Ухвала

від 30.09.2014 по справі 872/17319/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2014 рокусправа № 808/6135/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Щербина Є. Є. (дов. від 29.09.2014 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року

у справі № 808/6135/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юнга Плюс»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою від повільністю «Юнга Плюс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів Запорізької області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000432214/4465 від 17.05.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25885,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу під час проведеної перевірки, результати якої стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, про відсутність реального характеру операцій з купівлі-продажу товару у ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» за січень, березень, квітень, червень 2012 року. Позивачем надано податковому органу всі підтверджуючі та належним чином оформлені документи по здійсненню фактичних фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу товару, в період проведення господарських операцій контрагент був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, був платником ПДВ, мав податковий номер, печатки, рахунки в банках, тобто всі ознаки дієздатної та правоздатної особи. В акті перевірки відсутнє викладення будь-яких конкретних фактів виявлених порушень діючого законодавства, які повинні бути викладені чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000432214/4465 від 17.05.2013.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.209), в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач посилається на обставини, встановлені в ході проведеної перевірки, отриману від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровськ інформацію щодо контрагента позивача (акт від 15.02.2013 №653/226/37301047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» за період з 01.01.2012 по 31.10.2012), а саме: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Технопромгруп» господарських операцій, направлених на настання реальних наслідків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Відповідач зазначає, що виходячи з таких обставин, дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру операцій, та, відповідно, відсутність права позивача на їх врахування при визначення об'єкта оподаткування податковим на додану вартістю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП», код за ЄДРПОУ 37301047, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень, березень, квітень, червень 2012 року, за результатами якої складено акт №98/22-1421/37708626 від 26.04.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.14.1.36, п.14.1.181 ст.14, п.44.1, п.44.3, п.п.44.6 ст.44, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011, Наказу Державної податкової адміністрації України №1492 від 02.02.2012 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», а саме: позивачем завищено податковий кредит за січень 2012 року на суму 2850,00 грн., за березень 2012 року на суму 6275,00 грн., за квітень 2012 року на суму 6808,00 грн., за червень 2012 року на суму - 4775,00 грн., який сформований від ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП», що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18 податкової декларації з ПДВ) за січень 2012 р. на суму 2850,00 грн., за березень 2012 року на суму 6275,00 грн., за квітень 2012 року на суму 6808,00 грн., за червень 2012 року на суму - 4775,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за січень 2012 р. на суму 2850,00 грн., за березень 2012 року на суму 6275,00 грн., за квітень 2012 року на суму 6808,00 грн., за червень 2012 року на суму - 4775,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов, виходячи з отриманого від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська акту від 15.02.2013 №653/226/37301047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» за період з 01.01.2012 по 31.10.2012, яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «Технопромгруп» з 01.01.2012 по 31.10.2012.

Посилаючись на те, що у контрагента позивача відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення дій, що становлять зміст договору, наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання матеріалів, а також відсутності документів, що дають змогу визначити фактичний обсяг виконаних робіт, податковий орган дійшов висновку щодо відсутності реального характеру операцій, та відповідно - відсутність права позивача на їх врахування при визначення об'єкта оподаткування податковим на додану вартістю.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000432214/4465 від 17.05.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 25885,00 грн., в тому числі за основним платежем - 20708,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5177,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ «Технопромгруп», які договором не оформлювались.

