Постанова

від 15.10.2014 по справі 804/15225/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 р. Справа № 804/15225/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ФАРГО» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ФАРГО» (далі - ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО», відповідач), в якому просить:

- стягнути з ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 17421, 05 грн.;

- стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5, 23 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), внаслідок чого до нього були застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 17421, 05 грн. Сума адміністративно-господарських санкції своєчасно відповідачем не була сплачена, у зв'язку з чим була нарахована пеня у сумі 5, 23 грн. Внаслідок несплати відповідачем вищевказаним сум адміністративно-господарських санкцій та пені, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 17426, 28 грн., що, в свою чергу, завдає шкоди інтересам держави, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя. Представником позивача 30.09.2014 р. подано до суду клопотання про розгляд адміністративної справи без участі представника.

Представником відповідача подано до суду заперечення проти адміністративного позову з наступним обгрунтуванням. Платіж за недотримання нормативу робочих місць для інвалідів, на думку представника відповідача, не передбачений Податковим кодексом України, а отже, не є обов'язковим. Таким чином, позивачем повинна бути доведена вина підприємства - правопорушення з боку відповідача. Представник відповідача вказувала, що на підприємства, установи, організації відповідно до ст. 18 Закону № 875-XII та Постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 р. «Про порядок організації робочих місць та працевлаштування інвалідів» покладається лише обов'язок створювати для направлених інвалідів відповідні умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. Отже, ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО», виходячи з покладених на нього обов'язків, виконує похідну функцію і не зобов'язане забезпечувати безпосереднє працевлаштування інвалідів. Представник відповідача наголошувала, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також, якщо не приймались заходи, спрямовані на недопущення порушення. Тобто, якщо роботодавцем були виконані вимоги Закону № 875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, то відповідальність до нього не застосовується. Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО» (ідентифікаційний код 24995677) подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ від 19.02.2014 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 р., затверджений наказом Міністерства праці України від 10 лютого 2007 року № 42.

Згідно рядка № 01 звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 р., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 19 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок № 02) не зазначена; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875-XII (рядок № 03) становить 1 особа.

З огляду на те, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік за формою 10-ПІ, відповідачем самостійно не нарахована та не сплачена сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, позивачем розраховано суму позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів - адміністративно-господарські санкції у розмірі 17421, 05 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 05, 23 грн.

Згідно ст. 18 Закону № 875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-XII, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд доходить висновку, що Закон № 875-XII покладає на підприємство обов'язок створити робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Частина 1 пункту 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Частиною 3 п. 2 Порядку встановлено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що листом Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська від 19.04.2014 р. № 1555 на запит Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів повідомлено позивача, що щомісячні звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, в яких було б заявлено про потребу в працівниках - інвалідах, підприємство ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО» у 2013 р. не надавало. Протягом 2013 р. на підприємство ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО» особи з групою інвалідності, які були зареєстровані в Жовтневому районному центрі зайнятості, направлені не були.

Як вбачається з вищенаведеного листа, відповідач протягом 2013 р. не звітував до Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська про наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю, що підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У ГК України відсутнє визначення поняття «правопорушення». Але застосовуючи аналогію закону необхідно звернутись до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ та п. 3.7. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», відповідач мав би розрахувати та у рядку 06 - відобразити суму коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ.

Як вбачається з вищенаведених норм чинного законодавства, відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій саме за вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід'ємним елементом останнього є наявність вини. Вказані вище докази, зокрема, Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 р. за формою 10-ПІ та не вчинення відповідачем належних дій для працевлаштування інвалідів свідчать про те, що відповідач вчинив правопорушення у сфері господарювання, тобто порушив правила здійснення господарської діяльності в сфері соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки наявна вина у тому, що на підприємстві у 2013 р. не було виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що ТОВ «Юридична фірма «ФАРГО» не було вжито усіх залежних від нього заходів для організації і забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу та не було виконано вимоги ч. 3 ст. 18, ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ФАРГО» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 17421 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 05 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ФАРГО» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 05 (п'ять) грн. 23 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Неклеса