Рішення

від 05.11.2014 по справі 904/7121/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.14 Справа № 904/7121/14

За позовом Приватного підприємства "СОФІЯ-2010", с. Миколаївка, Дніпропетровської області

до Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область

про стягнення 190 622,60 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Тарабака Є.А.- представник ( дов. № 21 від 09.09.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "СОФІЯ-2010" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, про стягнення заборгованості у розмірі 190 622,60 грн. за договором № 190 від 02.12.2013, з яких 140 832,55 грн. - основній борг; 14 411,74 грн. - пені; 2 604,97 грн. - 3% річних; 13 590,05 грн. - 7% штрафу; 19 183,29 грн. - інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання автопослуг № 190 від 02.12.2013 в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг за період з 31.12.2013 по 28.02.2014.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2014.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 01.10.2014 до 21.10.2014 та з 21.10.2014 по 05.11.2014.

Представник відповідача у судове засідання 05.11.2014 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.11.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2013 між Приватним підприємством "Софія-2010" (виконавець) та Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством (замовник) був укладений договір про надання автопослуг № 190 (а.с.8).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов'язується прийняти. а замовник надати до перевезення вантажі (шлак, вуголь) на підставі узгодженого плану перевезення, що є невід'ємною частиною даного договору, а також надавати машини й механізми, згідно заявки замовника.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 договору перевезення 1 тони шлаку складає 15,00 грн. з урахуванням ПДВ. Вартість перевезення 1 тони вугля складає 28,80 грн. з урахуванням ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 31.01.2014 до договору сторони встановили, що у зв'язку зі зміною маршруту вартість перевезення 1 тони шлаку з 01.02.2014 складає 21,00 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 10).

На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв, у період з 31.12.2013 по 28.02.2014 автопослуги на загальну суму 269143, 75 грн., про що складені акти наданих автопослуг:

- акт № 4 від 31.12.2013 на суму 86 561,86 грн.,

- акт № 1 від 21.01.2014 на суму 20 311,20 грн.,

- акт № 2 від 30.01.2014 на суму 39 571,49 грн.,

- акт № 1 від 17.02.2014 на суму 117 639,62 грн.,

- акт № 2 від 28.02.2014 на суму 5 059,58 грн. (а.с.10-15).

Відповідно до п. 6.2 договору суми за перевезення вантажів, що підлягають до сплати виконавцю, сплачуються замовником після надання послуг протягом 10 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідач частково сплатив вартість наданих послуг у розмірі 128311, 20 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи (а.с.39-45).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 140832, 55 грн., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків становм на 01.07.2014 (а.с.16).

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Згідно статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення пункту 6.2 договору строк оплати наданих послуг за спірний період є таким, що настав.

Доказів оплати наданих послуг у повному обсязі відповідач не надав.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з оплати наданих автопослуг у розмірі 140832, 55 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3 % річних за період з 11.01.2014 по 11.09.2014 у сумі 13 590,05 грн. та інфляційні втрати за період січень-серпень 2014 у сумі 19 183,29 грн.

Перевіривши розрахунки позивача (а.с.18), судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 19 183, 29 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 13 590,05 грн., господарський суд зазначає наступне.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.17), судом встановлено, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем при здійсненні нарахування 3 % річних не враховано вимоги пункту 6.2 договору, а саме те, що оплата наданих послуг здійснюється замовником протягом 10 робочих днів, тоді як відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 920-р "Про перенесення робочих днів у 2014 році" було здійснено перенесення робочих днів: четверга 2 січня - на суботу 11 січня, п'ятниці 3 січня - на суботу 25 січня та понеділка 6 січня - на суботу 8 лютого.

Період нарахування 3% річних за актом № 4 від 31.12.2013 починається з 21.01.2014 Тому сума 3% річних за період з 21.01.2014 по 11.09.2014 становить 703,19 грн.

Період нарахування 3% річних за актом № 1 від 21.01.2014 починається з 04.02.2014 Тому сума 3% річних за період з 04.02.2014 по 14.02.2014 становить 18,36 грн.

Період нарахування 3% річних за актом № 2 від 30.01.2014 починається з 13.02.2014 Тому сума 3% річних за період з 13.02.2014 по 11.09.2014 становить 686,27 грн.

Період нарахування 3% річних за актом № 1 від 17.02.2014 починається з 04.03.2014 Тому сума 3% річних за період з 04.03.2014 по 02.04.2014 становить 1 053,77 грн.

Період нарахування 3% річних за актом № 2 від 28.02.2014 починається з 15.03.2014 Тому сума 3% річних за період з 15.03.2014 по 11.09.2014 становить 75,27 грн.

Таким чином, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2 536,86 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 11.01.2014 по 11.09.2014 у розмірі 14 411,74 грн.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 14 411,74 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що нарахування неустойки, зокрема пені, можливе лише на підставі договору. Зі змісту договору про надання автопослуг № 190 від 02.12.2013 вбачається, що сторони не встановили забезпечення виконання грошового зобов'язання пенею.

Таким чином, оскільки сторони не узгодили у договорі можливість нарахування пені, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 14 411,74 грн. є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 7 % штрафу у розмірі 13 590,05 грн. на підставі статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 2 статті 22 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Відповідно до розділу ІІ статуту Приватного Підприємства "СОФІЯ-2010" (зі змінами та доповненнями) засновником та власником підприємства є громадянка України ОСОБА_2 (а.с.36).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19264804 від 09.09.2014 (а.с.24) Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство є комунальним підприємством. Засновником юридичної особи є Першотравенська міська рада.

Статтею 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, твердження позивача про те, що відповідач належить до державного сектора економіки, є помилковими, тому вимога щодо стягнення штрафу у розмірі 13 590,05 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 3 251,05 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52800, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Комсомольська, буд. 12, ідентифікаційний код 32598423) на користь Приватного підприємства "Софія-2010" (52744, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Миколаївка, вул. Червоноармійська, 26, ідентифікаційний код 36517458) - 140 832,55 грн. основний борг, 2 536,86 грн. 3% річних, 19 183,29 грн. інфляційні втрати та судовий збір у сумі 3 251,05 грн., про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.2014

Суддя Я.С. Золотарьова