. до 10 год. 55 хв. з виходом до нарадчої кімнати для прийняття рішення по даній справі.

Представники у судовому засіданні 06.11.2014 р. після оголошеної перерви :

від позивача: Хоменко О.О., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Лубенським МРВ УМВС України в Полтавській області 10.09.2007 р., довіреність від 14.10.2014 р.;

від відповідача: не з'явилися.

06.11.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро ЛТД" 48 925,56 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.04.2013 р. між сторонами договору поставки № ЛУ-ПО-45-010413/ззр-ІВ, з яких : 29 000,00 грн. основний борг, 3 512,09 грн. пеня та 16 483,47 грн. 39% річних за період з 06.04.2013 р. по 07.10.2014 р..

Відповідач у відзиві на позовну заяву № б/н від 06.11.2014 р. (вх. № 14712 від 06.11.2014 р.) заявив суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості провести контррозрахунок ціни позову у частині стягнення з нього штрафних санкцій.

Суд дане клопотання відхиляє за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині цього рішення.

Представник позивача на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Представник відповідача проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву № б/н від 06.11.2014 р. (вх. № 14712 від 06.11.2014 р.), посилаючись, зокрема, на те, що право власності на поставлений позивачем товар не перейшло до відповідача, а тому строк оплати отриманого ним товару не настав, а сума штрафних санкцій є вірною лише частково.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд

встановив :

01.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро ЛТД" (покупець) було укладено Договір поставки № ЛУ-ПО-45-010413/ззр-ІВ (надалі - Договір), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава" (постачальник) зобов'язувалося передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (далі-товар), а Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро ЛТД" (покупець) зобов'язувалося прийняти цей товар та провести його оплату (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- поставка товару в рамках цього договору може здійснюватись окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього договору. Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також інші умови визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до цього договору, які є невід'ємною його частиною. Зобов'язання сторін по поставці відповідної партії товару (певного асортименту) у рамках цього договору виникають лише після підписання сторонами відповідної додаткової угоди (специфікації) до цього договору (п. 1.2 - п. 1.4 Договору);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2013 р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання (п. 2.1 Договору);

- поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС-2010. Конкретні умови поставки вказуються у додаткових угодах (специфікаціях) до цього договору. При цьому фактичним вантажоотримувачем товару може бути як сам покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору і діють на підставі договору доручення. Поставка товару здійснюється за умови наявності у покупця належним чином оформленого доручення (довіреності) на певний товар, передбачений додатковою угодою (специфікацією) до цього договору. Строки, порядок та інші умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами у додатковій угоді (специфікації) (п. 2.1 - п. 2.4 Договору);

- датою поставки товару вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких товар переданий покупцю (п. 3.4 Договору);

- право власності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати ціни товару. Покупець має право користуватись товаром за цільовим призначенням до переходу до нього права власності за умови подальшої повної оплати ціни товару згідно з умовами даного договору та додаткових угод (специфікацій) до нього (п. 3.5 Договору);

- вартість товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені у додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору. Розрахунок за даним договором здійснюється у безготівковій формі, в національній валюті, на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі або рахунку-фактурі на оплату товару (пп. 4.2.1 п. 4.2 Договору);

- вартість товару розраховується у гривні та фіксується у відповідній іноземній валюті, що зазначена у відповідній додатковій угоді (специфікації), в цьому випадку постачальник має право в односторонньому порядку змінити вартість товару, в залежності від курсу даної валюти (пп. 4.3 Договору);

- загальна сума договору складається із суми всіх додаткових угод (специфікацій), скоригована за вимогами п. 4.3 даного договору. Для розрахунків по цьому договору можуть виписуватись рахунки на оплату, які мають містити обов'язкові посилання на назву та номер цього договору найменування сторін (п. 4.5 та п. 4.6 Договору);

- покупець зобов'язаний приймати товар в строки та на умовах цього договору, своєчасно оплачувати товар за встановленими цінами в строки, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях) (пп. 5.2.1 та пп. 5.2.2 п. 5.2 Договору);

- постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст. 235 та ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, у разі порушення строків оплати, встановлених даним договором та додатковими угодами (специфікаціями) до нього, зобов'язання покупця по повному розрахунку за отриманий товар вважаються такими, що настали з моменту такого прострочення (8.3 Договору);

- за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. За порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника 39% річних від суми боргу (пп. 8.5.1 та пп. 8.5.2 п. 8.5 Договору);

- нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості (п. 8.6 Договору);

- строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачених пп. 8.5.1 - пп. 8.5.2 цього договору, встановлюється у 3 роки (п. 8.10 Договору).

