Рішення

від 14.10.2014 по справі 910/17547/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17547/14 14.10.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доГімназії «Троєщина» ІІ-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва про стягнення 245 434,47 грн. СуддяБорисенко І.І. Представники: від позивача - Гаркавенко С.В., представник за довіреністю; від відповідача -Якимець М.М., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 245 434,47 грн., з яких: 215 441,90 грн. сума основного боргу за використану теплову енергію, 10 772,74 грн. 3% річних, 19 219,83 грн. інфляційні втрати, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.05.2003р. №1640399.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що організація відповідача є неприбутковою і фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, власних надходжень, які б можна було спрямувати на виконання юридичних зобов'язань немає, а отже вини відповідача в порушенні взятих зобов'язань також немає. Окрім того, у відзиві відповідач не погодився із наданим розрахунком.

Клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача засновника відповідача - управління освіти деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, а також фінансове управління Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, судом не задоволено за необґрунтованістю, оскільки рішення у справі жодним чином не вплине на права та обов'язки управління освіти деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, а також фінансового управління Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації.

У задоволенні клопотання відповідача про виклик для надання пояснень, представників управління державного казначейства Деснянського району м. Києва суд відмовив за необґрунтованістю.

Відповідачем також повідомлено суд про сплату останнім заборгованість в сумі 215 441,90 грн., про що надано платіжне доручення №137 від 29.09.2014р.

У судовому засіданні позивачем підтверджено факт сплати відповідачем суми основного боргу в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2003р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» та Гімназією «Троєщина» управління освіти Деснянської районної державної адміністрації укладено Договір №1640399 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору відповідач зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Додатком №1 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 2 Додатку №4 до Договору відповідач щомісячно з 12 по 15 число отримує у районному відділі тепло збуту №6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого ату звірки відповідач повертає РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 Додатку №4 сплату за вказаними в п. 2 Додатку документами, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення Договору, по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.09.2012р. до 01.01.2013р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 215 441,90 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картами (табуляграмами), довідкою про надходження коштів за спожиту згідно з Договором теплову енергію та розрахунком основного боргу за спожиту теплову енергію.

Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом 01.09.2012р. до 01.01.2013р. теплової енергії у гарячій воді.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2 статті 32 закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом не приймаються, в силу наступного.

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг, оскільки в разі відсутності коштів для оплати, відповідач мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати, а не чекати надання послуг.

Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р.

Також, в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446 вказується на те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи яка фінансується з державного бюджету, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Доказів оплати виконаних наданих позивачем послуг в строк визначений договором, відповідачем надано не було.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у справі відповідачем була сплачена сума основного боргу в розмірі 215 441,90 грн., яка зарахована за період з 01.09.2012р. до 01.01.2013р.

Часткова сплата заборгованості відповідачем за Договором є свідченням відсутності спору між сторонами в частині заборгованості в сумі 215 441,90 грн., враховується судом в погашення боргу, що виник за період з 01.09.2012р. до 01.01.2013р.

Відповідно до пункту 1-1 статі 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів (215 441,90 грн.) не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 772,74 грн., інфляційну складову суми боргу в розмірі 19 219,83 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційні втрати та проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10 772,74 грн. та 19 219,83 грн. інфляційних втрат.

Судом також враховано, що відповідно до абз. 2 п. 5.1 пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Таким чином, суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в частині припинення провадження у справі на позивача, в частині задоволення позову пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, п.1-1ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Гімназії «Троєщина» ІІ-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва (02232 м. Київ, вул. Марини Цвєтаєвої, буд. 14-В, ідентифікаційний код 22906267) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 10 772 (десять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 74 грн. 3% річних, 19 219 (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 83 коп. інфляційні втрати, 599 (п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 85 коп. судового збору.

Видати наказ.

Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Гімназії «Троєщина» ІІ-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва 215 441,90 грн. основного боргу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.10.2014р.

Суддя І.І. Борисенко