Рішення

від 06.11.2014 по справі 922/3900/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2014 р.Справа № 922/3900/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Українське насіння", м. Харків до Фермерського господарства "Лукра", м. Харків про стягнення 150319,92 грн. за участю представників сторін:

позивача - Петленко-Мамаева Т.С., довіреність від 07.10.2014 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Українське насіння" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з Фермерського господарства "Лукра" 150319,92грн. заборгованості, з яких: 87962,73 грн. основного боргу, 13194,41 грн. 15% річних штрафу, 49162,75 грн. 30% річних за користування чужими коштами. Позивач обгрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу № С0000302 від 24 квітня 2014 року щодо розрахунку за поставлений товар. Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

У судовому засіданні 06 листопада 2014 року присутній представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та надав із супровідним листом за вх. № 39087 додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив. Ухвала господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 15 вересня 2014 року повернулась до суду з позначкою поштового відділення "За закінченням строку зберігання".

Водночас, суд зауважує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням юридичної особи, а саме Фермерського господарства "Лукра" є: 61068, м. харків, пр. Московський, буд. 97. За вказаною адресою господарським судом Харківської області і були надіслані відповідачу всі процесуальні документи. Таким чином, судом здійснені всі можливі дії для повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

24 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою "Українське насіння" (позивачем) та Фермерським господарством "Лукра" (відповідачем) був укладений Договір купівлі-продажу № С0000302.

Предметом зазначеного договору є купівля-продаж насінневого матеріалу (товар), а саме: насіння гібриду соняшнику Титанік Екстра в кількості 29 п.о. на загальну суму 20840,85 грн. (без ПДВ) та насіння гібриду соняшника Гена Екстра в кількості 73 п.о. на загальну суму 52461,45 грн. (без ПДВ), всього на загальну суму 87962,76 грн. ( втому числі ПДВ 14660,45 грн.).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 655 Господарського кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупці, а покупець прийняти й оплатити на умовах даного договору сільськогосподарську продукцію - насінневий матеріал в асортименті, іменований на далі товар.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, асортименти, ціна, кількість і строк поставки товару обумовлюється сторонами в специфікації на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 3.1 Договору, продавець здійснює поставку товару на базисі EXW - склад продавця (Инкотермс 2000).

Згідно з п. 3.2. Договору, поставка товару на умовах даного договору здійснюється продавцем у період з 24.04.2012 року по 27.04.2012 року. Строк поставки кожної окремої партії товару вказується в специфікації (п. 3.2.1. договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору, датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару на його адресу. Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною.

Загальна вартість товару складається із загальної суми товарів поставлених відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору, покупець остаточний розрахунок за поставлений товар здійснює у період з 01.09.2012 року по 20.10.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем на адресу відповідача було поставлено насіння гібриду соняшника Титанік Екстра в кількості 18 п.о. на суму 12935,70 грн. без ПДВ) та насіння гібриду соняшника Гена Екстра в кількості 38 п.о. на суму 27308,70 грн. (без ПДВ) на загальну суму 40244,40 грн., ПДВ - 8048,88 грн., всього з ПДВ -48293,28 грн. що підтверджується видатковою накладною № С0000225 від 27.04.2012 року.

Відповідно до видаткової накладної № С0000226 від 27.04.2012 року на адресу відповідача було передано насіння гібриду соняшника Титанік Екстра в кількості 11 п.о. на суму 7905,15 грн. ПДВ - 1581,03 грн., всього з ПДВ -9486,18 грн.

Згідно з видатковою накладною № С0000232 від 03.05.2012 року відповідачем було отримано насіння гібриду соняшника Гена екстра в кількості 35 п.о. на суму 25152,75 грн., ПДВ 5030,55 грн., всього з ПДВ -30183,30 грн.

Відповідні видаткові накладні на отримання товару були підписані повноважним представником відповідача - Євдокимовим Д.Ю. на підставі довіреності № 1 від 27.04.2012 року.

Всього відповідачем було отримано товару на загальну суму 87962,76 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором, оскільки не сплатив за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 87962,76 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

24 жовтня 2012 року позивач на правив на адресу відповідача вимогу-претензію про сплату боргу за договором, однак відповіді від відповідача отримано не було та борг сплачений не був.

28 лютого 2013 року на адресу позивача від відповідача надійшов гарантійний лист про сплату основного боргу в сумі 87962,76 грн. в строк до травня 2013 року. Але зазначені відповідачем гарантійні умови виконані не були.

Одже, як свідчать матеріали справи, заборгованість за отриманий товар до цього часу відповідачем позивачу не сплачена та складає 87962,76 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 87962,76 грн. основного боргу.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача 15 % штрафу у розмірі 13194,41 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, п. 7.1. Договору сторони визначили, що у випадку якщо покупець не зробить оплату в строки зазначені в даному договорі, він несе майнову відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 15% від вартості товару.

Перерахувавши розрахунки позивача, судом встановлено, що позивачем здійснені вірні розрахунки суми штрафу, який складає 13194,41 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 30 річних в розмірі 49162,75грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 4.5.2. Договору сторонами передбачено, що при здійсненні покупцем оплати після строку, зазначеного а п. 4.2. даного Договору покупець у порядку ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу зобов'язаний сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 30% річних від простроченої суми, що підлягає до оплати. Відсотки нараховуються від дня, коли товар повинен бути оплачений і до дня його фактичної оплати на суму простроченого платежу за весь період прострочення.

Як свідчать матеріали справи, нарахування позивачем 30% річних за період з 20 жовтня 2012 року по 01 вересня 2014 року визначені вірно, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 30% річних у сумі 49162,75 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, 549, ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства "Лукра" (61068, м. Харків, пр. Московський, 97, код ЄДРПОУ 35206869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Українське насіння" (64032, Харіквська область, Кегичівський район, с. Красне, код ЄДРПОУ 30773793, п/р 26006102318748 в АТ "ОТП Банк"", м. Київ, МФО 300528) - 87962,76 грн. заборгованості, 13194,41 грн. штрафу, 49162,75 грн. 30% річних, 3006,40 грн. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.11.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/3900/14