Ухвала

від 06.11.2014 по справі 825/2547/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2547/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормник" до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19.06.2014 № 0001622203, № 0001632203, № 0001642203.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Комбікормник" зареєстроване в якості юридичної особи, є платником податку на додану вартість.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 пункту 75.1 статті 75, статті 79 та за наявності обставин, визначених п.п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно наказу Прилуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівської області № 423 від 21.05.2014, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Комбікормник" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ГІП "Агро-спецтехніка" за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, з ТОВ "Агро - крокус" за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, з ТОВ "Метарон" за період з 01.03.2013 по 31.05.2013, з TOB "АСТ - Консалтінг" за період з 01.08.2013 по 31.08.2013, з 01.10.2013 по 31.10.2013, за результатами якої складено акт від 04.06.2014 № 387/22-14223117.

Згідно з висновками даного акту контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пп.. 14.1.27. п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємством занижено суми податку на прибуток всього в сумі 103647 грн., в тому числі за 4 квартал 201 1 року в сумі 12880 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 5135 грн., за 2013 рік в сумі 85632 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 34747 грн. в тому числі: листопад 2011 року в сумі 1200 грн., квітень 2013р. в сумі 23547 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) в сумі 25627 грн., в тому числі травень 2013р. в сумі 2892 грн., жовтень 2013р. в сумі 22735 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.19) в сумі 45855 грн., в тому числі: січень 2012р. в сумі 4890 грн., травень 2013р. в сумі 28428 грн., серпень 2013р. в сумі 12537 грн.

На підставі даного акту відповідачем 19 червня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001622203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 155470,50 грн., в т.ч. за основним платежем 103647,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 51823,50 грн.;

№ 0001632203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 52120,50 грн., в т.ч. за основним платежем 34747,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17373,50 грн.;

0001642203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 71482,00 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України закріплено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ "Комбікормник" здійснювало господарську діяльність із ПП "Агро-спецтехніка", ТОВ "Агро-крокус", ТОВ "Метарон", ТОВ "АСТ-Консалтинг".

Так, між ТОВ "Комбікормник" та ТОВ "Агро-спецтехніка" було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивачем було придбано 2 Зернометачі ЗМ-80У модернізованих на загальну суму 134 400,00 грн.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за цим договором, зокрема руху активів між сторонами договірних відносин, позивачем надано документи: рахунок фактура, платіжні доручення, видаткова накладна, податкові накладні, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 08.11.2011.

Крім того позивачем було укладено договір поставки № 26/01/12 від 26.01.2012 із ТОВ "Агро-Крокус", відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець оплатити і прийняти продукцію на умовах цього договору.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за цим договором позивачем надано наступні первинні документи: рахунок на оплату; накладна; накладна-вимога; рапорт про виробництво комбікормів і використання сировини на комбікормовому заводі; податкові накладні; видаткові накладні; платіжні доручення.

Між ТОВ "Комбікормник" та ТОВ "АСТ-Консантинг" укладено договір поставки № 30081 від 30.08.2013, за яким постачальник (ТОВ "АСТ-Консантинг") зобов'язується поставити та передати у власність покупця макуху, жми, шрот соняшника, в подальшому товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість в порядку та в строки передбачені договором.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за цим договором, зокрема руху активів між сторонами договірних відносин, позивачем надано документи: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, накладні вимоги, рапорти про виробництво комбікормів і використання сировини на комбікормовому заводі, накладні, довіреності.

Також судом вірно встановлено, що між позивачем та ТОВ "Метарон" було укладено договір поставки № 20031 від 20.03.2013, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця макуху, жми, шрот соняшника в подальшому товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість в порядку та в строки передбачені договором.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за цим договором позивачем надано наступні первинні документи: видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, накладні вимоги, рапорти про виробництво комбікормів і використання сировини на комбікормовому заводі, накладні, довіреності, банківські виписки.

Також в матеріалах наявна податкова декларація з податку на додану вартість, розрахунок до неї, довідка.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, дослідженню в такому випадку підлягає реальність здійснення господарських операцій за укладеними позивачем із контрагентами договорами.

В акті перевірки відповідачем не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям з ПП "Агро-спецтехніка", ТОВ "Агро-крокус", ТОВ "Метарон", ТОВ "АСТ-Консалтинг" за перевіряємий період, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

В той же час, будь-яких доказів на підтвердження того, вказані вище господарські договори було визнано недійсними (фіктивними) в судовому порядку відповідачем не надано, зміст господарських зобов'язань з надання послуг не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.

Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування власної позиції щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Агро-спецтехніка", ТОВ "Агро-крокус", ТОВ "Метарон", ТОВ "АСТ-Консалтинг" посилається на акти податкових перевірок зазначених контрагентів позивача, зокрема: акт Токмацької ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 14.01.2013 № 38/22/37112715 "Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Агро-спецтехніка" код за ЄДРПОУ 37112715 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства взаємовідносин з ТОВ "Україна ОЙЛ" код 37359046 за період з 01.08.2011 по 30.09. 2011 та з 01.11.2011 по 30.11.2011", на акт Основянської МДПІ м. Харкова Х/О ДПС від 19.03.2013 № 343/221/37459942 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Крокус" (код ЄДРПОУ 37459942) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2012 року - січень 2013 року", висновок ВПМ Основ'янської МДПІ м. Харкова ДПС у Харківській області № 89 від 04.03.2013, щодо наявності ознак фіктивності та відсутності реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання ТОВ "Агро Крокус", акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 17.02.2014 № 594/22-04/37071260 "Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Метарон" (код ЄДРПОУ 37071260) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Компанія Акустіка" (код ЄДРПОУ 34365422) за березень 2013 року, квітень 2013 року, травень 2013 року, червень 2013 року, із ТОВ "Внешторг" (код ЄДРПОУ 30992689) за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року, із ТОВ "Тарон" (код ЄДРПОУ 13456730) за лютий 2013 року, березень 2013 року, із ТОВ "Арт-Бізнес Плюс" (код ЄДРПОУ 33717223) за квітень 2013 року", акт ДПІ у м. Суми 21.02.2014 № 267/2204/38397327/77 "Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "АСТ Консалтінг" (код ЄДРПОУ 38397327) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період червень - грудень 2013 року".

З цього приводу колегія суддів зазначає, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також вимог ст. 138 Податкового кодексу України при формуванні валових витрат, відсутні підстави для позбавлення платника податку права на відповідну податкову вигоду. При цьому порушення контрагентами постачальника покупця податкового законодавства чи правил ведення фінансово-господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця товару (робіт, послуг) права на податковий кредит.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту за операціями з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушення такими контрагентами правил створення підприємства, ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законом іншого не передбачено.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

У постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на зазначені в наведених актах імовірні порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства в даному випадку не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Агро-спецтехніка", ТОВ "Агро-крокус", ТОВ "Метарон", ТОВ "АСТ-Консалтинг", що в свою чергу підтверджується наявними у справі доказами.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції, який прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, визнав протиправними і скасував спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормник" до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов .

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.