Рішення

від 30.10.2014 по справі 911/3609/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"30" жовтня 2014 р. Справа № 911/3609/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ

до Малого приватного підприємства «Фенікс», Васильківський р-н., с. Мала Солтанівка

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2.

про стягнення 596 409,36 грн.

Суддя Щоткін О.В.

За участю представників:

позивач - Омельченко Д.М. предст. дов. №526 від 23.10.2012р.

відповідач - Макаренко Ю.О. - предст. дов. б/н від 19.09.2014р.

третя особа - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Малого приватного підприємства «Фенікс» про стягнення 596 409,36 грн. заборгованості за кредитним договором №010/04/021 від 10.12.2007р. яка складається з: 482 244,57 грн. суми кредиту, 99 305, 19 грн. % за користування кредитом, 7 867,75 грн. пені за порушення строків погашення кредиту та 6 991, 85 грн. пені за порушення строків оплати нарахованих % за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.08.2014р. у справі №911/3609/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 22.09.2014р.

В судовому засіданні 22.09.2014р. було оголошено перерву до 13.10.2014р., про що сторони повідомлені особисто під розписку в бланку оголошення перерви.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2014р. розгляд справи було відкладено на 22.10.2014р. та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2.

22.10.2014р. відповідач через канцелярію суду подав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

22.10.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що в Печерському районному суді м. Києва розглядається справа № 757/29905/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та МПП «Фенікс» про визнання кредитних договорів №010/04/021 від 10.12.2007р. та № 010/04/036 від 30.01.2008р. недійсними.

Розглянувши подане клопотання та заслухавши думку представника позивач з приводу заявленого клопотання про зупинення, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій» статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовні та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Як стверджує відповідач у своєму клопотанні, обставини недійсності кредитного договору №010/04/021 від 10.12.2007р., які розглядаються Печерським районним судом м. Києва не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

Однак, відповідно до положень п. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи приписи наведених правових норм, господарський суд зобов'язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги та, у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність договору, він має право визнати цей договір недійсним.

Оскільки зупинення провадження у справі може тривати у часі необмежено довго, тому позивач, по суті, на невизначений час позбавлений прав захищати в суді свої права, порушені відповідачем.

Одне лише заявлення іншого позову про визнання недійсним договору, не є підставою для зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем не обґрунтовано, яким чином з'ясування обставин у справі № 757/29905/14-ц унеможливить розгляд даної справи про стягнення з відповідача боргу, та яким чином встановлені у справі № 757/29905/14-ц обставини вплинуть на оцінку доказів у даній справі, виходячи із предмету та підстав позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2014р. розгляд справи було відкладено на 30.10.2014р. та продовжено строк розгляду спору в порядку, передбаченому ст. 69 ГПК України.

30.10.2014р. через канцелярію суду відповідач подав клопотання, у якому просив зменшити розмір неустойки та відстрочити виконання рішення суду.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що на даний час у відповідача відсутні кошти на банківському рахунку, а майно перебуває в заставі.

Як стверджує відповідач, в подальшому він матиме змогу сплатити заборгованість оскільки, 16.10.2014р. між МПП «Фенікс» та ФОП ОСОБА_6 була підписана угода про погашення боргу, відповідно до якої останній зобов'язався до 01.03.2014р. сплатити на рахунок відповідача 600 000,00 грн.

Суд розглянувши подане клопотання встановив, що доказів на підтвердження того, що майновий стан відповідача на даний час перешкоджає йому сплатити заборгованість, суду не надано. Посилання ж на те, що у МПП «Фенікс» відсутні кошти на певному банківському рахунку та певне майно перебуває у заставі не можуть слугувати таким доказом.

З огляду на це, суд прийшов до висновку, що клопотання про зменшення розміру неустойки та про відстрочку виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Третя особа в судове засідання 30.10.2014р. не забезпечила явку свого повноважного представника, хоча належним чином була повідомлене про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомила, документи, витребувані судом в попередніх ухвалах, не надала, клопотання про відкладення до суду не надсилала.

Враховуючи те, що неявка третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.10.2014р. оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

10.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (Банк) та Малим приватним підприємством «Фенікс» (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 010/04/021.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Кредитор на умовах договору відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 920 000,00 грн.

Кредит надається Кредитором Позичальнику траншами або однією сумою, в порядку, передбаченому цим Договором та повинен бути повернутий Позичальником у строк до 09.12.2017р.(п.п. 1.2.)

За користування кредитними коштами Позичальник сплачує Кредитору 15,5% річних; розмір процентів може змінюватись в порядку, передбаченому цим Договором. (п.п. 1.3.)

Згідно п. 3.1. Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Пунктом 3.7. Кредитного договору встановлено обов'язок Позичальника здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені Графіком погашення кредитної заборгованості (невід'ємний Додаток №1 до цього Договору), рівними щомісячними платежами, починаючи з сьомого місяця користування кредитом (відстрочка погашення кредиту - 6 місяців) та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування Позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту - не пізніше дня такого погашення.

Між Банком та Позичальником були укладені Додаткова угода № б/н від 29.01 2009 р. Додаткова угода № 010/04/021-2 від 25.08.2009 р. та Додаткова угода № 010/04/021-3 від 27.08.2010р., якими сторони погоджували нові графіки погашення кредиту.