На виконання умов Договору 01.04.2013 р. сторони уклали додаткову угоду (специфікацію) № 1, у якій узгодили, зокрема, назву, кількість, вартість товару та строки оплати товару, а саме : найменування товару - семафор 200,т.к.с.(5л); кількість - 40; ціна за одиницю - 1 124,70 грн. (з ПДВ); загальна сума - 44 988,00 грн. (з ПДВ); строк оплати : 30% (що становить 13 496,40 грн.) до 05.04.2013 р., 35% (що становить 15 745,80 грн.) до 01.10.2013 р. та 35% (що становить 15 745,80 грн.) до 15.10.2013 р.; строк поставки (за умови оплати) 06.04.2013 р.. Вищезазначена додаткова угода (специфікація) підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 12).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 44 988,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією належним чином оформленої видаткової накладної № 149 від 23.04.2013 р. (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 13). Крім того, факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою довіреністю (типової форми № М-2) № 42 від 23.04.2013 р. на отримання його представником (Думич М.З.) від позивача товароматеріальних цінностей (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 14).

В дотримання умов Договору позивачем було пред'явлено відповідачу рахунок № 74 від 01.04.2013 р. на оплату отриманого ним товару на суму 44 988,00 грн. (копія наявна у матеріалах справи).

За даними позивача, в порушення умов Договору відповідач не у повному обсязі та за порушенням термінів оплатив отриманий товар, а саме :

- 30 % від вартості товару, які відповідач повинен був оплатити в термін до 05.04.2013 р. в сумі 13 496,40 грн., останнім оплачений був 22.04.2013 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача;

- інші 70% від вартості товару, які відповідач повинен був оплатити в термін до 01.10.2013 р. та в термін до 15.10.2013 р. в загальній сумі 31 491,60 грн., останнім оплачені були частково 25.07.2014 р. в сумі 2 491,60 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача.

З огляду на порушення відповідачем термінів оплати товару, отриманого ним на підставі Договору, позивачем було пред'явлено відповідачу рахунок № 38 від 18.03.2014 р. на сплату штрафу у розмірі 2 249,40 грн. та пені у розмірі 4 125,71 грн. (копія наявна у матеріалах справи).

Даний рахунок 26.03.2013 р. був оплачений відповідачем у повному обсязі, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 15)

За даними позивача на момент подання позову до суду в порушення умов Договору відповідач решту вартості товару не оплатив, заборгованість останнього складає 29 000,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача 48 925,56 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.04.2013 р. між сторонами договору поставки № ЛУ-ПО-45-010413/ззр-ІВ, з яких : 29 000,00 грн. основний борг, 3 512,09 грн. пеня за період з 06.04.2013 р. по 07.10.2014 р. (з урахуванням часткової сплати) та 16 483,47 грн. 39% річних за період з 06.04.2013 р. по 07.10.2014 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за пп. 5.2.2 п. 5.2 Договору (з урахуванням додаткової угоди (специфікації) № 1) та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 29 000,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 29 000,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.5. постанови від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями), частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що пеня нараховується протягом шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Як вже зазначалось вище, у Договорі сторони узгодили наступне :

1) постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст. 235 та ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, у разі порушення строків оплати, встановлених даним договором та додатковими угодами (специфікаціями) до нього, зобов'язання покупця по повному розрахунку за отриманий товар вважаються такими, що настали з моменту такого прострочення (8.3 Договору);

2) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (пп. 8.5.1 Договору);

3) нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості (п. 8.6 Договору);

4) строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачених пп. 8.5.1 - 8.5.2 цього договору, встановлюється у 3 роки (п. 8.10 Договору).

Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 259 Цивільного кодексу України надано сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом. Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторонам надано право змінювати строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції.

