Постанова

від 06.11.2014 по справі 826/11968/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11968/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю "Томбо-ЛТД" про стягнення заборгованості по страховим внескам,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Томбо-ЛТД» про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 850,71 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Томбо-ЛТД» зареєстроване у статусі юридичної особи із присвоєнням в ЄДР коду 21506956. Адреса товариства згідно даних ЄДР - 03151, м. Київ, вул. Смілянська, буд. 7.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" відповідач є страхувальником та платником страхових внесків передбачених зазначеним законом.

14.07.2010 року відповідачем подано до Фонду Звіт по формі Ф4-ФСС з ТВП за перше півріччя 2010 року.

Відповідно до вказаного звіту відповідач станом на 01.01.2011 року має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 850,71 грн. Зазначена заборгованість, як вбачається з картки особового рахунку, виникла у першому півріччі 2010 року.

Заборгованість у сумі 850,71 грн. станом на день подання позовної заяви не сплачено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення визначеної відповідачем заборгованості.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, так як строк сплати спірної суми коштів не настав, а відтак підстав вважати спірну суму недоїмкою немає.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Пункт 2 частини 1 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням" (у редакції, чинні й на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає обов'язок страхувальника, яким у даному випадку є відповідач, нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням" (у редакції, чинні й на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.п. 4.4, 5.1 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 року № 16 перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків. У разі виплати заробітної плати за першу половину або іншу частину місяця нараховані страхові внески повинні бути перераховані до Фонду не пізніше дня, встановленого для виплати заробітної плати за другу половину місяця. Не сплачені в цей строк кошти вважаються недоїмкою.

Так, з картки особового рахунку а довідки про структуру заборгованості відповідача вбачається, що станом на 27.08.2014 року заборгованість відповідача у розмірі 850,71 грн., яка виникла ще у І півріччі 2010 року, не сплачена.

Не сплачені в строк страхові платежі стягуються в доход Фонду зі страхувальника в тому числі у судовому порядку.

Крім того, суд першої інстанції необгрунтовано прийшов до висновку, що строк сплати спірної суми коштів не настав, так як заробітна плата не перерахована та не сплачена до цього часу.

Так, колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

Частиною 1 статті 23 зазначеного Закону визначено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Згідно п. 2 ч. 2 статті 27 Закону (в редакції, що діяла до введення в дію Закону № 2464) страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі. Відповідно ч. 1 статті 23 Закону строком сплати страхових внесків є день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Відповідно до ч. 2 статті 30 цього Закону не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується.

Із системного тлумачення наведених норм вбачається, що днем виникнення в страхувальника обов'язку зі сплати страхових внесків є день призначений для виплати заробітної плати.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України. Згідно постанови від 30 травня 2011 року по справі № 21-54а11 перед судом постало питання правомірності вимоги сформованої управлінням ПФУ щодо сплати страхових внесків в умовах, коли на підприємстві не виплачувалась заробітна плата. Суд, проаналізував норми ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, які передбачають, з одного боку, обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, а з іншого боку, обов'язку перераховувати страхові внески одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці.

За наслідками розгляду Верховний Суд України дійшов висновку, що "наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абзацу шостого частини шостої статті 20 Закону №1058-IV, відповідно до якого перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов'язку сплати страхових внесків у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду у зв'язку з неодержанням останнім цих коштів".

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що строк сплати спірної суми коштів не настав на час звернення позивача до суду.

Крім того, позивачем на виконання вимоги суду апеляційної інстанції направлено на адресу Київського апеляційного адміністративного суду документи, які підтверджують наявність заборгованості у відповідача станом на 31.10.2014 року перед Фондом, зокрема, з довідки вбачається, що страхувальник ТОВ "Томбо-ЛТД" має заборгованість по сплаті страхових внесків до Фонду у розмірі 850,71 грн., а також надано картку особового рахунку відповідача, що підтверджує відсутність перерахувань заборгованості на рахунки позивача станом на 31.10.2014 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ТОВ "Томбо-ЛТД" має сплатити позивачу суму заборгованості по сплаті страхових внесків.

Таким чином протиправним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позов.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року - скасувати .

Прийняти нове рішення, яким позов Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю "Томбо-ЛТД" про стягнення заборгованості по страховим внескам задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Томбо-ЛТД" (03151, м. Київ, вул. Смілянська, буд. 7, ЄДРПОУ 21506956) на користь Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (03113, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 53-а, р/р 25605292576003 в ПАТ КБ «Надра», м. Київ, Центр, МФО 380764, код ЄДРПОУ 26080410) кошти в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.71 коп .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.