Рішення

від 10.11.2014 по справі 924/1399/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2014 р.Справа № 924/1399/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Груп-02" м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альфа Сервіс 2013" м. Хмельницький

про стягнення за поставлений товар згідно договору №2506131 від 25.06.13р. в розмірі 5968,74 грн., 182,48 грн. - 3% річних, 15900,02 грн. - збитки, завдані інфляцією.

Представники сторін:

позивача: Король Н.А. довіреність від 10.10.14р.; Гонковський Д.А. довіреність від 01.07.14р.

відповідача: не з'явився

Повне рішення складено 10.11.2014р.

Суть спору: позивач - ТОВ "Стар Груп-02" м. Вінниця звернулось з позовом до Господарського суду Хмельницької області про стягнення з відповідача за поставлений товар згідно договору №2506131 від 25.06.13р. в розмірі 5968,74 грн., 731,70 грн. - 3% річних, 6756,61 грн. - збитки, завдані інфляцією.

В обґрунтування позову зазначає, що 25.06.13р. між ТОВ "Стар Груп-02" (Постачальник) та ТОВ "Торгова компанія "Альфа Сервіс 2013" (Покупець) був укладений договір поставки продукції №2506131 предметом якого є "Розділ 1 п.1.1. Постачальник зобов'язується протягом строку дії договору та у відповідності до замовлень Покупця передати останньому товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар відповідно до умов договору".

В період дії вищезазначеного договору між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання: у Позивача - щодо поставки товару, а в свою чергу у Відповідача - щодо оплати товару в терміни обумовлені п. 3.2 договору укладеного між сторонами, тобто протягом 14 календарних з днів з моменту приймання - передачі товару відповідно до видаткової накладної, згідно якої було відпущено товар. датою приймання - передачі товару є дата зазначена в накладній.

Позивач звертає увагу суду на те , що 28.06.13р., 12.07.13р., 01.08.13р., 21.11.13р. ним були передані, а Відповідачем прийняті товари згідно видаткових накладних, відповідно у відповідача виникло зобов'язання розрахуватись за даний товар на загальну суму 9043,58 грн.

28.03.13р. відбулось повернення частини товару на загальну суму 3074,84 грн.. Таким чином, сума боргу склала 5968,74 грн.

Отже, станом на 05.09.14р. оплата за товар Відповідачем не була проведена та станом на день подачі позову оплата не проведена взагалі.

Представники позивача в судове засідання з'явились та наполягали на задоволенні збільшених позовних вимог.

Так 23.10.2014 р., від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача зазначає, що до суду було подано розрахунок позовних вимог, в якому до початку судового розгляду справи було виявлено помилки в розрахунку.

У зв'язку із вищезазначеним та відповідно до ст. 22, 44, 49 ГПК України позивач просив збільшити розмір позовних вимог до ТОВ "Торгова Компанія" "Альфа Сервіс 2013" на користь ТОВ "Стар Груп-02", а саме: стягнути з ТОВ "Торгова Компанія" "Альфа Сервіс 2013" на користь ТОВ "Стар Груп-02" основну суму боргу за поставлений товар згідно договору поставки №2506131 від 25.06.13р. в розмірі 5968,74 грн., 3% річних в розмірі 182,48 грн., збитки, завдані інфляцією, в розмірі 15900,02 грн.

Крім того, позивач просить відшкодувати суму витрат понесених позивачем у справі, яких він зазнав у зв'язку з відрядженням своїх представників для участі в судових засіданнях та виконання вимог ухвали суду від 17.09.14р. в сумі 339,80 грн.

Оскільки збільшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, вищезазначена заява (в частині збільшення розміру позовних вимог) приймається судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, вимоги ухвали суду не виконано. При цьому ухвала суду від 27.10.2014 р. отримано відповідачем про що свідчить судова повістка від 30.10.2014 р. Також, вказана вище ухвала надіслана на адресу відповідача - м. Хмельницький вул. Купріна 66/1.

Згідно ст. 75 ГПК України справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив таке.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альфа Сервіс 2013" зареєстровано за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 54, код 38662221.

25.06.2013р. між ТОВ "Стар Груп-02" (надалі Постачальник) та ТОВ "Торгова компанія "Альфа Сервіс 2013" (надалі Покупець) був укладений договір поставки продукції №2506131, згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії договору та у відповідності до замовлень Покупця, передати останньому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору асортимент, кількість і ціна Товару визначаються у кожному випадку окремо, у відповідності до накладних, які оформляються Сторонами при прийманні-передачі кожної партії Товару і є невід'ємними його частинами з моменту підписання їх сторонами.

Зі змісту п. 3.1. Договору вбачається, що загальна вартість договору складається з суми вартості окремих партій Товару, відпущених згідно накладних Постачальником Покупцю.

За кожну партію поставленого товару Покупець розраховується з Постачальником протягом 14 календарних днів з моменту приймання-передачі товару відповідно до видаткової накладної згідно якої було відпущено товар. Датою приймання-передачі товару є дата зазначена в накладній (п.3.2 Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору обов'язками Постачальника є: поставити товар у відповідності до замовлення Покупця, в належній кількості та належної якості; надати Покупцю відповідні документи на Товар (накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікати відповідності Товару в періодичності, передбаченій стандартам відповідно до законодавства України); здійснити поставку у строк та у місце передбачене за домовленістю сторін.

Права Постачальника: вимагати оплати поставленого товару (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору до обов'язків Покупця належить розрахуватись за поставлений товар у строки передбачені договором.