Враховуючи проведену відповідачем добровільну оплату штрафу у розмірі 2 249,49 грн. та часткову оплату пені у розмірі 4 125,71 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 3 512,09 грн. пені за період з 06.04.2013 р. по 07.10.2014 р. (з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат основного боргу).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 512,09 грн. пені за вказаний вище період , суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 8.3, п. 8.5 та п. 8.10 Договору та приписів Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростованими, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5"). При цьому суд виходить з презумпції правомірності правочину, що встановлена ст. 204 Цивільного кодексу України.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пп. 8.5.1 п. 8.5 Договору сторони узгодили, що за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника 39% річних від суми боргу

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 16 483,47 грн. 39% річних за період з 06.04.2013 р. по 07.10.2014 р. суд визнає його вірним, а вимоги такими, що є правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи спростовуються посилання відповідача в заперечення проти позову. Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору (з урахуванням додаткової угоди (специфікації) № 1) перехід права власності на отриманий відповідачем від позивача товар, жодним чином не пов'язаний з моментом виникнення у покупця зобов'язань з оплати товару.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 29 000,00 грн. основного боргу, 3 512,09 грн. пені та 16 483,47 грн. 39% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

При вирішенні спору судом враховано визначену позивачем ціну позову, приписи розділу 4 Договору та відсутність клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог чи виходу суду за межі позовних вимог.

Як вже зазначалось судом у описовій частині даного рішення, відповідач надав суду клопотання про відкладення розгляду даної справи для надання йому можливості здійснити конррозрахунок ціни позову в частині нарахування йому штрафних санкцій та відсотків річних.

Суд дане клопотання відхиляє з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що при порушенні провадження у даній справі судом у п. 5 ухвали господарського суду Полтавської області про порушення провадження у даній справі від 14.10.2014 р. відповідача було зобов'язано надати суду в термін до 28.10.2014 р., зокрема, у разі невизнання позову - нормативно обґрунтований та документально підтверджений відзив на позовну заяву, контррозрахунок ціни позову (у разі незгоди з ціною позову, визначеною позивачем) або письмово повідомити суд про визнання позову та надати докази сплати спірної суми.

У судовому засіданні 30.10.2014 р. судом було встановлено, що відповідачем вимоги суду не були виконані, представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду даної справи для надання йому можливості виконати вимоги суду. Дане клопотання було задоволено судом, з огляду на що у судовому засіданні було оголошено перерву.

В обґрунтування наступного клопотання про відкладення розгляду даної справи, яке викладене останнім у відзиві на позовну заяву, відповідач посилався на те, що за відсутності рахунку № 38 від 18.03.2014 р. у нього відсутня можливість здійснити контррозрахунок ціни позову в частині нарахування останньому штрафних санкцій.

Відповідно до наявної у матеріалах справи банківської виписки по рахунку позивача, відповідачем платіжним документом № 75 від 26.03.2014 р. з призначенням платежу : "згідно рахунку № 38 від 18.03.2014 р." вищезазначений рахунок позивача був оплачений.

Вимоги щодо форми та змісту платіжного доручення встановлені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22. Згідно з пунктом 3.1 вказаної Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках. Відповідно до п. 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним в цій главі, лише за зовнішніми ознаками. Згідно з п. 2 ст. 1090 Цивільного кодексу України та п. 2.9 зазначеної Інструкції банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Тобто, відповідач мав бути обізнаним про наявність та зміст вищезазначеного рахунку, і у разі наявності заперечень, не був позбавлений можливості привести свій контррозрахунок позовних вимог в частині стягнення пені та відсотків річних. Крім того, твердження відповідача щодо невірного обрахунку позивачем розміру штрафних санкцій ґрунтуються на допущеній представником відповідача помилці.

Посилання відповідача в заперечення проти позову на невірне визначення позивачем початку прострочення виконання грошових зобов'язань з огляду на встановлений Специфікацією № 1 графік оплати отриманого товару спростовується узгодженою сторонами редакцією п. 8.3 Договору, який застосовується у разі порушення відповідачем строків оплати, що і мало місце у спірних правовідносинах.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи, з огляду на що клопотання про відкладення розгляду даної справи задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати при поданні позову з оплати судового збору в сумі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро ЛТД" (вул. Радянська, буд. 59, с. Крутий Берег, Лубенський р-н, Полтавська обл., 37515), ідентифікаційний код юридичної особи 37650545 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава" (вул. Драгоманова, буд. 33-Б, офіс 8, м. Лубни, Полтавська обл., 37500), ідентифікаційний код юридичної особи 36416211 - 29 000,00 грн. основного боргу, 3 512,09 грн. пеня та 16 483,47 грн. 39% річних та 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складене 11.11.2014 р..

СУДДЯ О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.