У відповідності до п. 6.1. Кредитного договору, Позичальник взяв на себе зобов'язання використати кредитні кошти на зазначені у Договорі цілі і в строки, передбачені цим Договором, забезпечити повернення Кредитору одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених Договором комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків Кредитора, викликаних неналежним виконанням цього Договору.

На підставі п. 7.3. Кредитного договору, Банк має право достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання Позичальником умов розділу 6 цього Договору та/або наявності фактів невиконання Позичальником будь-яких інших своїх зобов'язань.

У зазначених випадках вимога про погашення зобов'язань за цим Договором може бути направлена Кредитором Позичальнику у будь-який час у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання Кредитором за адресою Позичальника, зазначеною в реквізитах цього Договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Кредитору відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане Позичальником особисто у Кредитора.

На виконання умов Кредитного договору, позивачем було надано відповідачу кредит у сумі 895 000,00 грн. трьома траншами 11.12.2007 р. - 500 000,00 грн., 12.12.2007р. -390 000,00 грн. та 28.01 2008 р. -5000,00 грн., що підтверджується реєстром розрахункових документів та банківськими виписками з рахунку відповідача.

Проте, як стверджує позивач, в порушення умов Кредитного договору та додаткових угод до нього, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, погашення кредитної заборгованості та процентів за користування кредитом не здійснив, у встановлені строки штрафних санкцій за невиконання вищезазначених договорів не сплатив.

Станом на 11.08.2014 р. загальна заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становила - 596 409 гривень 36 коп.

03.06.2014 р., з метою врегулювання боргу, відповідачу було направлено Вимогу від 02.06.2014 р. № 140-0-0-00/8/1031 щодо погашення заборгованості за Кредитним договором, яка була залишена без відповіді та задоволення.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, суму заборгованості за договором не погасив, позивач просить суд, стягнути з відповідача, суму простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 482 244,57 грн.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 482 244,57 грн. суми кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 99 305,19 грн. відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач у відзиві заперечує проти розміру нарахованих процентів, та зазначає, що процентна ставка за користування кредитом залишилась незмінною, а саме 15%, оскільки повідомлення щодо зміни процентної ставки за кредитним договором не було підписане та було надіслане не на адресу МПП «Фенікс», а на адресу директора відповідача.

У зв'язку з чим, на думку відповідача позивач неправомірно здійснив нарахування процентів за ставкою 19%.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.9. Кредитного договору №010/04/021 від 10.12.2007 р., випадку зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу Сторони Договору дійшли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими Сторони керувались при визначенні розміру процентної ставки при укладанні цього Договору. У цьому випадку Сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди до цього Договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань Позичальника та прав Кредитора за цим Договором щодо розміру процентної ставки або строку виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором.

Пунктом 3.9.1 Кредитного договору встановлено, що про збільшення процентної ставки Кредитор повідомляє Позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 20 (двадцять) календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Зміни до Договору набувають чинності, а нова процентна ставка починає діяти з 21-го (двадцять першого) дня після відправлення Кредитором повідомлення відповідно до цього пункту 3.9. Договору.

На виконання вищезазначеного, Банком було надіслано на адресу Позичальника письмове повідомлення № 010/04/021 від 10.12.2007р. про підвищення процентної ставки, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про вручення та особистим підписом на листі про отримання.

До того ж, як вбачається з розрахунку наданого позивачем, з серпня 2008року відповідач здійснював сплату відсотків вже за новою процентною ставкою.

У зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що Позичальник був належним чином повідомлений про процентну і ставку та фактично прийняв її до виконання.

Стаття 218 Цивільного кодексу України передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

З огляду вищевикладене, наведені відповідачем у відзиві на позов і обставини не приймаються судом до уваги.

Враховуючи те, що розмір заявленої до стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами є арифметично вірним, а також те, що відповідач доводів позивача не спростував, доказів, які б свідчили про повну оплату процентів за користування кредитними коштами не надав, вимога позивача про стягнення з відповідача 99 305,19 грн. процентів за користування кредитними коштами є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, позивачем нараховано 7 867,75 грн. пені за порушення строків погашення кредиту та 6 991, 85 грн. пені за порушення строків оплати нарахованих % за користування кредитом

Згідно п. 10.2. Договору, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій передбачених цим Договором, Позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що існувала в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених дим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені наданого позивачем з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору та встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач заборгованість в повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки не погасив, доказів оплати суду не надав та доводів позивача не спростував, судом встановлено факт існування заборгованості за кредитним договором в сумі 596 409,36 грн., які складаються з 482 244,57 грн. суми кредиту, 99 305, 19 грн. % за користування кредитом, 7 867,75 грн. пені за порушення строків погашення кредиту та 6 991, 85 грн. пені за порушення строків оплати нарахованих % за користування кредитом.

У зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Фенікс» (08640, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мала Солтанівка, вул. Першотравнева, 11, код ЄДРПОУ 19409565) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) - 482 244 (чотириста вісімдесят дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 57 коп. суми кредиту, 99 305 (дев'яносто дев'ять тисяч триста п'ять) грн. 19 коп. відсотків за користування кредитом, 7 867 (сім тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 75 коп. пені за порушення строків погашення кредиту, 6 991 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто одну) грн. 85 коп. пені за порушення строків оплати нарахованих відсотків за користування кредитом та 11 928 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 19 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 11.11.2014р.

Суддя О.В. Щоткін