На виконання умов даного договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, а останній прийняв його без зауважень, що підтверджується видатковими накладними №130628/37 від 28.06.2013р. на суму 661,58 грн., №130712/55 від 12.07.2013р. на суму 2894,21 грн., №130801/89 від 01.08.2013р. на суму 1800,16 грн., №131121/49 від 21.11.2013р. на суму 7243,42 грн., загалом на суму 12599,37 грн.

Відповідач частково здійснив оплату отриманого товару в сумі 3555,79 грн., що підтверджується банківськими виписками від 22.07.2013р. на суму 2894,21 грн., від 30.07.2013р. на суму 661,58 грн.

Крім того, відповідач на підставі накладної №0000000050 від 28.03.2014р. здійснив повернення товару на суму 3074,84 грн.

За таких обставин заборгованість відповідача складає 5968,74 грн., про що також свідчить акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2014р., підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

З врахуванням існування основного боргу в сумі 5968,74 грн., позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 182,48 грн., інфляційні втрати в сумі 15900,02 грн. (зміст заяви про збільшення розміру позовних вимог) та звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи умови оплати за товар передбачені розділом 3 договору поставки продукції №2506131 та докази часткової оплати, суд приходить до висновку, що відповідач допустив порушення умов договору поставки продукції №2506131 від 25.06.2013р.

Суд враховує і те, що приписами частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 5968,74 грн., яка відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджена належними доказами (договором, накладними, доказами часткової оплати), а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, з огляду на допущення відповідачем порушення умов дилерського договору поставки продукції №2506131 від 25.06.2013р. в частині своєчасної оплати вартості товару, тому наявні підстави для нарахування відповідачу інфляційних втрат та річних.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача три процента річних в сумі 182,48грн., та індекс інфляції в сумі 15900,02 грн., розрахованих по неоплачених накладних №130801/89 від 01.08.2013р. на суму 1800,16 грн., №131121/49 від 21.11.2013р. на суму 7243,42 грн., а також на суму боргу в розмірі 5968,74 грн., враховуючи часткове повернення товару.

Враховується, що по видатковій накладній №130628/37 від 28.06.2013р. на суму 661,58 грн. кінцевий строк оплати - 10.07.2013 р. (п. 3.2 договору), №130712/55 від 12.07.2013р. на суму 2894,21 грн. - 26.07.2013 р., №130801/89 від 01.08.2013р. на суму 1800,16 грн. - 15.08.2014 р., №131121/49 від 21.11.2013р. на суму 7243,42 грн. - 06.12.2013 р.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 182,48 грн., які підлягають стягненню судом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат суд встановив в ньому помилку, оскільки позивачем невірно визначено загальну суму інфляційних втрат, зокрема за розрахунком позивача інфляційні втрати складаються з суми боргу + індекс інфляції. Тоді як слід було виходити з суми боргу, помноженої на індекс інфляції, а одержані таким чином результати ([сума боргу] х [індекс інфляції] - [сума боргу]) підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, за розрахунком суду, з врахуванням листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", інфляційні втрати за визначений позивачем період складають 890,71 грн., які підлягають задоволенню судом. В решті частині стягнення інфляційних втрат в сумі 15009,31 грн. суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача боргу в сумі 7041,93 грн., з яких 5968,74 грн. - основна сума заборгованості; 182,48 грн. - 3% річних; 890,71 грн. - інфляційні втрати.

В решті частині позову про стягнення інфляційних втрат в сумі 15009,31 грн. суд відмовляє.

Крім того, окрім відшкодування сплаченого позивачем судового збору в сумі 1827,00 грн., позивач також просить відшкодувати суму витрат, понесених позивачем у справі у зв'язку з відрядженням своїх представників для участі в судових засіданнях та виконання вимог ухвали суду від 17.09.2014р. в розмірі 339,80 грн. На підтвердження понесених витрат в сумі 339,80 грн. позивач подав суду копії подорожнього листа службового легкового автомобіля №2014101301 від 13.10.2014р., наказу №71-А від 10.10.2014р. "Про відрядження працівників підприємства", посвідчення про відрядження №КУ-0000068 від 13.10.2014р., фіскальний чек від 13.10.2014р. (на покупку бензину А-95-Євро5-Е5) на суму 339,80 грн.

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою ( п. 1 вказаної постанови Пленуму).

Ухвалою суду від 17.09.2014 р. сторони викликались в судове засідання.

Враховуючи вищенаведене, згідно ст. 49 ГПК України судові витрати (по оплаті судового збору та інші витрати позивача, пов'язані з розглядом справи) покладаються на сторони пропорційно правомірно задоволеними позовним вимогам (31,93%).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Груп-02" м. Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альфа Сервіс 2013" м. Хмельницький про стягнення за поставлений товар згідно договору №2506131 від 25.06.13р. в розмірі 5968,74 грн., 182,48 грн. - 3% річних, 15900,02 грн. - збитки, завдані інфляцією задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альфа Сервіс 2013" (м. Хмельницький, вул. Купріна, 54, код 38662221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Груп-02" (м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, код 34504557) 5968,74 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 74 коп.) основного боргу, 182,48 грн. (сто вісімдесят дві гривні 48 коп.) 3% річних, 890,71 грн. (вісімсот дев'яносто гривень 71 коп.) інфляційні втрати, 583,36 грн. (п'ятсот вісімдесят три гривні 36 коп.) судового збору, 108,50 грн. (сто вісім гривень 50 коп.) витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Видати наказ.

В решті частині позову щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 15009,31 грн. відмовити.

Повне рішення складено 10.11.2014р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу, (м. Вінниця, вул. Фрунзе, буд. 4, 21007).

3 - відповідачу, (м. Хмельницький, вул. Купріна, буд. 54).