Фактичним підтвердженням господарської операції між ТОВ «Технопромгруп» і позивачем, який здійснював купівлю у ТОВ «Технопромгруп» товару - упаковка картону для пакетів та картон є наступні первинні документи: рахунок-фактура №СФ-000016 від 17.01.2012, видаткова накладна №РН-000100 від 17.01.2012, податкова накладна №90 від 17.01.2012 на загальну суму 17100,00 грн., в т. ч. ПДВ 2850,00 грн., банківська виписка від 14.03.2012; рахунок-фактура №СФ-0000623 від 25.03.2012, видаткова накладна №РН-000587 від 26.03.2012, податкова накладна №167 від 26.03.2012 на загальну суму 37651,44 грн., в т. ч. ПДВ 6275,24 грн., банківська виписка від 21.05.2012; рахунок-фактура №СФ-0000736 від 06.04.2012, видаткова накладна №РН-000716 від 06.04.2012, податкова накладна №50 від 06.04.2012 на загальну суму 40850,00 грн., в т. ч. ПДВ 6808,33 грн., банківська виписка від 03.08.2012; рахунок-фактура №СФ-0001262 від 15.06.2012, видаткова накладна №РН-001167 від 15.06.2012, податкова накладна №114 від 15.06.2012 на загальну суму 28650,00 грн., в т. ч. ПДВ 4775,00 грн., банківська виписка від 13.11.2012; картка складського обліку матеріалів №00648.

Транспортування товару, який отримано від ТОВ «Технопромгруп» у період січень, березень, квітень, червень 2012 року відбувалось за допомогою вантажного таксі, послуги якого сплачувалися за особисті кошти директора позивача.

Виходячи із змісту вказаних документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції з поставки товару.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Технопромгруп» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідає положенням Наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 за № 1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

В подальшому, пакети із поліетилену, упаковку для яких позивач придбавав у ТОВ «Технопромгруп,» реалізовано наступним контрагентам: ПАТ «Мотор Січ», ТОВ «Цар Пласт», ТОВ «АСМАНА», ПАТ «ЕРА», ТОВ «Тама 05», ПП ВКФ Ніка Пласт, ТОВ «Пожтехніка», ТОВ «СОЮЗ», ПП «Електромаркет-777», ПП НВЦ «АЛТЕЙ», що підтверджується попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції, видатковими накладними та листами контрагентів про підтвердження отримання товару, які містяться в матеріалах справи.

Отже доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять: суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Технопромгруп» задекларовані позивачем у податковій звітності з ПДВ правомірно.

На момент вчинення правочину контрагент позивача ТОВ «Технопромгруп» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності вказаного вище правочину, використання позивачем придбаного товару у неоподатковуваних операціях.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаного вище правочину, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем правочин не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок; відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача ТОВ «Технопромгруп», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

В даному випадку позиція податкового органу базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом ТОВ «Технопромгруп».

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності у контрагента позивача ТОВ «Технопромгруп» вказаний факт сам по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 15.02.2013 №653/226/37301047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» за період з 01.01.2012 по 31.10.2012» як доказ нереальності проведених господарських операцій колегією суддів не приймається до уваги, зважаючи на те, що вказаний акт є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

До того ж, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 у справі №804/9090/13-а визнано протиправними дії суб'єкта владних повноважень щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп», яка відображена в акті №653/226/37301047 від 15.02.2013, зобов'язано суб'єкта владних повноважень відновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, задекларованих ТОВ «Технопромгруп», що відображені в акті №653/226/37301047 від 15.02.2013.

Вказаним судовим рішенням встановлено відсутність дослідження податковим органом будь-яких первинних бухгалтерських документів, які б давали змогу зробити висновок про порушення ТОВ «Технопромгруп» будь-яких вимог та норм податкового законодавства України, що свідчить про те, що вищеозначені висновки податкового органу є передчасними та не ґрунтуються на дійсних обставинах, існуючих на момент проведення перевірок.

Отже зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача ТОВ «Технопромгруп» не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит з операцій поставки товару.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, положення якого кореспондуються з пунктом 1.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Мінфіну України №395 від 14.03.2013, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Пунктом 1.5 вказаного Порядку передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7 Порядку №395).

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, всупереч вищевказаним нормам права, не вказано в акті перевірки первинні документи, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про нереальність проведених контрагентом операцій та операцій, проведених позивачем з його контрагентом.

Факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України відповідачем не доведений, внаслідок чого у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізький окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі № 808/6135/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко